Григорович Віктор Іванович

Олександр Музичко

(30.04.1815, м. Балта – 19.12.1876, м. Єлисаветград) – доктор honoris causa (1863 р.) слов’яно-руської філології; професор.

Вищу філологічну освіту отримав у Харківському та Дерптському університетах наприкінці 1820 – 1830-х рр. На становлення його поглядів найбільше вплинули І. Срезневський, О. Бодянський та М. Погодін. У 1839 – 1864 рр. (з перервою у 1844 – 1848 рр., викликаною відрядженням до слов’янських країн та викладанням у Московському університеті у 1848 – 1849 рр.) викладав слов’янські мови, етнографію та історію слов’ян у Казанському університеті та Духовній академії У 1864 – 1865 рр.

близько року мешкав у Херсоні. У 1865 – 1876 рр. – професор кафедри слов’янської філології та перший декан історикофілологічного факультету Новоросійського університету в Одесі.

Окрім суто мовознавчих курсів викладав і історичні – слов’янські старожитності та історію слов’янських літератур. Лектор вражав своєю ерудицією, читав просто та виразно. Діяльність В. Григоровича заклала основи славістики в Одесі. Високу оцінку його науковій діяльності дали “стовпи” одеської історичної науки М. Мурзакевич, Ф. Успенський, О. Кірпічніков, О. Кочубинський, М. Попруженко, І. Линниченко. Наприкінці ХІХ ст. – у перші десятиліття ХХ ст. Одеса була провідним центром дослідження діяльності В. Григоровича. Під впливом його поглядів перебували його одеські учні та послідовники О. Маркевич, Г. Афанасьєв, О. Кочубинський, В. Мочульський, М. Попруженко.

В Одесі він розгорнув активну громадську діяльність, спрямовану на поширення ідеї співробітництва між слов’янами, був головним натхненником виникнення на початку 1870-х рр. Одеського слов’янського товариства Кирила та Мефодія. Позитивно ставився до розвитку української мови та українського національно-культурницького руху. Сприяв влаштуванню (що так і не відбулося) в Новоросійському університеті лідера одеських українців Л. Смоленського. Можливо, мав вплив на формування поглядів М. Аркаса.

Дійсний член (1867 р.), член видавничого комітету, Одеського товариства історії та старожитностей. Почесний член Казанського, Московського та Новоросійського університетів. Почесний член (1841 р.) та член-кореспондент відділення російської мови та словесності (1851 р.) Санкт-Петербурзької Академії Наук.

Якщо у казанський період В. Григорович зосереджувався на палеографічних та мовознавчих аспектах культури слов’янських (здебільшого південнослов’янських) народів, то у південноукраїнський період своєї біографії (1864 – 1876 рр.) він приділив велику увагу дослідженню історії Південної України у міжслов’янських зв’язках, мріючи про перетворення цього регіону на центр вивчення слов’янства. Багатий на історичні та етнографічні особливості Південь України, на думку вченого, ще не викликав достатнього інтересу ані у науковців, ані у держави, а тим більше у громадськості.

У низці праць 1874 – 1876 рр. закликав владу заснувати Центральний архів для вивчення історії Новоросійського краю. У березні 1874 р. увійшов до комісії зі створення архіву у складі професорів Новоросійського університету. Результатом спільних дій членів Комісії була невелика записка В. Григоровича, яку він подав на 3 – му Археологічному з’їзді у Києві (1874 р.) М. Калачову. Вступ та 7 пунктів записки були першим проектом заснування Центрального архіву Новоросійського краю. Автор записки пропонував заснувати архів не в Одесі, а у Вознесенську (через наявність у цьому місті вільних казенних будинків, яких бракувало в Одесі). Найбільш вченого турбував професіоналізм тих, хто буде займатися збиранням документів. У близько 10 працях зосередився на вивченні низки аспектів історії Херсону, Криму, Донеччини, переважно щодо поширення християнства у цих землях з Візантії, археологічно-джерелознавчих моментах.

Публікації про В.І. Григоровича та рецензії на його праці:

Мурзакевич Н. Виктор Иванович Григорович // Записки Одесского общества истории и древностей. – 1879. – Т. ХІ. – С. 443 – 446.

Успенский Ф.И. Воспоминания о В.И. Григоровиче. – Одесса, 1890. – 52 с.

Кирпичников А.И. В.И. Григорович и его значение в истории русской науки // Исторический вестник, 1892. – Т. 50. – № 12. – С. 755 – 763.

Кочубинский А.А. Виктор Иванович Григорович (1815 – 1876) в истории славяноведения. – Одесса, 1894. – 28 с.

Попруженко М.Г. В.И. Григорович в Одессе // Собрание сочинений Виктора Ивановича Григоровича (1864 – 1876) / Издание историко-филологического Общества при имп. Новороссийском университете под ред. М.Г. Попруженко. – 1916. – XXXIII с.

Петрунь Ф. З історії збирання рукописів на балканському півострові: До 80 – ліття “Очерка путешествия по Европейской Турции”, В. Григоровича, Казань, 1848 г. // Бібліологічні вісті. – Київ, 1929. – № 2 – 3 (19 – 20). – С. 36 – 47.

Петрунь Ф.Е. К библиографии печатных трудов В.И. Григоровича // Известия по русскому языку и словесности Академии наук СССР. – 1929. – Т. 2. – В. 1. – С. 337 – 345.

Сергеев А.В. Исторические взгляды В.И. Григоровича. – Казань, 1978. – 129 с.

Бернштейн С.Б. Григорович В.И. // Славяноведение в дореволюционной России. Биобиблиографический словарь. – М., 1979. – С. 131 – 134.

Демин О.Б. К истории изучения древней и средневековой истории Северного Причерноморья (по материалам работ В.И. Григоровича) // Проблеми історії та археології давнього населення Української РСР. – Київ, 1989. – С. 59 – 60.

Щербань Т. Фундатор наукового слов’янознавства: до 190-річчя В.І. Григоровича // Вісник Національної Академії Наук України. – 2005. – № 5. – С. 63 – 69.

Лаптева Л.П. История славяноведения в России в ХІХ веке. – М., 2005. – С. 211 – 229, 750 – 753.

Матвеева Л. Виктор Григорович – первый украинский славяновед-византолог (1815 – 1876). – К., 2010. – 192 с.

Дьомін О.Б., Алєксєєнко М.В. Шукач слов’янських скарбів В.І. Григорович. – Одеса, 2015. – 482 с.

Вибрані праці В.І. Григоровича, що стосуються історії Південної України:

Исторические намеки о значении Херсона и его церкви VIII ст. – Одесса, 1864. – 12 с.

Как выражались отношения Константинопольской церкви к окрестным северным народам и преимущественно к болгарам в начале Х столетия? – Одесса, 1866. – 52 с.

Заметки о Солуне и Корсуне. – Одесса, 1872. – 16 с.

Записка о пособиях к изучению южно-русской земли, находящихся в Военно-учёном архиве Главного штаба, с приложением карты земли Узу, или Эдисана, 1791 года. – Одесса, 1876. – 47 с.

Записка антиквара о поездке его на Калку и на Кальмиус (1874( // Летопись Историко-филологического общества при Императорском Новороссийском университете. – Т. 25. – Одесса, 1916. – С. 348 – 358.