Гордієвський Михайло Іванович

Валерій Левченко, Едуард Петровський

(23.05(04.06).1885, с. Зеленьки Звенігородського повіту Київської губернії – 11.10.1938, м. Одеса).

У 1905 р. закінчив Київську духовну семінарію. У 1910 р. закінчив історико-філологічний факультет Новоросійського університету.

З 1910 р. – професорський стипендіат кафедри філософії історико-філологічного факультету Новоросійського університету.

У 1915 – 1918 рр. – приват-доцент, у 1918 – 1920 рр. – доцент Новоросійського університету і Одеських вищих жіночих курсів.

У 1920 – 1921 рр. – доцент Одеського інституту народної освіти і Одеського гуманітарно-суспільного інституту. З 1921 р. по 1930 р. – професор Одеського інституту народної освіти і Одеського інституту народного господарства. У 1930 – 1933 рр. – професор Одеського інституту соціального виховання і Одеського фізико-хіміко-математичного інституту. З 1934 р. по 1938 р. – професор кафедри історії стародавнього світу історичного факультету Одеського державного університету.

З 14 січня по 1 листопада 1926 р. – декан факультету соціального виховання, а у 1927 – 1930 рр. – завідувач науководослідної кафедри педагогіки і педології Одеського інституту народної освіти.

Працював у часописі “Українське слово”, член товариств “Просвіта” (1905 – 1909 рр.) і “Українська хата”. Останнє делегувало його на Український національний з’їзд (6 – 8 квітня 1917 р.). Як член української партії соціалістів-революціонерів 1917 р. – кандидат до Установчих зборів по Херсонському округу від губернських комітетів селянських депутатів. У січні 1919 р. – делегат Трудового конгресу.

У 1922 р. – член редакційної колегії видання “Учёные записки Высшей Школы г. Одессы”. У 1924 – 1926 рр. – голова науковометодичної комісії Одеського губернського комітету політичної освіти з питань українізації. У 1926 – 1930 рр. – член Одеського бібліографічного товариства. У 1926 – 1930 рр. – голова товариства, педагогічної секції та підсекції з історії педагогіки Одеського наукового товариства при ВУАН.

27 березня 1938 р. заарештувано як “учасника і керівника контрреволюційної есерівської організації та за проведення шпигунської роботи”. 11 жовтня 1938 р. виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР в Одесі прийняла рішення про розстріл з конфіскацією майна, який того ж дня виконали. 4 червня 1992 р. реабілітовано.

Сфери наукових інтересів: філософія, педагогіка, історія філософії, педагогіки, освіти та української літератури, історія античності та українського національного руху, біографістика.

Дослідник українського національного руху в Одесі на зламі ХІХ-ХХ ст. Автор низки праць, присвячених одеським діячам культури.

Автор і упорядник близько 70 наукових праць (зокрема, 1 монографії, 7 брошур, близько 40 наукових і 20 науковопопулярних статей).

Публікації про М.І. Гордієвського та рецензії на його праці:

Багалій Д.І. Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода. – Харків: Держвидав України, 1926. – С. 347 – 349.

Михайловський І. Михайло Гордієвський (До 25 – ліття з дня арешту) // Сучасність. – 4 (28). – Мюнхен, 1963. – С. 69 – 75.

Сумарокова Л.Н. Философия в Одессе // Очерки развития науки в Одессе. – Одесса, 1995. – С. 503 – 507.

Зленко Г.Д. Життя і смерть Михайла Гордієвського // Чорноморські новини. – 1997. – 22 жовтня.

Історія Національної Академії Наук України. – Т. І (1924 – 1928). – К., 1998. – С. 534 – 535, Т. ІІ (1918 – 1933). – К., 2003. – С. 339 – 342.

Заруба В.М. Історик держави і права України академік М.Є. Слабченко (1882 – 1952): Монографія. – Дніпропетровськ: ПП “Ліра ЛТД”, 2004. – С. 60, 74 – 77, 90, 125, 128, 136, 164, 218, 219, 242.

Зленко Г.Д. Півдороги Михайла Гордієвського // Лицарі досвітніх вогнів: Тридцять три портрети діячів Одеської “Просвіти” 1905 – 1909 років. – Одеса, 2005. – С. 120 – 125.

Левченко В.В., Петровський Е.П. “Арештувати як українського есера…” (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського) // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 2008. – № 1/2. – С. 415 – 432.

Левченко В.В., Петровський Е.П. Гордієвський Михайло Іванович // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса, 2009. – С. 102 – 104.

Левченко В.В., Петровський Е.П. Забуте ім’я // Реабілітовані історією. Одеська область: Книга перша / Упорядники Л.В. Ковальчук, Е.П. Петровський. – Одеса: АТ “ПЛАСКЕ”, 2010. – С. 631 – 639.

Левченко В.В. Історія Одеського інституту народної освіти (1920 – 1930 рр.): позитивний досвід невдалого експерименту. – Одеса: ТЕС, 2010. – С. 127, 143, 179, 183 – 184, 189 – 190, 231, 236, 250, 258 – 259, 273, 275, 281 – 282, 291, 331, 340, 343, 349, 352, 358, 366 – 370, 382, 385, 392.

Левченко В.В., Петровський Е.П. Михайло Іванович Гордієвський: постать на тлі революційних змагань 1917 – 1920 років в Одесі // Регіональні проблеми української історії. – Вип. 3. – Умань, 2010. – С. 28 – 31.

Музичко О. Михайло Гордієвський: одеський теоретик української державності // Чорноморська хвиля української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917 – 1920 рр. / Відп. ред.: В.М. Хмарський. – Одеса: ТЕС, 2011. – С. 314 – 332.

Левченко В.В., Хохолькова А.Д. Одеське наукове товариство при Українській Академії Наук (1926 – 1931) – перший українознавчий академічний осередок в Одесі // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри. – Одеса: ВМВ, 2013. – С. 173 – 177.

Левченко В., Макушинський В. Долі родин репресованих у полум’ї Другої Світової війни (на прикладі сім’ї Гордієвських) // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри. – Одеса: ОНУ, 2015. – С. 174 – 178.

Книги М.І. Гордієвського, що стосуються історії Південної України:

Установчі Збори та народний суверенітет. – Одеса, 1917.

Федерація: Науково-популярний нарис. – Одеса, 1917.

Напередодні великого ювілею 1827 – 17/ІІ 1927. – Одеса. 1926. – 23 с.

Література з історії педагогіки за 10 років революції. – Одеса, 1929. – 56 с.

Найважливіші статті М.І. Гордієвського, що стосуються історії Південної України:

Українські Установчі збори // Рідний курінь. – 1917. – 23 листопада.

Загальнофедеративні й місцеві установчі збори // Рідний курінь. – 1917. – 19 листопада.

По поводу одного недоразумения // В защиту Украинской культуры. І. Украинский язык и школа. Издание Одесской Украинской Национальной Рады. – Одесса, 1919. – С. 10 – 18.

Памяти учителя. К кончине проф. М.М. Ланге // Известия одесского губернского исполнительного комитета и Губернского комитета КП(б)У. – 1921. – 17 февраля.

М.Ф. Комаров. До 15-х роковин смерті // Известия Одесского окружкома КПбУ, Окрисполкома и ОСПС. – 1928. – № 29.

Вогнище української науки: Одеське наукове товариство при Всеукраїнській академії наук підсумовує свою трилітню діяльність // Известия Одесского окружкома КПбУ, Окрисполкома и ОСПС. – 1929. – 28 марта.

Д.Д. Сігаревич (з нагоди 15-х роковин смерті). До історії українського руху в Одесі // Известия Одесского окружкома КПбУ, Окрисполкома и ОСПС. – 1929. – 7 апреля.

М.І. Пірогов і “Одесский Вестник” // Записки Українського бібліографічного товариства в Одесі. – 1930. – Ч. 4. – С. 3 – 22.

Наукова й громадсько-педагогічна діяльність професора М.М. Ланге // Записки Одеського наукового при ВУАН товариства. – 1930. – № 1. – С. 1 – 47.

Л.А. Смоленський (з нагоди 25 – тиріччя смерти). До історії українського руху в Одесі // Шквал. – 1930. – № 35. – С. 8 – 9.