Меліксет-Бек Левон Меліксетович

Олександр Музичко

(26.11.1890, м. Тбілісі – 3.09.1968, м. Тбілісі) – доктор філологічних (1928 р.) та історичних наук (1932 р.), професор (1930 р.).

Випускник юридичного факультету Новоросійського університету (1913 р.). Рано розпочав активну наукову та громадську діяльність. Був одним з лідерів вірменської одеської студентської громади. Член-кореспондент Одеського товариства історії та старожитностей (1914 р.), член Одеського бібліографічного товариства (1911 р.). Мав тісний зв’язок з Аккерманом, де збирав матеріали усної історії, археології. Був членом Всесвітньої ліги есперантистів. Від другої половини 1910 р.

жив та працював на Кавказі. У 1915 – 1918 рр. був вченим секретарем редакційної колегії Тіфліського вірменського національного товариства. У 1918 – 1922 рр. був вченим секретарем, головою (1922 – 1927 рр.) Кавказького відділення Московського археологічного товариства. Викладач (1918 – 1922 рр.), доцент (1922 – 1931 рр.), професор (1932 – 1968 рр.), завідувач кафедрами східних мов та літератури (1930 – 1933 рр.), історії Закавказзя та Близького Сходу (1933 – 1935 рр.), вірменської філології (1935 – 1968 рр.) Тбіліського університету, Тбіліського педагогічного інституту ім. О.С. Пушкіна (1954 – 1960 рр.) та ін. ВНЗ Грузії. У 1935 р. викладав у Бакинському державному університеті, у 1936 – 1940 рр. – у Єреванському державному університеті. Заслужений діяч науки Грузинської РСР (1941 р.), член-кореспондент АН Вірменської РСР (1945 р.).

Інтелектуальний доробок науковця складає близько 600 праць вірменською, грузинською, російською мовами, присвячених головним чином надзвичайно широкому спектру історії та культури народів Кавказу. Серед публікацій історика можна виділити археографічні (найбільш цінним є трьохтомник “Грузинские источники об Армении и армянах”), археологічні (досліджував архітектурні споруди, зокрема, храм у Піцунді, написи), з середньовічної історії Вірменії та Грузії, з історії вірмено-грузинських зв’язків. Велику увагу приділяв питанням культури, перекладав на мови народів Кавказу літературні пам’ятки. Досліджував історію релігійних громад Кавказу. Великий вплив на погляди дослідника мав видатний філолог та історик М. Марр. Співробітничав у журналі за редакцією М. Марра “Христианский Восток”. Частина праць цілковито чи частково присвячена південноукраїнській тематиці: зв’язки середньовічної Вірменії та Русі, історія вірмен Півдня України, історія Одеси.

Здебільшого цими питаннями дослідник цікавився під час перебування в Одесі. Більшість праць історика зберігають своє значення дотепер завдяки постановці новаторських питань, використанню нових джерел, написаних багатьма мовами. Значним досягненням історика є здебільшого вдале використання міждисциплінарного підходу.

Публікації про Л.М. Меліксет-Бека та рецензії на його праці:

Полная библиография печатных работ по арменоведению, грузиноведению, кавказоведению Леона Меликсетовича МеликсетБека за 1909 – 1960. – Тбилиси, 1960. – 89 с.

Спогади про Марка Кропивницького. – К., 1990. – С. 214.

Вибрані праці Л.М. Меліксет-Бека, що стосуються історії Південної України:

Из материалов для истории армян на юге России. – Одесса, 1911. – 14 с.

Армянские древности в Аккермане (в Бессарабии). – Тифлис, 1911. – 42 с.

Старинные армянские надписи в музее Общества истории и древностей в Одессе. – Тифлис, 1912. – 20 с.

Одесса в 20-х гг. ХІХ ст. по описанию патера Миная Медичи. – Одесса, 1914. – 4 с.

Древнейшая Пицунда у Понта Эвксинского // Записки Одесского общества истории и древностей. – 1915. – Т. XXXII. – С. 109 – 122.

Древняя Русь и армяне // Сборник трудов Института языкознания им. Н.Я. Марра. – Вып. I. – Ереван, 1946. – С. 143 – 151.