Осипович Наум (Нехемій-Мордко) Маркович (Лейбов)

Валерій Левченко

(12(24).01.1870, м. Очаків Херсонської губернії – 7.10.1937, м. Одеса).

У 1885 р. закінчив 6-класне училище.

У 1886 р. вступив до революційної організації “Народная Воля”.

У 1887 р. заарештовано. Після перебування 2 роки у в’язниці відправлено на заслання у Сибір до 1893 р.

У 1900 р. за дорученням Товариства для поширення освіти між євреями в Російській імперії досліджував ступінь писемності єврейського населення Бессарабської губернії.

У 1901 – 1902 рр. перебував у в’язниці. У 1902 р. організував агітаторську міжпартійную школу. У 1904 – 1905 рр. – один з організаторів бойових дружин самооборони. У 1905 – 1906 рр. – у в’язниці. У 1906 р. організував першу в Російській імперії нелегальну газетно-телеграфну агенцію, яка забезпечувала нелегальні друковані видання телеграмами про революційний рух.

З 1907 р. по 1912 р. – в еміграції (Фінляндія, Франція, Швейцарія). У 1912 р. у Швейцарії закінчив Вищу школу соціальних наук.

У 1912 р. організував в Одесі перший в Україні “художественно-литературный иллюстрированный журнал для еврейских детей” – “Колосья”. Журнал та його додатки ставили за мету формування національної самосвідомості єврейських підлітків. З 1913 р. до 1918 р. – фактичний редактор цього журналу.

З жовтня 1917 р. – член комісії з розкриття псевдонімів провокаторів, секретних агентів охранки і жандармів Російської імперії. З лютого 1920 р. – член, а з червня 1920 р. до травня 1922 р. – голова комісії з охорони та обробки революційного архіву цієї ж комісії. З березня 1922 р. до серпня 1927 р. – консультант 1 категорії Одеської комісії для збирання і вивчення матеріалів з історії Жовтневої революції та історії комуністичної партії (Істпарт).

У 1917 – 1922 рр. – член союзу журналістів. З 1922 р. – член, а з 1925 р. і до 1933 р. – голова правління “Южного товарищества писателей”. У 1919 р. – член Одеського товариства літераторів і вчених. У 1920 р. – співредактор літературно-наукового та політичного журналу “Объединение”. У 1920 р. внесено до списку діячів науки Всеукраїнської комісії сприяння вченим.

У 1922 р. – уповноважений Центральної ради Всесоюзного товариства політкаторжан і засланців з питання відкриття відділення товариства в Одесі. У різні часи староста (перший), член Ради та різних комісій Одеського відділення товариства політкаторжан і засланців. Делегат 2 Всесоюзного з’їзду товариства політкаторжан і засланців. З 1925 р. до 1927 р. – літературний редактор офіційного друкованого органу Одеського відділення товариства – журналу “Кандальный звон”.

Сфери наукових інтересів: історія євреїв на півдні України, історія революційних рухів на початку ХХ ст.

Н.М. Осипович є автором статей і нарисів про історію революційного підпілля, одеської жандармерії, життя революціонерів у важких умовах в’язниць і заслань. У значній частині його публікацій описано життя і побут євреїв півдня Російської імперії. Працюючи в Одеському Істпарті підготував статті (зберігаються у фондах ДАОО) щодо історії єврейських погромів 1905 р. (“Погромы в Одессе и Одещине в 1905 году” и “О погромах и самообороне”). Писав про беззахисність єврейських мас у Російській імперії, героїзм єврейської революційної молоді та її чужість російському народному середовищу.

Автор близько 10 наукових статей.

Публікації про Н.М. Осиповича та рецензії на його праці:

Левченко В.В. Становление иудаики в контексте трансформации исторической науки в Украине (1917 – 1930-е гг.) // Материалы Шестнадцатой Ежегодной Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. – М., 2009. – Ч. 2. – С. 475 – 482.

Музичко О.Є. Осипович Наум Маркович // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса: Друкарський дім, 2009. – С. 280 – 281.

Левченко В.В. Становление иудаики в Одессе в 1920 – 30-е гг.: центры, персоналии, традиции // “Мама городов израилевых…”: Сборник статей по итогам факультатива по иудаике и израилеведению Одесского национального университета имени И.И. Мечникова. – Одесса: ФОП “Фрідман О.С.”, 2011. – С. 79 – 86.

Левченко В.В. Еврейские учёные-историки в научной жизни Одессы в первой трети ХХ в. // История еврейской диаспоры в Восточной Европе. – СПб, 2012. – С. 192 – 195.

Левченко В.В. Деятельность ученых-историков евреев в научно-исследовательских учреждениях Одессы в 20-х гг. ХХ в. // Південний захід. Одесика. Історико-краєзнавчий науковий альманах. – Вип. 17. – Одеса: Друкарський дім, 2014. – С. 280 – 289.

Левченко В.В. Еврейский вектор в развитии исторической науки в Одессе (1920 – 30-е годы) // Иудаика в Одессе: сб. ст. по итогам работы прогр. по иудаике и израилеведению ОНУ им.

И.И. Мечникова. – Вып. 3. – Одесса: Фенікс, 2015. – С. 162 – 176.

Найважливіші статті Н.М. Осиповича, що стосуються історії Південної України:

В черте оседлости // Восход. – 1902. – № 12.

Документы о “невинном” человеке // Каторга и ссылка. – 1923. – № 5. – С. 85 – 90.

Один из своих (“Из рассказов о секретных сотрудниках”) // Каторга и ссылка. – 1924. – № 2. – С. 61 – 98.

Рассказы о секретных сотрудниках // Кандальный звон. Историко-революционный сборник. – 1925. – № 1.

Как тайное стало явным (о работе Комиссии для рассмотрения и разборки дел охранного отделения и жандармского управления в Одессе в 1917 г.) // Кандальный звон. Историко-революционный сборник. – 1925. – № 2.

Чёрный октябрь // 1905 год. Революционное движение в Одессе и Одещине. Сборник статей и воспоминаний. – Одесса, 1925.

О Красной сотне // 1905 год. Революционное движение в Одессе и Одещине. Сборник статей и воспоминаний. – Одесса, 1925.

В грозовые годы // Кандальный звон. Историкореволюционный сборник. – 1926. – № 3.

Карьера профессора Бугаевского // Кандальный звон. Историко-революционный сборник. – 1926. – № 5.