Голобуцький Володимир Олексійович

Анатолій Бойко, Вікторія Константінова

(15(28).07.1903, с. Великий Бір Суразького повіту Чернігівської губернії – 21.01.1993, м. Київ) – доктор історичних наук (1948 р.), професор (1949 р.), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1980 р.).

У 1930 р. закінчив історико-економічне відділення педагогічного факультету Північно-Кавказького державного університету (Ростов-на-Дону). У 1930 – 1934 рр. викладав у м. Грозний. У 1934 – 1937 рр. – аспірант, викладач Ленінградського педагогічного інституту ім. О.І. Герцена. У 1937 – 1940 рр. – доцент, завідувач кафедри історії народів СРСР Краснодарського педагогічного інституту.

У 1938 р. захистив кандидатську дисертацію “Дипломатичні зносини Московського уряду з Богданом Хмельницьким до Земського Собору 19 лютого 1651 р.”. Науковий керівник – Б.Д. Греков.

У 1940 – 1942 рр. – доцент Ленінградського педагогічного інституту ім. О.І. Герцена. 1942 – 1943 рр. – викладач педагогічного училища с. Аксубаєво Аксубаєвського району Татарської АРСР.

У 1943 – 1947 рр. – завідувач кафедри історії СРСР Казанського державного університету. У 1947 – 1949 рр. – завідувач кафедри, декан історичного факультету Чернівецького державного університету.

28 січня 1947 р. захистив докторську дисертацію “Чорноморське козацтво (нариси соціальної історії)”. Науковий керівник – Б.Д. Греков. 20 листопада 1948 р. ВАК затвердив докторський ступень В.О. Голобуцького.

З 1947 по 1979 р. працював у Інституті історії АН УРСР. У 1951 – 1953 рр. був завідувачем кафедри історії СРСР Київського педагогічного інституту. У 1961 – 1971 рр. – завідувач кафедри історії народного господарства Київського інституту народного господарства. У 1972 – 1984 рр. – старший науковий співробітник – консультант Інституту економіки АН УРСР.

Зробив значущий внесок у дослідження історії козацтва на півдні України.

В соціально-економічних дослідженнях В.О. Голобуцького теорія класової боротьби стала головуючою. Питання соціального розшарування козацтва, шляхи поповнення козацтва, становище втікачів, старшини та сіроми, боротьба сіроми за свою долю – ось наріжні питання дослідження історії південного краю останньої чверті XVIII століття. Згідно з В.О. Голобуцьким в основі всіх діянь старшини покладена логіка економічних інтересів, що “керувала запорозькими багатіями, які потребували робочої сили, оберігала масу втікачів від переслідування”.

Роботи В.О. Голобуцького насичені документальними відомостями, але для нього головним стає логічне нагромадження історичних фактів для підтвердження заздалегідь відомих висновків. У такому нагромадженні присутність “несуттєвих” помилок не мала значення. Особливо це стосується прізвищ. Крім того, у використанні документальних матеріалів зустрічаються чисельні недоречності, які дають підставу для сумнівів.

Водночас, услід за історіографічною традицією та державною установкою, В.О. Голобуцький виходив з положення про класові інтереси старшини. Саме тому, на його думку, питання про територію та географічне положення мало цікавило сірому та середні верстви козацтва. Це була прерогатива заможного козацтва, а сірому таке положення більше цікавило з точки зору заробітку. У доказах своєї концепції класовості автор йде на нелогічність і свідомо закриває очі, коли йдеться про напрямки державної політики. Простежується типове для дослідників радянського часу намагання перейти до дослідження соціально-економічної історії, де можна було сховатися за щитом класової боротьби.

Нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапору (1960 р.).

Публікації про В.О. Голобуцького та рецензії на його праці:

Подвижник // Літературна газета. – 1993. – 4 березня.

Білоконь С. Голобуцький Володимир Олексійович // Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія “Українські історики”. – Вип. 1. – К., 1998. – С. 58 – 60.

Бойко А.В. Південна Україна останньої чверті XVIII століття: аналіз джерел. К., 2000. – С. 36 – 37.

Лях С.Р. Голобуцький Володимир Олексійович // Українське козацтво: Мала енциклопедія. – К.; Запоріжжя, 2002. – С. 108.

Горак В. Знавець козацької доби (Володимир Голобуцький) // Історичний журнал. – 2003. – № 4 – 5. – С. 118 – 124.

Гриневич В. Він не вмів кивати, куди треба // Голос України. – 2003. – 29 липня. – С. 5.

Мороз В. Подвиг громадянина і вченого // Голобуцький В.О.

Запорізька Січ в останні часи свого існування (1734 – 1775 рр.). – Дніпропетровськ, 2004. – С. 5 – 9.

Михайлина П., Федорук А. Видатний український історик ХХ століття (до 100-річчя від дня народження В.О. Голобуцького) // Буковинський журнал. – 2005. – № 1. – С. 77 – 83.

Юсов. С. Кристалізація наукових пріоритетів В. Голобуцького та її перші наслідки в контексті інтелектуальної біографії вченого // Український історичний збірник. – Вип. 8. – К., 2005. – С. 468 – 482.

Юсов. С. Наукова й педагогічна діяльність В. Голобуцького в роки Великої Вітчизняної війни та повоєнний період // Український історичний журнал. – 2006. – № 2. – С. 89 – 105.

Володимир Олексійович Голобуцький (1903 – 1993 рр.): Біобібліографія / Автор-укладач С.Л. Юсов, відповідальний редактор В.М. Даниленко – К., 2006. – 160 с.

Юсов С.Л. Наукова і педагогічна діяльність Володимира Голобуцького: автореф. дис…. канд. іст. наук: 07.00.01; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. – К., 2010. – 20 с.

Михайлина П.В. Голобуцький Володимир Олексійович // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] Режим

Юсов С.Л. Історик Володимир Голобуцький (1903 – 1993): життя, наукова і педагогічна діяльність: [монографія] / Нац. акад. наук. України, Ін-т історії України. – К.: [б. в.], 2011. – 334 с.: портр.

Книги В.О. Голобуцького, що стосуються історії Південної України:

Черноморское казачество / Отв. ред. Ф.П. Шевченко. АН УССР. Институт истории. – К.: Изд-во АН УССР, 1956. – 414 с.

Запорожское казачество. – К.: Госполитиздат УССР, 1957. – 461 с.

Запорізька Січ в останні часи свого існування. 1734 – 1775 / АН Української РСР. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – 415 с.

Гомін, гомін по діброві. Історичні розповіді про запорізьке козацтво / Мал. А. Базилевича. – К.: Дитвидав УРСР, 1962. – 175 с.; з іл.

Гомін, гомін по діброві: Історичні розповіді про запорізьких козаків / Для серед. та старш. шкільн. віку. Мал. А. Базилевича. Вид. 2-е (доп. та виправл.). – К.: Веселка, 1968. – 224 с.; з іл.

Запорозьке козацтво. – К.: Вища школа, 1994. – 539 с.

Гомін, гомін по діброві: історичні розповіді про запорозьких козаків / В.О. Голобуцький; худож. А. Базилевич. – Д.: Січ, 2003. – 208 с.

Запорізька Січ в останні часи свого існування (1734 – 1775 рр.). – Д.: Січ, 2004. – 424 с.

Чорноморське козацтво / упоряд., пер. з рос. і портр. авт. І.В. Голобуцький; передмов. та післямова П.В. Голобуцький. – Д.: Січ, 2008. – 416 с.

Вибрані статті В.О. Голобуцького, що стосуються історії Південної України:

Запорізька Січ і її роль в історії українського народу // Комуніст України. – 1955. – № 7. – С. 62 – 73.

До історії соціально-економічного розвитку Запоріжжя після зруйнування Січі // Наукові записки ЧДУ. – Т. 18. – Серія історичних наук. – Вип. 1 / Ред. кол.: М.К. Алегберлі. – Львів: Видво Львівського ун-ту, 1956. – С. 3 – 21.

Гайдамацкое движение на Запорожье во время “Колиивщины” и крестьянского восстания под предводительством Е.И. Пугачева // Исторические записки. – Т. 55. – М., 1956. – С. 310 – 343.

Запорозьке козацтво на початку XVIII ст. // 250 років Полтавської битви. 1769 – 1959. 3б. ст. / Відп. ред. В.А. Дядиченко / Інститут історії АН УРСР. – К., 1959. – С. 106 – 120.

Виникнення Запорозької січі // Книга для читання з історії Української РСР. – К.: Радянська школа, 1960. – С. 56 – 61.

Виступ запорозької сіроми в 1768 році // Книга для читання з історії Української РСР. – К.: Радянська школа, 1960. – С. 218 – 224.

Ліквідація Запорізької Січі // Український календар на 1963 р. – Варшава, Українське сусп.-культ. тов-во в Польщі, 1962. – С. 164 – 170.

Запорожская Сечь // Вопросы истории. – 1970. – № 12. – С. 93 – 106.

Сечь Запорожская // Большая Советская Энциклопедия. 3-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1976. – Т. 23. – Стб. 968 – 970.

[Укладання біобібліографічного довідника є продовженням того, що свого часу розпочав професор Анатолій Бойко – лідер наукової школи з дослідження історії Південної (Степової) України (Наукова школа професора А.В. Бойка: персоналії та доробок / Упорядники: Ігор Лиман, Вікторія Константінова. – Запоріжжя, 2011. – 376 с.). Анатолій Васильович не тільки мріяв згуртовувати дослідників Південної України та інтенсифікувати розвій наукових студій цього краю, але і особисто створив науковий доробок, який важко переоцінити. Характеристики, дані в його роботах напрацюванням істориків Південної України минулих епох, не втрачають актуальності донині. Тож при формуванні другого тому було доцільним звернутись із пропозицією до Вікторії Константінової, представниці наукової школи Анатолія Бойка, аби вона підготувала для цього видання біобібліографії низки дослідників, включивши до них характеристики, сформульовані свого часу Анатолієм Васильовичем. Так у томі з’явились біобібліографії Володимира Голобуцького, Олени Дружиніної, Володимира Кабузана…]