Початкова сторінка

Ігор Лиман (Бердянськ)

Персональний сайт історика України

?

Видання джерел в Російській імперії

І.І.Лиман

Частина первісних матеріалів, втрачених на сьогодні архівними, музейними та рукописними бібліотечними зібраннями, збережена завдяки археографічній діяльності науковців та аматорів, які не обійшли увагою документи з історії православної церкви.

Тоді як в одних випадках публікація джерел мала суто прагматичну мету створення більш сприятливих умов для функціонування органів влади, в інших спонукальним мотивом виступав саме інтерес до історичного минулого.

Раніше активності з виявлення, систематизації і публікації місцевих південноукраїнських матеріалів розпочалась археографічна діяльність, результатами якої стало видання корпусів законодавчих документів, які стосувались і Південної України, і Російської імперії в цілому. До сьогодні найбільшим зібранням опублікованих законодавчих документів залишається Повне зібрання законів Російської імперії (ПЗЗРІ).

У період з 21 травня 1828 по 1 квітня 1830 р. було надруковано Перше Повне зібрання, до якого включалось більше 30 тисяч документів, прийнятих впродовж 1649 – 1825 рр. (до оприлюднення маніфесту від 12 грудня про вступ на російський престол Миколи І). Ці документи об’єднувались у 40 томів і мали суцільну нумерацію. Крім того, до Першого Повного зібрання увійшли хронологічний та алфавітний покажчики, книги штатів і тарифів. Пізніше було надруковано як додаток до Першого Повного зібрання книгу креслень та малюнків, яка, втім, не увійшла в загальну нумерацію томів. Отже, офіційно вважається, що Перше Повне зібрання складається з 45 томів. Документи 1775 – 1825 рр., яких налічується більше 16 тисяч, друкувались, по-чинаючи з тому ХХ.

Ще під час роботи над Першим Повним зібранням була розпочата діяльність зі складання Другого Повного зібрання законів Російської імперії, яке охопило період з 12 грудня 1825 р. по 28 лютого 1881 р. і склало 55 томів, що об’єднали більше 61 тисячі документів із суцільною нумерацією. Більшість томів Другого Повного зібрання через велику кількість документів, які видавались щороку, складались з кількох (двох або трьох) відділень, які являли собою окремі книги. Документи 1825 – 1861 рр., кількість яких становить майже 38 тисяч, увійшли до перших 36 томів, що склали 73 книги. Згадаймо, що пізніше видавались 33 томи Третього Повного зібрання, які вмістили документи з 1 березня 1881 по 1913 р.

Таким чином, до Першого та Другого Повних зібрань законів Російської імперії включено більше 54 тисяч документів 1775 – 1861 рр., що є надзвичайно строкатими за формою та змістом: сюди увійшли документи як нормативного, так і казуального змісту, які вважались узаконеннями лише через те, що виходили від верховної влади. Ще однією рисою Повного зібрання законів, яка відмічена багатьма дослідниками, була невідповідність назві в плані саме повноти: далеко не всі законодавчі документи вищих органів влади включені до зібрання. Причини цього полягають у незадовільному стані архівної справи, деяких особливостях зовнішньо- та внутрішньополітичної ситуації, в намаганні укладачів дотримуватись задекларованого принципу невключення в зібрання документів тимчасових, приватних та особистих, зокрема документів про нагородження, внутрішній режим в установах тощо (щоправда, на практиці цей принцип дотримувався далеко не завжди) [284].

ПЗЗРІ не є бездоганним з технічної точки зору: помилки в нумерації сторінок, друкарські помилки в номерах документів та датах їх прийняття в деяких випадках ускладнюють пошук. Щоправда, система розміщення матеріалів, застосована упорядниками Повного зібрання, значною мірою зменшує вірогідність незнайдення того чи іншого документа: правовий матеріал розташований у хронологічному порядку, кожен документ має свій порядковий номер та зміст, в якому коротко викладається сутність. До того ж, значно полегшують пошук хронологічний та алфавітний покажчики. Але і ця система іноді порушувалась: через неможливість встановити точну дату прийняття стосовно багатьох документів позначено лише місяць, без уточнення числа. До того ж, інколи в текстах документів стосовно попередніх указів, постанов та ін. називалась не та дата, яка позначалась у тексті їх самих. Така неузгодженість пояснюється тим, що в одних випадках при датуванні позначався день доповіді законопроекту імператору, в інших — день прийняття документа, у третіх — дату його оприлюднення чи розсилки. У разі, якщо досліднику невідоме точне датування документа, який його цікавить, у пошуку не в усіх випадках може допомогти хронологічний покажчик, оскільки зазначений у ньому зміст документів не завжди адекватно відображає сутність того чи іншого матеріалу. Що ж стосується алфавітного покажчика, складеного укладачами Повного Зібрання законів, який дійсно, завдяки „високій юридичній майстерності” останніх, представляє „найбільший інтерес з техніко-юридичної точки зору” [285], то він також не в усіх випадках дає можливість знайти потрібний документ чи тим більше комплекс документів, які мають відношення до певної тематики, оскільки деякі з них лише побіжно стосуються теми, що цікавить дослідника, а алфавітний покажчик побудований за принципом розподілу документів за основним предметом та за предметом законодавства [286].

Щоб звести до мінімуму вірогідність пропуску потрібних матеріалів, всі документи ПЗЗРІ за 1775 – 1861 рр. опрацьовані нами методом суцільної евристики, так само опрацьовані хронологічний та алфавітний покажчики. У результаті виявлено 1265 документів, які стосуються регламентації церковного життя на Півдні України [287]. При цьому, повертаючись до питання повноти ПЗЗРІ, слід зауважити, що у вітчизняних архівних і музейних установах виявлено інформацію про ще 451 законодавчий документ, який не увійшов до Повного зібрання (див. додаток В).

Законодавчі документи вміщуються й у Зводі законів Російської імперії від 1832 р. До публікації в 1864 р. „Судових статутів” Звід складався з 15 томів, об’єднаних у 8 книг. Вони були сформовані не за хронологічним, але за тематичним (галузевим) принципом, хоча і не зовсім послідовно застосованим. Регламентації релігійної сфери стосувались переважно томи 1, 9, 10, 12 – 14.

Спеціалізованим багатотомним виданням законодавчих документів, які стосувались церкви, є Повне зібрання постанов і розпоряджень по відомству православного сповідання (ПЗПіР). Його публікація стала наслідком створення при Синоді ще в 60-х рр. ХІХ ст. спеціальної комісії, яка мала займатись обробкою і публікацією документів синодального архіву. До 1916 р. вийшло два зібрання, причому перше, видане в 1869 – 1912 рр., стосувалось періоду до 1762 р. Натомість друге зібрання, яке було вирішено видавати одночасно кількома серіями, хронологічні рамки яких визначались царюванням того чи іншого монарха, включало томи, присвячені часам Єлизавети Петрівни, Катерини ІІ, Павла І, Миколи І [288]. Таким чином, попри задекларовану в назві „повноту”, ПЗПіР не стало всеохоплюючим хронологічно: з нього випущені період правління Олександра І, більша частина царювання Миколи І; не встигли підготувати томи, які б стосувались часів наступних імператорів. Не стало повним це видання і з огляду на вибірковий підхід до матеріалів, які були в наявності в архіві Синоду і могли бути включені до ПЗПіР. Зокрема опубліковано 525 документів за 1775 – 1784 рр., тоді як на сьогодні лише у фонді „Канцелярія Синоду” РДІА зберігається 3490 справ за 1775 – 1781 рр. До того ж, на відміну від ПЗЗРІ, ПЗПіР не включає законодавчі документи, які хоча і присвячені регулюванню переважно „світських” питань, але в той же час стосуються певних аспектів релігійного життя.

Надзвичайно важливими опублікованими джерелами є витяги зі всепідданих річних звітів обер-прокурора Синоду, які друкувались, починаючи з 1837 р. Тоді як частина кожного видання, яка містить безпосередньо витяг із звіту, стосується переважно узагальнюючої інформації про стан справ в імперії в цілому, друга частина, що являє собою статистичні таблиці, подає цифрові матеріали по єпархіях. Саме ці таблиці дають можливість простежити тенденції, які мали місце в зміні чисельності храмів, монастирів, білого і чорного духовенства, духовних навчальних закладів і кількості їхніх викладачів та вихованців, простежити динаміку приєднання іновірців до православ’я, більш предметно вивчити цілу низку інших аспектів церковного життя Південної України, порівнюючи їх із тенденціями, які спостерігались в інших регіонах та в імперії в цілому. Разом із тим, структура окремих таблиць, сам їхній перелік не залишались сталими, як не була чітко визначеною і структура інформації, яка наводилась у тексті витягів з обер-прокурорських звітів. У ряді випадків у статистичних таблицях, хоча вони і містять дані одно чи дворічної давнини по відношенню до року видання, відсутні повні дані по окремих єпархіях. Не у всьому зміст звітів обер-прокурора відбивав ситуацію адекватно: нерідко досить виразно проглядає бажання приховати складні процеси і натомість зробити наголос на досягненнях. Важливо, що дані „Витягів зі звітів…” не підлягали доведенню до широкої аудиторії: показовими є виявлені в ДАОО відношення за кілька років синодального обер-прокурора до Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора О. Строганова, при яких надсилався примірник „Витягів зі звітів…” і в яких містилось прохання розпорядитись, аби в жодному друкованому органі краю не вміщувались передруки даних з цього видання. Обгрунтування цього прохання зазначалось одне — звіти містили відомості, які не можна розголошувати [289].

Дещо раніше за „Витяги зі звітів…” почав друкуватись „Новоросійський календар”. Видання, яке раз на рік видавалось в Одесі, містило переліки установ вертикалі управління південноукраїнських єпархій, іменні списки складу посадовців цих установ. Хоча відповідні дані отримувались від єпархіальних керівництв, абсолютно коректними їх назвати не можна: за деякі роки подається вже застаріла інформація, яка містилась у минулорічному виданні, відсутні дані про деякі навчальні заклади.

Деякі повідомлення про події церковного життя публікувались на сторінках місцевої преси. Йдеться, зокрема, про „Одеський вісник”, поява якого була ініційована генерал-губернатором графом М. Воронцовим. Періодичне видання знаходилось під віданням графа і виходило з 1827 р. російською і французькою мовами (з 1831 р. російська частина була виділена в окрему газету) [290]. Новини релігійного життя з’являлись на шпальтах „Таврійських”, „Херсонських”, „Катеринославських губернських відомостей”, що виходили з 1830-х рр. [291]

Законодавчі документи імператора і Синоду, розпорядження єпархіального керівництва, інформація про вакантні місця при храмах, призначення і нагородження духовних осіб публікувались в офіційних частинах Єпархіальних відомостей. Втім, оскільки перше таке видання почало виходити лише в 1860 р., ми маємо відповідні публікації тільки за два останні роки періоду нашого дослідження.

Цінні статистичні дані, спостереження стосовно рис релігійності населення Південної України містяться у „Військово-статистичному огляді Російської імперії” [292], „Матеріалах для географії і статистики, зібраних офіцерами Генерального штабу” [293].

Крім систематизації законодавчих документів Російської імперії, видання матеріалів, які стосувались сучасних упорядникам і кореспондентам подій та фактів, мала місце публікація джерел у контексті вивчення історичного минулого. Едиційна робота була складовою діяльності багатьох, якщо не більшості, осіб, яких ми згадували при розгляді історіографії історії православ’я.

На середину ХІХ ст. традиція едиційних студій лише формувалась. Археографічна культура публікацій залежала в першу чергу від персони дослідника — його професіоналізму, досвіду, вподобань. Уже на зорі дослідження історичного минулого Південної України значного поширення набула практика наведення розлогих цитат або цілих документів у тексті дослідницьких робіт, публікації документів у додатках, що дає підстави характеризувати багато праць, дотичних до історії церкви, як квазіархеографічні публікації [294]. При позитивістському підході до вивчення історичного минулого такий спосіб публікації джерел широко використовувався в середині ХІХ – на початку ХХ ст. Причому більшою чи меншою мірою він знайшов вияв у роботах, що публікувались на сторінках як Записок ОТІС, Єпархіальних відомостей, Відомостей ТУАК, Літопису КУАК, так й інших часописів, а також окремих видань, у яких приділялась увага історії православ’я.

Разом із тим, наукові установи, які діяли на Півдні, важливою складовою своєї діяльності мали і підготовку та друк суто археографічних публікацій. Уже в статуті ОТІС передбачалось, що завданням товариства є пошук, упорядкування і тлумачення документів. Більш детально принципи едиційної роботи були конкретизовані в програмі видання Записок ОТІС 1848 р., розробленій, як доводить А. Бойко, М. Мурзакевичем, який фактично став рушійною силою археографічної діяльності товариства: уже в перші 13 томів Записок, які вийшли при його безпосередній редакції, увійшло 77 публікацій до-кументів лише з історії Півдня останньої чверті XVIII ст., причому 24 з них підготував саме Мурзакевич [295]. А. Бойко та В. Хмарський досить коректно визначили характеристики археографічної культури робіт, опублікованих на сторінках Записок ОТІС [296]. Хоча переважна більшість цих публікацій не стосувалась виключно історії церкви останньої чверті XVIII – середини ХІХ ст., в них присутні документи з релігійної проблематики, інформація про церковне життя краю.

Частина ж археографічних робіт у Записках ОТІС була присвячена безпосередньо православній церкві на півдні України. Зокрема були надруковані 7 атестатів і 1 свідоцтво священика Ф. Владевича [297], написи на хрестах і церковних речах південноукраїнського краю XVIII ст. [298], листи Єрусалимсь-кого патріарха Полікарпа Катеринославському архієпископу Іову [299], послання насель-ників Афонського монастиря Руссик Гавриїлу (Розанову) [300], 57 листів архієпископа Херсонського і Таврійського Інокентія архієпископу Рязанському Гавриїлу [301].

Акцентування діяльності ТУАК і КУАК на виявленні і публікації документів з місцевої історії зумовило появу на сторінках друкованих органів цих наукових установ чималої кількості археографічних публікацій, серед яких є й такі, що мають пряме відношення до тематики нашого дослідження. Так, у Відомостях ТУАК містяться документи стосовно розпорядження майном померлого єпископа Феодосійського і Маріупольського Дорофея [302]. Окремі документи з історії православної церкви опубліковані в „Камеральному описанні Криму” [303], „Ордерах князя Потьомкіна” [304], „Ордерах графа (князя) Платона Олександровича Зубова правителю Таврійської області” [305].

Персональний склад КУАК, зокрема присутність у ньому В. Біднова, В. Машукова, які зосередили діяльність на вивченні релігійної історії і проявляли на цій ниві неабияку активність, обумовив наявність серед публікацій Літопису цієї установи значної кількості добірок документів із церковної проблематики. Так, В. Бідновим підготовлені до друку листи Никифора Феотокі протоієрею Д. Смолодовичу [306], документи з історії Катеринославської семінарії [307], листування І. Синельникова з Никифором (Феотокі) [308], Г. Потьомкіна з архієпископом Амвросієм (Серебрениковим) [309], митрополита Гав-риїла (Бонулеску-Бодоні) з архієпископом Платоном (Любарським) [310], протоієрея Ф. Огінського з архієпископом Платоном (Любарським) [311], Е. Рішельє з архієпископом Іовом (Потьомкіним) [312], матеріали з історії церковного устрою Запорожжя (у тому числі і ті, що відносяться до часів після зруйнування Січі) [313], прохання графа О. Безбородька про дозвіл на влаштування церкви в селі Аннівці [314], ухвалу Платона (Любарського) про порядок заміщення посад при церквах [315], указ Іова (Потьом-кіна) про порядок проголошення проповідей [316], передруковані з „Херсонських єпархіальних відомостей” автобіографію протоієрея К. Павловського [317] і замітки ректора семінарії Я. Вечеркова про подорож із Гавриїлом (Розановим) [318]. Можна погодитись із тезою про те, що публікації В. Біднова відзначаються особливою ретельністю: їх зазвичай супроводжує вступна стаття, присутні підрядкові коментарі [319].

В. Машуков, крім низки матеріалів, які стосуються історії церкви до 1775 р., надрукував документи справи про зведення Преображенського храму в містечку Аджамці [320], рапорти, які стосуються кафедрального Преображенського собору і Воскресенської церкви на кладовищі в Катеринославі [321], документи Миколаївської церкви села Біленького [322], спогади старожилів про ікону „плачучого Спасителя” [323] в Катеринославі. Як і В. Біднов, В. Машуков зазвичай супроводжував публікації передмовою і підрядковими коментарями.

Матеріали архівних справ олександрівського Покровського собору, ряд з яких був надрукований раніше на сторінках „Катеринославських губернських відомостей” [324], розмістив у Літопису КУАК Я. Новицький [325]. Яків Павлович підготував до друку і низку етнографічних матеріалів, у яких відбився духовний світ населення колишніх запорозьких земель [326]. Варто відмітити, що Я. Новицький включав документи з церковної історії і до додатків своїх робіт, а також у тексти статей. Характерно, що дослідник, наводячи документ, зазначав архів, з якого було отримане це джерело [327].

Видання джерел передбачалось і форматом Єпархіальних відомостей, тож на сторінках часописів Херсонської, Таврійської і Катеринославської єпархій документи останньої чверті XVIII – середини ХІХ ст. з’являлись не лише у квазіархеографічних публікаціях.

У „Херсонських єпархіальних відомостях” було надруковано підготовлені протоієреєм М. Павловським „Матеріали для історії Херсонської єпархії”, у які увійшли, між іншим, лист Павловському Гавриїла (Розанова), промова Павловського при відкритті Херсонської духовної консисторії [328]; листи О. Стурдзи до самого Павловського, який був його духівником [329]. Були видані нотатки священика про облогу Севастополя [330], промови духовних осіб з приводу Маніфесту від 19 лютого 1861 р. [331], листи духовних осіб до редакції „Херсонських єпархіальних відомостей” початку 1860-х рр. [332]; щоденник законовчителя робітників рот Одесько-Парканської залізниці [333]; послання Інокентія (Борисова) скопцям [334]; актові і справочинні документи, які мають відношення до біографії Гавриїла (Бонулеску-Бодоні) [335]; листи архієпископа Інокентія (Борисова) протоієрею М. Перепелицину [336], О. Стурдзі [337]; листування Гавриїла (Розанова) з протоієреєм С. Серафімовим [338].

У „Таврійських єпархіальних відомостях” з приводу сторіччя від народження Інокентія (Борисова) були надруковані промови цього архієрея [339], спогади про нього [340]. Справи стосовно взаємин катеринославського духовенства із старообрядцями вміщені на сторінках „Катеринославських єпархіальних відомостей” [341].

Деякі джерела з релігійної історії Півдня друкувались на сторінках часописів, які виходили за межами регіону. Зокрема надзвичайно цінним наративом, який дозволяє поглянути на повсякденне церковне життя Півдня очима духовної особи, є „Спогади і автобіографія Одеського протоієрея Миколи Івановича Соколова”, поміщені в „Київській Старовині” [342]. Там же опубліковані листи, надіслані протоієреєм А. Лебединцевим Інокентію (Борисову) з Севастополя під час Кримської війни [343]. У „Російській старовині” надруковані листи Інокентія (Борисова) до Великого князя Костянтина Миколайовича [344], кілька законодавчих документів, що стосувались православної церкви в Російській імперії [345], план собору в Херсоні [346].

Низку документів XVIII ст. розмістив у додатках до своїх робіт Феодосій (Макаревський) [347].

Окремими виданнями побачили світ спогади про південноукраїнських єпархіальних архієреїв [348], листи Гавриїла (Розанова) до Інокентія (Борисова) [349], проповіді і промови Розанова [350] та Борисова [351], листування Інокентія (Борисова) [352]. Цінним джерелом інформації є чисельні подорожні записки, які привертають все більшу увагу дослідників [353].

Деякі документи, які мають відношення до церковної тематики, увійшли до збірок І. Дмитренка [354], М. Дубровіна [355].

Археографічна діяльність була важливою складовою наукової активності Д. Яворницького. Серед опублікованих дослідником матеріалів з історії запорозького козацтва [356] знайшли місце і джерела, які стосуються духовного життя населення колишніх Запорозьких Вольностей. У 1929 р. Яворницький видав збірку „До історії Степової України”, до якої увійшли і документи духовних установ Катеринославщини. При тому, що збірка включає 265 документів, які за хронологією відносяться до 1716 – 1857 рр., в 44 документах міститься інформація стосовно православної церкви останньої чверті XVIII ст.; ще 2 документи з церковної історії відносяться до 1857 р. [357] Переважна більшість із цих матеріалів являє собою справочинну документацію стосовно призначення духовних осіб, влаштування й утримання релігійних споруд, платні представникам духовенства. Небездоганність з точки зору археографічної культури (не до кожного документа наводяться легенда, примітки, відсутні коментарі, наявні фактологічні помилки, має місце скорочення документів) ускладнює роботу з матеріалами збірки.

Посилання

284. Российское законодательство Х ( ХХ веков. — Т. 6. Законодательство первой половины ХІХ века. — М.: Юрид. лит., 1988. — С. 18 – 19; Филиппов А.Н. К вопросу о составе Первого Полного Собрания законов Российской империи. — М., 1916. — С. 18, 127; Филиппов А.Н. Учебник истории русского права, изд. 4. — Юрьев, 1912. — Ч. І. — С. 573; Шебанов А.Ф. Полное Собрание законов Российской империи (из истории систематизации законодательства в России) // Труды Всесоюзного юридического заочного института. Проблемы истории государства и права. — М., 1970. — Т. ХІV. — С. 290 – 292.

285. Шебанов А.Ф. Полное Собрание… — С. 294.

286. Лиман І.І. Упорядкування Анотованого тематичного покажчика актів Повного Зібрання законів Російської імперії в контексті вивчення політики центральної світської та духовної влади щодо церкви на півдні України // Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету. Історико-філософська серія. — Випуск 3. — Мелітополь, 2004. — С. 232 – 241.

287. Лиман І.І. Державна церква і державна влада: Південна Україна (1775 – 1861). — С. 177 – 376.

288. Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству Православного исповедания Российской империи. Царствование государыни императрицы Екатерины ІІ. 1762 – 1772 гг. — Петроград: Синодальная типография, 1910. — 831 с.; Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству Православного исповедания Российской империи. Царствование государыни императрицы Екатерины ІІ. 1773 – 1784 гг. — Петроград: Синодальная типография, 1915. — 548 с.; Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству Православного исповедания Российской империи. Царствование государыни императрицы Екатерины ІІ. 1785 – 1796 — Петроград: Синодальная типография, 1915. — 537 с.; Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству Православного исповедания Российской империи. Царствование императора Павла І-го. 6 ноября 1796 г. – 11 марта 1801 г. — Пг.: тип. М.П. Фроловой, 1915. — 703+77 с.

289. ДАОО. — Ф. 1. — Оп. 173. — Спр. 29.

290. Одесский вестник // Энциклопедический словарь. Ф.А. Брокгауз, И.А. Ефрон. — СПб.: типо-литография И.А. Ефрона, 1897. — Т. ХХІ а. — С. 731.

291. Гребцова И.С. Пресса Новороссийского края первой половины ХІХ в. как источник по истории становления попечительства и благотворительности в регионе // Записки історичного факультету. — Вип. 8. — Одеса, 1999. — С. 216, 220.

292. Военно-статистическое обозрение Российской империи. Издаваемое по Высочайшему повелению при 1-м отделении Департамента Генерального Штаба.— СПб.: в типографии Департамента Генерального Штаба, 1849. — Том ХI. — Часть 1. Херсонская губерния. — 229+85 с.+табл.

293. Шмидт А. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами генерального штаба. Херсонская губерния. — СПб: в Военной типографии, 1869. — Ч. I. — 601 с.

294. Хмарський В.М. Археографічна діяльність наукових установ на півдні України у ХІХ – на початку ХХ ст.: Автореф… — С. 19.

295. Бойко А. Південна Україна останньої чверті ХVІІІ століття. Аналіз джерел… — С. 127.

296. Там само. — С. 127 – 129; Хмарський В.М. Археографічна діяльність наукових установ на півдні України у ХІХ – на початку ХХ ст. — Автореф… — С. 15 – 20.

297. Мурзакевич Н. Священник Филофей Вуколин Владевич // ЗООИД. — Одесса, 1872. — Т. VIII. — С. 272 – 277.

298. Надписи Новороссийского края // ЗООИД. — Т. VIII. — С. 449 – 452; Надписи находящиеся в Новороссийском крае // ЗООИД. — Т. ІХ. — Отд. ІІ. — С. 343 – 351.

299. Серафимов С. Письма Иерусалимского патриарха Поликарпа к архиепископу Екатеринославскому Иову // ЗООИД. — Т. ІХ. — Отд. ІІІ. — С. 384 – 389.

300. Терновский Ф. Послание афоногорского монастыря Руссик архиепископу Екатеринославскому, Херсонскому и Таврическому Гавриилу, с изложением монастырских нужд и обстоятельств и просьбою о пособии (перевод с греческого) // ЗООИД. — Т. Х. — С. 438 – 440.

301. Письма архиепископа Херсонского и Таврического Иннокентия к Гавриилу, архиепископу Рязанскому, 1829 – 1857 // ЗООИД. — Одесса, 1886. — T. XIV. — С. 719 – 776.

302. Маркевич А. Ордер князя Зубова 1895 г. по поводу просьбы наследников Преосвященного Дорофея, епископа Феодосийского и Мариупольского // ИТУАК. — 1896. — № 25. — С. 20 – 28.

303. Лашков Ф. Камеральное описание Крыма 1784 г. // ИТУАК. — 1889. — № 7. — С. 25 – 45.

304. Киреенко Г. Ордера князя Потемкина. 1787-ой год // ИТУАК. — 1889. — № 7. — С. 1 – 24; № 8. — С. 1 – 11; 1891. — № 11. — С. 57 – 75.

305. Ордера графа (князя) Платона Александровича Зубова правителю Таврической области // ИТУАК. — 1892. — № 16. — С. 51 – 74; 1894. — № 21. — С. 1 – 26; 1895. — № 23. — С. 1 – 23.

306. Два письма Архиепископа Никифора Феотоки к Елисаветградскому протоиерею Димитрию Смолодовичу // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1909. — Вып. 5. — С. 130 – 132.

307. Беднов В.А. Документы, относящиеся к истории Екатеринославской духовной семинарии // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1912. — Вып. 8. — С. 185 – 260; Беднов В.А. Документы, относящиеся к истории Екатеринославской духовной семинарии. Выпуск І (до 1813 года). — Екатеринослав: Тип. Губернского Земства, 1912. — 86 с.

308. Беднов В.А. Письмо правителя Екатеринославского наместничества И.М. Синельникова к архиепископу Никифору Феотоки // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1909. — Вып 5. — С. 113 – 114.

309. Беднов В.А. Письмо князя Г.А. Потемкина-Таврического к архиепископу Амвросию (Сребреникову) // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1910. — Вып. 6. — С. 210 – 211.

310. Беднов В.А. Письмо митрополита Гавриила (Бонулеску-Бодони) к архиепископу Платону (Любарскому) // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1910. — Вып. 6. — С. 214 – 215.

311. Беднов В.А. Из переписки Одесского протоиерея Феодора Огинского с архиепископом Екатеринославским Платоном (Любарским) // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1910. — Вып. 6. — С. 198 – 205.

312. Беднов В.А. Из переписки Дюка де-Ришелье с архиепископом Иовом (Потемкиным) // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1910. — Вып. 6. — С. 206 – 209.

313. Беднов В.А. Материалы для истории церковного устройства на Запорожье (Из архива Екатеринославской духовной консистории)// ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1908. — Вып. 4. — С. 31 – 129.

314. Беднов В.А. О построении в с. Анновке деревянной церкви графом А. Безбородко // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1911. — Вып. 7. — С. 250.

315. Беднов В.А. „Определение” архиепископа Платона (Любарского) касательно порядка замещения приходских должностей // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1910. — Вып. 6. — С. 212 – 213.

316. Беднов В.А. Указ архиепископа Иова о произнесении проповедей наизусть // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1911. — Вып. 7. — С. 251.

317. Автобиография протоиерея Карпа Павловского // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1909. — Вып. 5. — С. 115 – 129.

318. Беднов В.А. Путевые заметки ректора Екатеринославской духовной семинарии, архимандрита Иакова Вечеркова, впоследствии епископа Саратовского, архиепископа Нижегородского // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1910. — Вып. 6. — С. 38 – 88.

319. Журба О.І., Абросимова С.В. Археографічна діяльність Катеринославської ученої архівної комісії // Український археографічний щорічник. — Вип. 1. — К: Наукова думка, 1992. — С. 38.

320. Машуков В. О построении в 1773 – 1775 гг. деревянной Преображенской церкви в местечке Аджамке (Херсонской губ., Александрийского уезда) // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1912. — Вып 8. — С. 52 – 64.

321. Машуков В. К истории кафедрального Преображенского собора в г. Екатеринославе // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1911. — Вып. 7. — С. 252 – 253; Машуков В. К истории Воскресенской церкви на городском кладбище в г. Екатеринославе // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1911. — Вып. 7. — С. 254.

322. Машуков В. Из архива Николаевской церкви села Беленького, Екатеринославской губ., того же уезда // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1913. — Вып. 9. — С. 136 – 156.

323. Машуков В. Воспоминания старожилов об иконе „плачущего Спасителя”, находящейся в городе Екатеринославе в кафедральном Преображенском соборе // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1910. — Вып. 6. — С. 132 – 143.

324. Новицкий Я.П. Из церковной летописи // Екатеринославские губернские ведомости. — 1888. — № 21. — С. 3; № 24. — С. 4; № 45. — С. 4; № 47. — С. 4; № 49. — С. 4; № 77. — С. 3 – 4.

325. Новицкий Я.П. Из церковной летописи // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1910. — Вып. 6. — С. 116 – 128.

326. Новицкий Я.П. Малороссийские исторические песни, собранные в Екатеринославщине. 1874 – 1903 гг. // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1908. — Вып. 4. — С. 131 – 257; Новицкий Я.П. Народная память о Запорожье: Предания и рассказы, собранные в Екатеринославщине 1875 – 1905 гг. // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1911. — Вып. 7. — С. 3 – 112; Новицкий Я. Духовный мир в представлении малороссийского народа // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1912. — Вып. 8. — С. 161 – 184; Новицкий Я.П. Малорусские народные заговоры, заклинания, молитвы и рецепты, собранные в Екатеринославщине // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1913. — Вып. 9. — С. 59 – 98; Новицкий Я.П. Малорусские народные заговоры и заклинания, собранные в Екатеринославщине // ЛЕУАК. — Екатеринослав, 1915. — Вып. 10. — Прил. — С. 1– 15.

327. Лиман І.І. Архівні матеріали з релігійної історії Південної України останньої чверті XVIII – першої половини ХІХ ст. в спадщині Я.П. Новицького… — С. 54 – 57.

328. Павловский М. Материалы для истории Херсонской епархии // Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1877. — № 16. — С. 436 – 465.

329. Письма А.С. Стурдзы к его духовнику, протоиерею М.К. Павловскому // Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1895. — № 8. — С. 219 – 225; № 9. — С. 251 – 256; № 14. — С. 413 – 418; № 17. — С. 500 – 511; № 24. — С. 685 – 697.

330. Из заметок священника, жившего в осажденном Севастополе // Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1861. — Ч. ІІ. — С. 431 – 439; 510 – 519; 578 – 585.

331. Слово Преосвященнейшего Антония, епископа Новомиргородского, викария Херсонской епархии, сказанное 16 Марта 1861 года, в Одесском Кафедральном соборе, при прочтении Всемилостивейшего Манифеста о даровании крепостным людям прав свободных сельских обывателей // Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1861. — Ч. II. — С. 520 – 524; Речь по прочтении Всемилостивейшего Манифеста о даровании крепостным людям прав состояния свободных сельских обывателей, пред совершением молебствия сказанная, в Симферопольском кафедральном соборе, Алексием, епископом Таврическим и Симферопольским, Марта 16 дня, 1861 года // Там само. — С. 525 – 528; Речь Протоиерея М. Павловского, сказанная 19-го Марта 1861 года, в церкви Ришельевского лицея, по прочтении Высочайшего Манифеста о даровании крепостным людям прав состояния свободных сельских обывателей и об устройстве их быта // Там само. — С. 529 – 531.

332. Диаковский Д. Письмо в редакцию Херсонских Епархиальных Ведомостей // Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1861. — Ч. ІІ. — С. 603 – 606; Нестеровский М. Ответы на „нужные вопросы”, предложенные редакциею Херсонских Епархиальных Ведомостей // Херсонские епархиальные ведомости. — 1862. — № 10. — С. 72 – 77.

333. Чемена М. Из дневника законоучителя рабочих рот одесско-парканской железной дороги // Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1863. — № 13. — С. 233 – 247.

334. Пастырское послание блаженной памяти Высокопреосвященнейшего Иннокентия, архиепископа Херсонского и Таврического, к отпавшим и отпадающим в секту скопческую // Прибавление к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1864. — № 5. — С. 225 – 227.

335. Н.М. Дополнительные сведения о Гаврииле Бодони, в последствии митрополите Кишиневском // Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1881. — № 13. — С. 346 – 350; Н.М. К сведениям о Гаврииле Бодони, в последствии митрополите Кишиневском // Прибав-ления к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1881. — № 14. — С. 363 – 365.

336. Письма Преосвященного Иннокентия к протоиерею Максиму Перепелицыну // Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1878. — № 6. — С. 100 – 104; № 21. — С. 651 – 656.

337. Переписка преосвященного Иннокентия, архиепископа Херсонского и Таврического, с тайным советником А.С. Стурдзою // Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1860. — № 9. — С. 553 – 565.

338. Л.М. Письма преосвящ. Гавриила Розанова, первого в Одессе архиепископа Херсонского к протоиерею Серафиму Антон. Серафимову // Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1905. — № 7. — С. 239 – 248; № 20. — С. 621 – 632; Письма бывшего Херсонского архиепископа Гавриила Розанова к протоиерею Серафиму Антон. Серафимову. Отдел второй. Письма из Твери // Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1906. — № 10. — С. 271 – 273; № 11. — С. 283 – 289; № 14. — С. 354 – 355; № 15. — С. 379 – 385; № 21. — С. 565 – 567.

339. Слово, сказанное Иннокентием, архиепископом Херсонским и Таврическим, при открытии скита в Бахчисарайской пустыне, 15 августа 1850 года // Таврические епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. — 1900. — № 16. — С. 1135 – 1138.

340. Иванов А. Воспоминания о преосвященном Иннокентии, архиепископе Херсонском и Таврическом // Таврические епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. — 1900. — № 23. — С. 1667 – 1688; Кумпан Н. Преосвященный Иннокентий, архиепископ Херсонский и Таврический (Из воспоминаний бывшего келейника) // Таврические епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. — 1900. — № 24. — С. 1756 – 1762.

341. Несколько раскольнических дел в Екатеринославской епархии конца прошедшего и начала текущего столетия и отношение к раскольникам Екатеринославского духовенства // Екатеринославские епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. — 1884. — № 13. — С. 241 – 255.

342. Воспоминания и автобиография Одесского протоиерея Николая Ивановича Соколова // Киевская Старина. — 1906. — Т. 92. — № 1. — С. 36 – 48; № 2. — С. 213 – 230; Т. 93. — № 5 – 6. — С. 43 – 62; Т. 94. — № 10. — С. 155 – 197; № 11 – 12. — С. 565 – 588.

343. Сарбей В.Г. Письма Арсения Лебединцева — ценный источник по истории Крымской войны 1853 – 1856 гг. // Проблемы политической истории Крыма: итоги и перспективы. Научно-практическая конференция. Материалы. — Симферополь, 1996. — С. 72 – 76.

344. Иннокентий, архиепископ Херсонский и Таврический. 1800 – 1857 гг. // Русская старина. — 1879. — Т. XXV. — С. 189 – 204, 367 – 370; Т. XXVI. — С. 137 – 150.

345. Неустроев А.Н. Проект указа Александра І об одежде лиц духовных и послание к поповнам в следствие сего указа, 1825 г. // Русская старина. — 1871. — Т. IV. — 443 – 445.

346. План собора в Херсоне, с чертежом могилы кн. Г.А. Потемкина-Таврического // Русская старина. — 1875. — Т. ХIV. — 265.

347. Макаревський Феодосій. Матеріали для історико-статистичного опису…; Феодосий (Макарьевский). Самарский, Екатеринославской епархии, Пустынно-Николаевский монастырь…

348. Иоасаф. Воспоминания о преосвященном Иннокентии, архиепископе Херсонском и Таврическом. — СПб.: тип. Н. Греча, 1858. — 49 с.; Серафимов С. Воспоминание о преосвященном Гаврииле, первом (в Одессе) Архиепископе Херсонском и Таврическом, а потом Тверским и Кашинском. — Одесса: в тип. Л. Нитче, 1859. — 84 с.; Полимпсестов И.У. Мои воспоминания об Иннокентии архиеп. Херсонском и Таврическом. — СПб.: хромолитография и тип. С. Добродеева, 1888. — 224 с.

349. Письма Гавриила, архиепископа Тверского и Кашинского, к Иннокентию, архиепископу Херсонскому и Таврическому. — Тверь: тип. Тверского губернского правления, 1884. — 26 с.

350. Гавриил. Слово в день по плоти обрезания Господа нашего Иисуса Христа и на Новый Год, произнесенное в Одесском Преображенском соборе 1 января 1842 года. — Одесса: Гор. типография, 1842. — 15 с.; Гавриил. Слово в день Богоявления Господня, произнесенное в Одесском Преображенском кафедральном соборе 6 января 1841 г. — Одесса: Гор. типография, 1842. — 11 с.; Гавриил. Слово в день Рождества Христова, произнесенное в Одесском Преображенском соборе 25 декабря 1840 г. — Одесса: Гор. типография, 1841. — 15 с.

351. Пять слов, сказанных в Крыму по случаю нашествия на него иноплеменников Иннокентием, архиепископом Херсонским и Таврическим. — Одесса: Городская тип., 1854. — 36 с.; Иннокентий. Слово при погребении генерал-фельдмаршала, святейшего князя Михаила Семеновича Воронцова, произнесенное в Одесском кафедральном Преображенском соборе 10.11.1856. — Одесса: тип. Францова, 1856. — 36 с.

352. Барсов Н. Материалы для биографии Иннокентия Борисова, архиепископа Херсонского и Таврического. — СПб.: тип. Ф. Елеонского и Ко, 1884. — Вып. І. — 150+79+26+30+19+23+40+24+8+24+43+126+5 с.

353. Непомнящий А.А. Записки путешественников и путеводитель в развитии исторического краеведения Крыма (последняя треть XVIII – начало ХІХ века). — К., 1999. — 212 с.; Никифоренко Н.О. Мандрівні записки Й.А.Гільденштедта як джерело з соціально-економічної історії України другої половини XVIII ст.: Автореф. дис… канд. історичних наук: 07.00.06. — Донецьк, 2000. — 19 с.; Никифоренко Н.О. Щоденник подорожі І.А.Гільденштедта Єлисаветградською провінцією (травень-липень 1774 року) // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ. Південна Україна XVIII — XIX століття. Випуск 4(5). — Запоріжжя: РА „Тандем – У”, 1999. — С. 15 – 39.

354. Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска: В 4 т. Т. ІІ: Бумаги Императрицы Екатерины ІІ, Потемкина-Таврического и др. / Собраны и изданы И.И. Дмитренко. — СПб.: Тип. Штаба Отд. Корпуса жандармов, 1896. — 475 с.; Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска: В 4 т. Т. ІІІ: Войско Верных черноморских казаков: 1787 – 1795 гг. / Собраны и изданы И.И. Дмитренко. — СПб.: Тип. Штаба Отд. Корпуса жандармов, 1896. — 799 с.

355. Бумаги князя Григория Александровича Потемкина-Таврического. Академика Н.Ф. Дубровина. Сборник военно-исторических материалов. Выпуск VI. — СПб.: Военная типография (в здании Главного Штаба), 1893. — Часть I. — 378 + XVI с.; Бумаги князя Григория Александровича Потемкина-Таврического, 1788 – 1789 гг. Сборник военно-исторических материалов. — Вып. VII. — СПб.: Военно-ученый комитет Главного штаба, 1894. — 396 с.; Бумаги князя Григория Александровича Потемкина-Таврического, 1790 – 1793 гг. Сборник военно-исторических материалов. — Вып. VIIІ. — СПб.: Военно-ученый комитет Главного штаба, 1895. — 378 с.; Присоединение Крыма к России: Рескрипты, письма, реляции и донесения / Под ред. Н.Дубровина. — СПб: Тип. Имп. АН, 1885. — Т. 1: 1775 – 1777 гг. — 873 с.; Т. 2: 1778 г. — 924 с.; Т. 3: 1779 – 1780 гг. — 741 с.; Т. 4: 1781 – 1782. — 1004 с.

356. Эварницкий Д. Источники для истории запорожских казаков. — Владимир, 1903. — Т. 1. — 1072 с.; Т. 2. — 2107 с.; Эварницкий Д.И. Сборник материалов для истории запорожских казаков. — СПб.: тип. И.Н. Скороходова, 1888. — ХІХ+248 с.

357. Яворницький Д.І. До історії Степової України. — Дніпропетровське: друкарня пам’яті „Перекопу”, 1929. — 536 с.