15.05.1840 р.

Ігор Лиман

В «Коммерческой газете» напечатаны следующия сведения о Бердянске. Бердянск, в 35 верстах от Нагайска, город и пристань на берегу Азовскаго моря. До сих пор он считается пригородом Нагайска, имеет с ним общую городскую землю и жители его должны приписываться в Нагайске. Впрочем, он не имеет ничего общаго с Нагайском, как по составу своего общества, так по своему положению и по роду промышленности, которая заметно принимает направление коммерческое. В 1823 году, когда последовало открытие города Нагайска, здесь было только несколько рыбачьих хижин; теперь на пристани считается 322 дома с складочными магазинами и 1.268 жителей.

Как ни ново постановление, дозволяющее иностранным судам, идущим в Азовское море, выдерживать карантинный срок в Керчи, но уже делаются опыты доставки туда пшеницы чрез Бердянск на каботажных лодках. Вот тому пример: помещик Бахмутскаго уезда Екатеринославской губернии Г. П. отправил свои запасы пшеницы в Бердянск, а оттуда морем в Керчь; пшеница благополучно доставлена и продана по 26 руб. четверть. Другой помещик, его сосед, не решился послать свой обоз в Бердянск, а отправил, по обыкновению, в Таганрог и продал там пшеницу по 14 руб. Нагрузка стоила в Таганроге 2 руб., а в Бердянске разгрузка вместе с перевозом в Керчь на лодках обошлась в 1 руб. 10 коп. (80 коп. от четверти за перевоз и 30 коп. за нагрузку в пристани). Для перевозки в Керчь или для продажи на месте открывается в Бердянске новый, выгодный путь сбыта пшеницы. Не только пшеница, но также лен, льняное семя, шерсть и другия произведения скоро пройдут здесь в ход. До сих пор Евпаторийские Караимы закупали произведения даже в Полтавской губернии, для вывоза чрез Евпаторию исключительно в Турецкия владения. Теперь они встречают соперничество в Бердянских закупщиках, которым нужны произведения для доставки в другие Европейские порты. Выгоды от такого соперничества, естественно, обратятся в пользу производителей. По своему положению Бердянск может сделаться местом сбыта произведений для уездов Новомосковскаго, Бахмутскаго, Павлоградскаго и Александровскаго Екатеринославской, а также для большой части уездов Полтавской и Харьковской губерний; многое, что оставалось в этих губерниях без требований, может найти со временем закупщиков, иное оживится, другое вновь заведется. Вообще, эти части разных губерний, чрез прибавление к ним пункта внешняго сбыта произведений, получат новую, более промышленную жизнь.

К такому заключению ведут теперь следы, пролагаемые опытами самых производителей и закупщиков; но прежде это можно было только угадывать. Идеею учреждения в Бердянске порта край обязан главному местному начальнику графу М.С. Воронцову. Выбор места сделан по предварительному осмотру берегов и примеру глубины залива. Бухта, защищаемая от северных и северо-восточных ветров, содержит глубины 15 футов. Пристанный мост построен на сваях и имеет 48 сажень длины; в конце его глубина моря 3 сажени.

Учреждение в Бердянске таможенной заставы с правом нагрузки произведений для отпуска за границу последовало в 1836 году. В следующие три года из Бердянска отправлено в иностранные порты:

Одесский вестник. — № 39. — 15.V.1840. — Кол. 158.

Бердянск, в 35 верстах от Нагайска, город и пристань на берегу Азовскаго моря. До сих пор он считается пригородом Нагайска… — Згідно з надрукованим на початку ХХ ст. Я. Івановим «Описом Бердянського порту» станом на 1827 р. на місці Бердянська знаходилось лише кілька землянок і хаток, які належали рибалкам; невдовзі ж тут розташовувалось вже велике поселення. До 1835 р. воно носило назву Новоногайськ, а в 1835 р. отримало статус міста і стало йменуватись Бердянськом [17]. Дещо іншу інформацію щодо назви знаходимо у «Географічно-статистичному словнику Російської імперії» 1862 р., яка без згадки джерела фактично дослівно була повторена в довідковому виданні 1912 р. «Весь Бердянськ…». Тут зазначено, що «Бердянськ виник у 1827 р…, в 1835 р. був зроблений містом» [18]. Суперечливі дані подаються в авторитетному довідковому виданні «Міські поселення в Російській імперії», надрукованому в Петербурзі у 1864 р. У ньому зазначається, що в 1841 р. засноване… поселення, назване містом Бердянськом [19]; але на тій же сторінці цитується затверджена імператором 27 червня 1838 р. (щоправда, помилково подається дата 28 червня) думка Державної Ради, яка в Повному зібранні законів Російської імперії має підзаголовок «Про поширення на місто [!] Бердянськ права надавати кам’яні будівлі під заставу за підрядами та відкупами» [20].

Варто зважати, що важливу роль у будівництві пристані та порту на Азовському морі відігравало і населення Петровського посаду [21].

Зміни в статусі та іменуванні населеного пункту на місці майбутнього міста Бердянська відбились і в метричних книгах. У метриках, які складались до 1834 р., ми не знаходимо назви Бердянськ (хоча щодо справи фонду 245 ДАЗО і в опису, і на самій справі позначено, що там міститься метричні книги «Вознесенського собору м. Бердянськ, Мелітопольського повіту Таврійської губернії», зокрема, за 1831 – 1841 рр., всі метрики тут складені в Троїцькій церкві села Берестового [22]. Напевно, помилка була припущена свого часу при фондуванні). У метриці Георгіївської церкви Петровського посаду за 1830 р. не знаходимо і назву Новоногайськ, натомість про багатьох осіб, які, як випливає з метрик наступних років, мешкали саме в населеному пункті на місці майбутнього міста Бердянськ, позначено, що вони є мешканцями міста Ногайська. Напевно, тут давав взнаки приписний статус населеного пункту. У початковому формулярі метричної книги Святодухівського молитовного будинку за 1831 р. також зазначається, що вона складена в місті Ногайську [23]. Натомість вже в метриці цього ж храму за 1832 р. записано про належність до міста [!] Новоногайська [24]. В метричній же книзі за 1833 р. назва Новоногайськ вже не згадується, а натомість йдеться про Ногайськ [25]. Метрика за 1834 р. в початковому формулярі теж містить позначку про те, що вона видана для Святодухівського молитовного будинку міста Ногайська [26]. Але вже в запису про хрещення 12 січня записано, що хресним батьком є мешканець міста Бердянська [27]. Вже в першому запису про шлюб за 1834 р. також йдеться про місто Бердянськ [28]. Загалом же, в частинах цієї книги Ногайськ згадується лише двічі, причому в обох випадках йшлося про мешканців саме міста біля Обіточної коси. І в метриках наступних років про Святодухівський причт пишеться вже виключно як про такий, що діяв у Бердянську. При тому, що порівняння списків парафіян 1831 – 1835 і наступних років не залишає сумнівів, що Святодухівський храм знаходився не в Ногайську, а в Бердянську, можна припустити, що причиною систематичного внесення в книгу 1834 р. запису про статус Бердянська як «міста» стало поширення серед місцевого населення, і насамперед чиновництва, застосування саме цього терміну по відношенню до населеного пункту, який за своїми темпами розвитку, економічним рівнем вже почав домінувати над сусідніми містами. Священики ж перейняли практику називати Бердянськ містом від парафіян. Тут дала взнаки реальна залежність духовенства від світських осіб, другорядність духовної по відношенню до світської влади.

…Впрочем, он не имеет ничего общаго с Нагайском… — В ДААРК збереглась справа за 1834 – 1836 рр. «По рапорту исправляющего должность Ногайского полицмейстера о дозволении ему передать некоторые дела Бердянскому полицмейстеру». [29]

…В 1823 году, когда последовало открытие города Нагайска, здесь было только несколько рыбачьих хижин; теперь на пристани считается 322 дома, с складочными магазинами и 1.268 жителей… — За той же 1840 р., коли з’явилась ця публікація, збереглась справа «О командировании Феодосийского архитектора Бекарио в город Бердянск для наблюдения за производящимися постройками». [30]

Учреждение в Бердянске таможенной заставы с правом нагрузки произведений для отпуска за границу последовало в 1836 году… — Через рік після цього, 13 січня 1837 р. імператор підписав указ про запровадження берегового нагляду по Азовському морю:

«За объявлением Азовскаго моря практическим требуются некоторыя перемены относительно Азовской пограничной стражи; в следствие чего, по представлению Министра Финансов, в Государственном Совете разсмотренному, повелеваем:

1). Снять расположенную ныне по берегам Азовскаго моря пограничную стражу, а вместо оной учредить там береговой надзор из шестнадцати постов, в каждом по четыре человека нижних военных чинов с одною лошадью и с одною лодкою. […]

4). На каждое судно, идущее с товаром в Азовское море, ставить в Керчи досмотрщика, а на отходящия из Азовских портов суда ставить таковых только по мере надобности, и на сей конец прибавить девяносто восемь человек досмотрщиков, а именно: в Керченскую Таможню — 70, в Таганрогскую — 12, в Мариупольскую заставу — 4, в Бердянскую — 4 и в Ростовскую — 8 человек.

5). Определение и содержание сих досмотрщиков установить на общем основании, наравне с другими досмотрщиками тех Таможен, именно: в Керченской по двести пятидесяти рублей и Таганрогской по двести рублей; а в Мариупольской, Бердянской и Ростовской заставах по двести пятидесяти рублей, что составит на всех вообще двадцать три тысячи девятьсот рублей. […]» [31]

Примітки

17. Иванов Я.М. Труды отдела торговых портов. Выпуск XVII. Описание Бердянскаго порта. — СПб., 1905. — С. 3.

18. Географическо-статистический словарь Российской империи. — Т. І. — СПб., 1862. — С. 235; Бастрыга И., Лыман И. Начала истории Бердянска. — Запорожье, 2002. — С. 39.

19. Городские поселения в Российской империи. — Т. 4. — СПб., 1864. — С. 667.

20. ПСЗРИ. — Собр. ІІ. — Т. ХІІІ. — Отд. І. — С. 1017.

21. Дневник путешествия в южную Россию академика С.-Петербургской Академии Наук Гильденштедта в 1773 – 1774 г… — С. 225 – 227; Бастрыга И., Лыман И. Начала истории Бердянска… — С. 9, 20.

22. ДАЗО. — Ф. 245: Вознесенський собор м. Бердянськ, Мелітопольського повіту Таврійської губернії. — Оп. 1. — Спр. 1.

23. ДАЗО. — Ф. 246. — Оп.1. — Спр. 28. — Арк. 844.

24. Там само. — Спр. 30. — Арк. 887.

25. Там само. — Спр. 31. — Арк. 881 – 917.

26. Там само. — Спр. 32. — Арк. 727.

27. Там само. — Арк. 728 зв.

28. Там само. — Арк. 737 зв.

29. ДААРК. — Ф. 26. — Оп. 1. — Спр. 10325.

30. ДААРК. — Ф. 26. — Оп. 1. — Спр. 10942.

31. ПСЗРИ. — Собр. ІІ. — Т.XII. — Отд.I. — № 9857. — С. 40 – 41.