Аваліані Симон Лукич
Олександр Музичко
(27.03.1881, Кутаїсі – 12.08.1922, Тбілісі) – магістр загальної історії (1915 р.), приват-доцент (1916 р.).
У 1900 р. завершив навчання у Кутаїській гімназії. У 1900 – 1904 рр. навчався на історичному відділенні історикофілологічного факультету Новоросійського університету. Отримав золоту медаль за твір, присвячений Земським соборам Московської держави. Працював під керівництвом професора І.А. Линниченка, відчувши також інтелектуальний вплив видатних російських істориків В. Семевського та М. Ковалевського.
Викладав історію у низці одеських чоловічих та жіночих гімназій. Автор-упорядник однієї з перших у Російській імперії хрестоматій з нової історії для середніх шкіл. Активний публіцист та діяч грузинського національного руху. Один з провідних членів Одеського бібліографічного товариства при Новоросійському університеті, Історико-філологічного товариства при Новоросійському університеті, Одеського товариства історії та старожитностей.
У 1915 р. переїхав до Петрограду, де в університеті захистив магістерську дисертацію, присвячену реалізації селянської реформи у Закавказзі. У 1916 – 1918 рр. – приват-доцент Петроградського університету по кафедрі руської історії. У 1919 р. перебував у Одесі, де продовжив активну публіцистичну та громадську діяльність. У 1919 – 1922 рр. – професор Тбіліського державного університету та Політехнічного інституту (у 1921 – 1922 рр. – ректор).
Сфери наукових інтересів: історія державних інститутів Московського царства, Закавказзя ХІХ ст., історія, бібліографістика, джерелознавство, краєзнавство Південної України ХІХ ст.
Творча спадщина нараховує близько 200 робіт, написаних російською та грузинською мовами (зокрема, перший грузиномовний підручник з всесвітньої історії). Найбільш новаторськими були дослідження, написані на перетині історії соціально-економічних відносин та історії права, зокрема, селянського питання на Півдні України та Кавказі. Прагнув використовувати невідомий архівний матеріал, за допомогою якого розкривав малодосліджені питання історії, ставив нові дослідницькі завдання. Зокрема, піонерська робота про політику М. Воронцова щодо селян на півдні України грунтувалась на маловідомих документах з архіву управління Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора. Південноукраїнську історію популяризував у публіцистичних статтях, а систематизував у бібліографічних та рецензійних роботах.
Нагороди: премія 57 – го Уварівського конкурсу СанктПетербурзької Академії Наук за кращу роботу з російської історії (1915 р.), премія ім. Ю. Самарина від Московського університету (1915 р.).
Публікації про С.Л. Аваліані та рецензії на його праці:
Чествование Авалиани // Одесский листок. – 1916. – 12 июля.
Гуинплен С.Л. Авалиани // Одесский листок. – 1916. – 23 августа.
Маршани Г.Н., Мегрелишвили Г.И. Симон Авалиани // Авалиани С.Л. Крестьянский вопрос в Закавказье. – Т. V. – Тбилиси, 1986. – С. 4 – 27.
Музычко А.Е. Грузинский историк Симон Лукич Авалиани в культурной и общественной жизни Одессы начала ХХ ст. // Південний Захід. Одесика. Історико-краєзнавчий науковий альманах. – 2009. – Вип. 8. – С. 150 – 173.
Вибрані праці С.Л. Аваліані, що стосуються історії Південної України:
Рец. на: Известия Одесского библиографического общества. – Т. 1. – 1912 // Голос минувшего. – 1913. – Вып. 6. – С. 261 – 262.
Рец. на: Де Рибас А. Старая Одесса // Голос минувшего. – 1913. – №. 10. – С. 288 – 289.
Из архива Э.С. Андриевского (издал Авалиани С.Л.). – Одесса, 1913. – Т. 1 – 4.
Присоединение Бессарабии // Одесский листок. – 1914. – 3 июня.
Кн. М.С. Воронцов // Одесский листок. – 1914. – 23 февраля.
Заметки к истории войны 1812 года // Журнал министерства народного просвещения. – 1914. – Июль. – Современная летопись. – С. 1 – 20.
Граф М. Воронцов и крестьянский вопрос // Записки Одесского общества истории и древностей. – 1915. – Т. ХХХІI. – С. 41 – 57.