Біднов Василь Олексійович

Ігор Лиман

(2.01.1874, с. Широке (нині – смт Широківського р-ну Дніпропетровської обл.) – 1.04.1935, Варшава) – професор, громадський і культурний діяч.

У 1885 – 1889 рр. навчався в Херсонському духовному училищі, згодом – у Одеській духовній семінарії. Вчителював у Миколаєві. У 1898 р. вступив до Київської духовної академії. Під час навчання обрав предметом своїх досліджень церковну історію, і саме цій тематиці ним приділялась найбільша увага в подальшому.

У 1902 р. направлений до Астраханської духовної семінарії на посаду викладача історії.

У 1903 р. був переведений до Катеринославської духовної семінарії. Увійшов до складу Катеринославської вченої архівної комісії. Активно публікувався у “Літописі Катеринославської вченої архівної комісії” та “Катеринославських єпархіальних відомостях”.

У 1909 р. отримав ступінь магістра богослов’я.

Став засновником Катеринославського єпархіального церковноархеологічного комітету.

З 1917 р. редагував часописи “Степ” та “Вісник товариства “Просвіта””.

З 1909 р. був членом Товариства українських поступовців, з 1917 р. – Української партії соціалістів-федералістів.

У 1917 – 1918 рр. – член Української Центральної Ради.

З 1918 р. – екстраординарний професор, з 1919 р. – декан богословського факультету Українського державного Кам’янецьПодільського університету.

З 1921 р. – у еміграції. Став засновником і ректором Українського народного університету в Ланцутському таборі для інтернованих. Був професором Українського вільного університету в Празі, Української господарської академії в Подєбрадах, Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі, Варшавського університету.

Засновник Українського історико-філологічного товариства і Музею визвольної боротьби України у Празі.

Під час перебування на півдні України найбільш повно вивчив історію найстарішого і одного з провідних закладів духовної освіти регіону – Катеринославської духовної семінарії. Такий інтерес до минулого навчального закладу губернського міста, який проявляв Василь Олексійович у 1903 – 1904 рр., був досить природним з огляду на кілька обставин. По-перше, він писав історію закладу, в якому працював. По-друге, невдовзі після прибуття В. Біднова Катеринославська духовна семінарія святкувала “круглу” дату. І, нарешті, по-третє, інтерес науковця до історії закладу духовної освіти повністю відповідав основній царині його досліджень – історії церкви. Більшість із підготовлених В. Бідновим робіт, присвячених семінарії, представляють собою не аналітичні праці, а археографічні публікації, в яких науковець наводить лише деякі пояснення, коментарі до документів. Для нього введення до наукового обігу матеріалів останньої чверті XVIII – початку ХІХ ст. було пріоритетним.

Згаданий пріоритет дотримувався В. Бідновим і при зверненні до інших аспектів релігійної історії Південної України. Зокрема, при розгляді інформаційних можливостей архівних матеріалів Катеринославської духовної консисторії та Самарського ПустинноМиколаївського монастиря. Саме написання статей про ці архіви, а також складання відповідних описів (чим В. Біднов займався паралельно з опрацюванням документів), можна виділити окремою (хоча і нерозривно пов’язаною з іншими) тематикою наукової діяльності дослідника.

Оселившись на Катеринославщині, В. Біднов серйозно зацікавився козацьким минулим цього краю, і з-під його пера вийшов цілий ряд публікацій, присвячених запорожцям. Одним з провідних напрямків його пошукової та дослідницької діяльності стала історія колишніх запорожців в контексті подій церковного життя регіону після ліквідації Нової Січі.

Чимало уваги приділив окремим духовним особам, діяльність яких була пов’язана з Південною Україною.

Доклав чимало зусиль до вивчення деяких визначних епізодів історії церкви в регіоні. Зокрема, він досить глибоко дослідив обставини переїзду архієрея до Катеринослава на початку ХІХ ст.

Є всі підстави стверджувати, що зазначені теми обирались дослідником свідомо, а не диктувались наявними в його розпорядженні матеріалами. Адже В. Біднов мав доступ до чисельних архівів, які містили інформацію фактично з усіх аспектів церковного життя південноукраїнських єпархій.

Публікації про В.О. Біднова та рецензії на його праці:

Біднов Василь // Енциклопедія українознавства: Словникова частина: [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. – Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1955 – 1995. – С. 126.

Василь Біднов // Українська культура. – К.,1993. – С. 514 – 526.

Саламаха І.В. Громадсько-політична та наукова діяльність В.О. Біднова (кінець ХІХ-1935 р.). – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – Запоріжжя, 1998. – 226 с.

Лиман І.І. Православна церква на півдні України 1775 – 1861 рр. в публікаціях Василя Біднова // Південний архів: Збірник наукових праць. Філологічні науки. – Херсон, 2003. – Вип. 22. – С. 12 – 18.

Ульяновський В.І. Біднов Василь Олексійович [] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: Наукова думка, 2003. – 688 с.: іл.

Ульяновський В.І. Біднов Василь Олексійович // Енциклопедія сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро енциклопедії сучасної України НАН України. – К.: [б.в.], 2003. – Т. 2: Б-Біо. – С. 746.

Лиман І.І. Російська православна церква на півдні України останньої чверті XVIII – середини ХІХ століття. – Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 2004. – С. 7, 15 – 17, 48 – 49.

Завальнюк О.М. Історія Кам’янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918 – 1921 рр.). – Кам’янецьПодільський: Абетка-НОВА, 2006. – С. 159 – 169.

Вибрані книги В.О. Біднова, що стосуються історії Південної України:

Краткие исторические сведения о Екатеринославской духовной семинарии. – Екатеринослав, 1904. – 95 с.

Столетний юбилей Екатеринославской духовной семинарии (1804 – 1904). – Екатеринослав, 1904. – 108 с.

Из прошлого Екатеринославской епархии. – Екатеринослав: тип. Губернского земства, 1907. – 84 с.

Документы, относящиеся к истории Екатеринославской духовной семинарии. Выпуск І (до 1813 года). – Екатеринослав: Тип. Губернского Земства, 1912. – 86 с.

К истории бывших запорожских старшин и козаков. – Екатеринослав, 1915. – 47 с.

Вибрані публікації В.О. Біднова, що стосуються історії Південної України:

Столетний юбилей существования архиерейского дома и Cеминарии в Екатеринославе (1804 – 1904 гг.) // Екатеринославские епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. – 1904. – № 23. – С. 685 – 700.

Материалы для истории церковного устройства на Запорожье (Из архива Екатеринославской духовной консистории) // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. – Екатеринослав, 1908. – Вып. 4. – С. 31 – 129.

Краткое историческое известие о Славенской епархии, ныне именуемой Екатеринославскою, ее архиереях и семинарии // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. – Екатеринослав, 1909. – Вып. 5. – С. 133 – 156.

Путевые заметки ректора Екатеринославской духовной семинарии, архимандрита Иакова Вечеркова, впоследствии епископа Саратовского, архиепископа Нижегородского // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. – Екатеринослав, 1910. – Вып. 6. – С. 38 – 88.

Преосвященный Феодосий, епископ Екатеринославский и Таганрогский, и его труды по истории Екатеринославщины // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. – Екатеринослав, 1910. – Вып. 6. – С. 89 – 115.

Из переписки Одесского протоиерея Феодора Огинского с архиепископом Екатеринославским Платоном (Любарским) // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. – Екатеринослав, 1910. – Вып. 6. – С. 198 – 205.

Из переписки Дюка де-Ришелье с архиепископом Иовом (Потемкиным) // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. – Екатеринослав, 1910. – Вып. 6. – С. 206 – 209.

Документы, относящиеся к истории Екатеринославской духовной семинарии // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. – Екатеринослав, 1912. – Вып. 8. – С. 185 – 260.

Список иерархов Екатеринославской епархии // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. – Екатеринослав, 1915. – Вып. 10. – С. 330 – 350.

Січовий архімандрит Володимир Сокальський в народній пам’яті та освітленні історичних джерел // Записки наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 1927. – Т. CXLXII. – С. 81 – 102.