Варнеке Борис Васильович

Олександр Музичко

(3.06.1874, м. Москва – 31.07.1944, м. Київ) – магістр загальної історії (1903 р.), доктор загальної історії (1906 р.).

По закінченні першої Московської гімназії вступив до Санкт-Петербурзького Історико-філологічного інституту, де навчався у 1894 – 1898 рр. головним чином під керівництвом професорів Ф. Соколова та Ф. Зелінського. По завершенні навчання був залишений для підготовки до професорського звання й одночасно викладав латинську, давньогрецьку, німецьку та французьку мови у гімназіях. З 1904 р. був екстраординарним, а з 1906 р. ординарним професором Казанського університету по кафедрі класичної філології. У 1910 – 1920 рр. – ординарний професор Імператорського Новоросійського університету в Одесі по кафедрі класичної філології та Одеських вищих жіночих курсів. Завідувач історико-філологічним кабінетом та музеєм витончених мистецтв історико-філологічного факультету Новоросійського університету. Активно працював в Одеському товаристві історії та старожитностей. У 1913 – 1919 рр. завідував музеєм цього товариства. Член Історикофілологічного товариства при Новоросійському університеті та Одеського бібліографічного товариства. У 1920 – 1930 рр. – професор Одеського інституту народної освіти (курс історії українського мистецтва) та у 1921 – 1922 рр. – Археологічного інституту. У 1930-х рр. викладав історію давнього Риму в Педагогічному інституті та Одеському державному університеті.

Член Українського бібліографічного товариства в Одесі, Одеських філій Русько-візантійської комісії Російської Академії Наук та Всеукраїнської наукової асоціації сходознавців. Підтримував контакти з видатними українськими науковцями Д. Яворницьким та М. Антоновичем. Під час війни між СРСР та Третім Райхом свідомо залишився в окупованій румунами Одесі. У 1941 – 1944 рр. – професор відновленого румунами Одеського університету (перший декан історико-філологічного факультету) та Антикомуністичного інституту, викладач латини в ліцеї. Через місяць після повернення комуністів до Одеси 10 травня 1944 р. був арештований НКВС та помер у в’язниці, не витримавши тортур. У 1955 р. реабілітований.

Сфери наукових інтересів: історик західноєвропейського театру доби античності, російського театру, культури Південної України античної доби.

Наприкінці 1910-х – у 1920-х рр. велику увагу приділив історії Північного Причорномор’я, зокрема, міграції населення у давню добу, культурі населення місцевих античних полісів, скіфів.

Наголошував на взаємозв’язку тубільних та давньогрецьких традицій у регіоні. На одну з праць Б. Варнеке звертав увагу в своєму знаменитому трактаті “Призначення України” Ю. Липа: “як твердять знавці тих часів, “економічне та громадське життя чорноморських еллінів було тісно зв’язане з життям тубільців країни” (проф. Варнеке)”. У 1920-х рр. у якості спеціаліста з давньої історії Південної України підтримував активні контакти з ВУАН. Надіслав статтю “Перехід грецьких колоній Чорномор’я під владу римлян та його наслідки” для збірника “Полуднева Україна”, який, однак, було знищено.

Заслужений діяч науки УРСР (1941 р.).

Публікації про Б.В. Варнеке та рецензії на його праці:

Новый энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауз и И.А. Ефрон. – СПб. – Т. 9. – С. 580.

Библиографический список научных трудов профессора Б.В. Варнеке. – 1889 – 1924. – Одесса, 1925. – 16 с.

Алексеев М.П. Проф. Б.В. Варнеке. (К 35-летию его литературной и научной деятельности) // Силуэты. – Одесса, 1924. – № 5 (43). – 3 декабря.

Енциклопедія українознавства. – Т. 1. – С. 209.

Тункина И.В. Новые материалы к биографии проф. Б.В. Варнеке // Древнее Причерноморье. III Чтения памяти проф. П.О. Карышковского. Тез. докл. – Одесса, 1996. – С. 109 – 110.

Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. – Вип. 1: Листи вчених до Д.І. Яворницького /Упоряд.: С.В. Абросимова та ін. – Дніпропетровськ, 1997. – С. 108 – 110, 793.

Тункина И.В. Борис Васильевич Варнеке: Страницы биографии // Античный мир. Проблемы истории и культуры. Сборник научных статей. К 65-летию со дня рождения проф. Э.Д. Фролова. – СПб., 1998. – С. 441 – 452.

Хмарський В.М. Археографічна діяльність Одеського товариства історії і старожитностей. – Одеса, 2002. – С. 19, 20, 52, 91, 103, 116, 117, 125.

Никитюк Е.В. Историк античной культуры Б.В. Варнеке // VII Жебелевские чтения: Сб. ст. конф., посв. 150-летию со дня рожд. акад. В.В. Латышева. – СПб., 2005. – С. 120 – 121.

Немченко І.В. Варнеке Б.В. // Професори Одеського (Новоросійського) університету. – Т. 2. – Одеса, 2005. – С. 208 – 210.

Фролов Э.Д. Русская наука об античности. Историографические очерки. Изд. 2-е. – СПб., 2006. – С. 336 – 338.

Циганкова Е. Сходознавчі установи в Україні: Радянський період. – К., 2007. – С. 19, 192, 196, 197, 209.

Левченко В.В. Історія Одеського інституту народної освіти (1920 – 1930 рр.): позитивний досвід невдалого експерименту. – Одеса, 2010. – С. 6, 43, 144, 153 – 155, 202, 206, 221, 248, 251, 266, 268 – 269, 289, 321, 331, 335, 343, 352, 382.

Вибрані публікації Б.В. Варнеке, що стосуються історії Південної України:

Новые древности из Керчи // Записки Одесского общества истории и древностей. – 1915. – Т. XXXII. – С. 128 – 137.

Древнейшие обитатели Новороссии. – Одесса, 1919. – 30 с.

Театр в греческих колониях северного побережья Черного моря // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. – Т. 1 (58). – Симферополь, 1927. – С. 28 – 29.

Из культурной жизни греческих колоний на Черном море // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. – Т. 2 (59). – Симферополь, 1928. – С. 136 – 141.

Легенди про походження скіфів // Ювілейний збірник ВУАН на пошану акад. М.С. Грушевського. – Т. І. – К., 1928.

Образи скитів // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. – Т. C: Ювілейний збірник на пошану Акад[еміка] Кирила Студинського. – Ч. II: Праці історичні, Львів, 1930. – С. 13 – 17.