Макаревський Олександр Григорович

Ігор Лиман

(чернече ім’я – Феодосій) (03.05.1822, Чернігівщина – 05.02.1885, м. Катеринослав) – професор, єпископ.

Навчався в Чернігівській духовній семінарії. У 1849 р. закінчив Київську духовну академію. З 31 січня 1850 р. – професор Смоленської духовної семінарії, де викладав історичні дисципліни.

Був членом комітету зі складання історико-статистичного опису Смоленської єпархії. 28 травня 1852 р. висвячений на священика.

1853 – ректор Вяземського повітового та парафіяльного духовних училищ. 29 червня 1855 р. рукопокладений у сан протоієрея. Після смерті дружини, у травні 1861 р. прийняв чернечий постриг. У 1862 р. переведений до Санкт-Петербурга на посаду інспектора Петербурзької семінарії з возведенням у сан архімандрита. У 1863 р. призначений ректором Воронезької духовної семінарії та намісником Свято-Алексєєвського Акатова монастиря. Був членом Воронезької духовної консисторії та благочинним монастирів Воронезької єпархії. Редактор “Воронезьких єпархіальних відомостей”. 28 січня 1867 р. рукопокладений на єпископа Острогозького, вікарія Воронезької єпархії.

З 23 червня 1871 р. – єпископ Катеринославський і Таганрозький.

З 1873 р. – почесний член церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії.

Зробив вагомий внесок в історичне краєзнавство Південної України.

Невдовзі після зайняття кафедри в Катеринославі виступив засновником “Катеринославських єпархіальних відомостей”, які стали 33 – ми за хронологією серед Єпархіальних відомостей імперії.

На сторінках “Катеринославських єпархіальних відомостей” з’явилась низка публікацій єпископа з церковної історії переважно XVIII ст., деякі з яких пізніше вийшли окремими виданнями.

Більшість матеріалів архівів Катеринославської консисторії, архієрейського будинку, Самарського монастиря, парафіяльних церков, які були в розпорядженні єпископа, на сьогодні втрачені, тож праці Макаревського є надзвичайно цінним джерелом для вивчення минулого церкви на півдні України.

Щодо методології робіт, то єпископ обрав традиційний для свого часу шлях “слідування за джерелами”, тож більшість його праць побудовані на переказі документальних матеріалів із наведенням розлогих цитат, завдяки чому кількість фактологічних помилок зведена до мінімуму.

Низку документів XVIII ст. розмістив у додатках до своїх робіт.

Публікації про О.Г. Макаревського та рецензії на його праці:

Беднов В. Преосвященный Феодосий, епископ Екатеринославский и Таганрогский, и его труды по истории Екатеринославщины // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. – Екатеринослав, 1910. – Вып. 6. – С. 89 – 115.

Швидько Г.К. Єпископ Феодосій Макаревський – дослідник історії Катеринославщини // Історія України: маловідомі імена, події, факти: Збірник статей. – Вип. 8. – К.: Рідний край, 1999. – С. 276 – 282.

Швидько Г.К. Катеринославщина та її найвидатніші діячі духовного звання (XVIII-ХІХ ст.) // Матеріали для історикостатистичного опису Катеринославської єпархії. Церкви та приходи минулого XVIII століття. – Дніпропетровськ: ВАТ “Дніпрокнига”, 2000. – С. 23 – 26.

Лиман І.І. Російська православна церква на півдні України останньої чверті XVIII – середини ХІХ століття. – Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 2004. – С. 14 – 15, 50.

Лиман І.І. Макаревський Олександр // Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2009. – Т. 6: Ла-Мі. – С. 438.

Книги О.Г. Макаревського, що стосуються історії Південної України:

Самарский, Екатеринославской епархии, ПустынноНиколаевский монастырь. – Екатеринослав: тип. Екатеринославского губернского правления, 1873. – 141 с.

Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. – Екатеринослав: тип. Я.М. Чаусского, 1880. – Вып. І, ІІ. – 572, 373 с.

Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії. Церкви та приходи минулого XVIII століття. – Дніпропетровськ: ВАТ “Дніпрокнига”, 2000. – 1080 с.

Вибрані статті О.Г. Макаревського, що стосуються історії Південної України:

Краткие сведения о местно-чтимой иконе Божией Матери, находящейся в Самарском Пустынно-Николаевском монастыре Екатеринославской епархии // Екатеринославские епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. – 1872. – № 18. – С. 288 – 296; № 19. – С. 303 – 311; № 20. – С. 319 – 327.

Краткие сведения о Екатеринославской епархии вообще и о епископах ея // Екатеринославские епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. – 1875. – № 8 – 9.

Исторический обзор православной христианской церкви в пределах нынешней Екатеринославской епархии до времени формального открытия ея // Екатеринославские епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. – 1876. – № 1 – 6.