Садзаглішвілі Георгій Ієронимович

Олександр Музичко

(Католікос-Патріарх Грузії Кіріон ІІ) (10.11.1854, с. Нікозі, Грузія – 27.06.1918, монастир Марткопі, Грузія) – кандидат богослов’я (1880 р.).

Середню духовну освіту здобув у Горійському духовному училищі та Тифліській духовній семінарії (1876 р.), вищу – у Київській духовній академії (1880 р.). Під впливом І.І. Малишевського, Ф.О. Терновського, М.Г. Ковальницького (згодом – архієпископа Херсонського Димітрія) у студентські роки зацікавився церковно-історичними питаннями, головним чином, минулим Грузинської Церкви. У 1896 р. пострижений у ченці та рукопокладений у ієромонахи; архімандрит, єпископ Алавердський, вікарій Грузинської єпархії (1898 р.). У перші десятиліття ХХ ст. – єпископ низки єпархій у Литві, Абхазії, Україні та Росії. 1 жовтня 1917 – 27 червня 1918 – КатолікосПатріарх Грузії. 17 жовтня 2002 р. канонізований Священним Синодом Грузинської Православної церкви як священномученик.

З Південною Україною пов’язано три епізоди біографії: 1880 – 1883 рр. – помічник інспектора Одеської духовної семінарії; 1902 – 1904 рр. – єпископ Балтський, вікарій Подільської єпархії, єпископ Новомиргородський, вікарій Херсонської єпархії. Відвідував Одесу; на початку 1910-х рр. короткий час мешкав у Херсонеському Святого Володимира монастирі поблизу Севастополя. У Херсоні організував церковно-археологічний музей.

Праці про грузинсько-давньоруські контакти привертали увагу українських, зокрема, південноукраїнських рецензентів.

Впродовж всієї кар’єри цікавився історією, яку викладав у гімназіях. Сприяв перетворенню Орловського церковноархеологічного комітету на Орловське церковне історикоархеологічне товариство, виконував обов’язки голови Комітету Тифліського церковно-археологічного музею, висунув ініціативу заснування при Санкт-Петербурзькій духовній академії окремої кафедри церковно-грузинської історії. За участь у справі збереження прадавніх пам’ятників християнства на Кавказі та сприяння науці своїми церковно-археологічними працями обраний членом-кореспондентом Імператорського Московського археологічного товариства.

Автор численних праць з історії релігії та церкви Грузії. В структурі творчого доробку незначне місце належить працям з історії Південної України, де він виступив як історик церковних установ.

Нагороджений орденом Св. Анни I ступеня (1915 р.).

Публікації про Г.І. Садзаглішвілі (Кіріона ІІ) та рецензії на його праці:

П-кий. Рец. на: Епископ Кирион. Колонизация армян в Югозападной России. – Каменец, 1903. – 27 с. // Записки наукового товариства імені Т. Шевченка. – Т. LIV. – 1903. – Кн. IV. – C. 57 – 58.

Стрельбицкий И. Летопись Одесской духовной семинарии (1838 – 1885) (к материалам для истории семинарии). – Одесса, 1913. – С. 317, 350, 353, 345.

Клепацкий П. Рец. на: Епископ Кирион. Культурная роль Иверии в истории Руси. – Тифлис, 1910 // Известия Одесского библиографического общества. – Т. 1. – Вип. 7. – 1912. – С. 260 – 270.

Рец. на: Е.К. Церковно-исторический очерк основания в Херсоне викариатства и его жизнедеятельность (по поводу его пятидесятилетия (1853 – 1903 гг.). – Одесса, 1905. – 183 с. // Прибавление к “Церковному Вестнику”. – 1905. – № 16 – 17. – С. 732 – 734.

Музичко О.Є. Грузини в Одесі: історія та сучасність. – Одеса, 2010. – С. 139 – 148.

Вибрані праці Г.І. Садзаглішвілі (Кіріона ІІ), що стосуються історії Південної України:

Церковно-исторический очерк основания в Херсоне викариатства и его жизнедеятельность (по поводу его пятидесятилетия (1853 – 1903 гг.). – Одесса, 1905. – 183 с.

Страница из прошлого Одесской духовной семинарии // Херсонские епархиальные ведомости. – 1905. – № 2. – С. 68.