Огляд джерел

Ігор Лиман

Проблемою є існування традиційної джерельної бази, грунтування досліджень на матеріалах, які вже давно введені до наукового обігу. При цьому великі масиви архівних документів досі залишались неопрацьованими. З іншого боку, присутні досить великі лакуни і в тих дослідженнях, які стосуються російської церкви в цілому, окремих аспектів розвитку православ’я на теренах імперії, тож є необхідність опрацювання, систематизації й опублікованих, у першу чергу, законодавчих, джерел з історії православ’я в Російській імперії останньої чверті XVIII – середини ХІХ ст.

Особливості руху фондоутворення, історичні події останньої чверті XVIII – ХХ ст. значною мірою обумовили розпорошеність документів, які мають відношення до православної церкви на півдні України 1775 – 1861 рр. Тож з метою виявлення таких матеріалів була проведена евристична робота в зібраннях архівів, історичних і краєзнавчих музеїв, бібліотек Автономної Республіки Крим, обласних, районних центрів Південної України і деяких прилеглих регіонів, міста Севастополя, центральних архівах України, Російської Федерації, Польщі.

Джерела з історії православної церкви на півдні України виявлені у фондах державних архівів Автономної Республіки Крим, Одеської, Дніпропетровської, Херсонської, Миколаївської, Запорізької, Донецької областей, міста Севастополя, Дніпропетровського історичного музею, Нікопольського, Бердянського, Маріупольського, Херсонського, Мелітопольського, Запорізького, Донецького краєзнавчих музеїв, Національного заповідника “Хортиця”, рукописного відділу Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького, відділу рідкісних і цінних видань Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гончара, краєзнавчого відділу Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Горького. За межами південноукраїнського регіону неопубліковані джерела з його релігійної історії виявлені в ДАПО, ІР НБУ, ЦДІАК України, РДІА, РДА ВМФ, ВР РНБ, РВ ІРЛІ РАН, АСПбІІ РАН, РДАДА, РДВІА, AGAD.

Фонди південноукраїнських архівних установ сформувались переважно внаслідок діяльності місцевих органів влади, парафіяльного духовенства. Тож найбільш представницькими в їхніх зібраннях є документи, які продукувались та одержувались (у тому числі — і з Петербурга) консисторіями, духовними правліннями, парафіяльними священно- та церковнослужителями. Крім того, розташування свого часу в південноукраїнських містах світських органів влади генерал-губернаторства, губернського і повітового рівнів зумовило відкладення в місцевих архівах їхньої документації, і залежно від компетенції управлінських структур в їхні фонди поступили відповідні матеріали, які мають відношення до церковної історії краю. Документи місцевих органів влади превалюють і в зібраннях ЦДІАК України, ІР НБУ. Разом із тим, через специфіку фондоутворення в ІР НБУ відклались переважно колекції, зібрані свого часу дослідниками історії краю, перш за все — Гавриїлом (Розановим) і Я. Новицьким.

Документація, яка одержувалась і велась духовенством на парафіяльному і благочинницькому рівнях, представлена в зібраннях НКМ. Копії законодавчих документів, ордери Г. Потьомкіна зберігаються в ДІМ. В інших музеях Південної України виявлені лише поодинокі, хоча в багатьох випадках і такі, які представляють велику цінність, джерела.

Зібрання неопублікованих матеріалів, що знаходяться в південноукраїнських бібліотеках, являють собою переважно документи особистого походження. Матеріали приватного листування, у тому числі — південноукраїнських єпархіальних архієреїв з російськими можновладцями — превалюють у фондах ВР РНБ, РВ ІРЛІ РАН, представлені в АСПбІІ РАН.

На відміну від українських архівів, у РДІА, РДА ВМФ, РДАДА сконцентровані головним чином документи, продуковані в результаті діяльності центральної влади, яка взаємодіяла з владою місцевою в питаннях, що стосувались церкви. Найбільшим з російських архівних зібрань документів з релігійної тематики є РДІА, де, між іншим, зберігається документація синодальних структур. Матеріали, які становлять велику цінність для реконструкції взаємин духовенства з військовими, релігійного життя міст-портів і адміралтейських поселень, знаходяться в РДА ВМФ.

Частина первісних матеріалів, втрачених на сьогодні архівними, музейними та рукописними бібліотечними зібраннями, збережена завдяки археографічній діяльності науковців та аматорів, які не обійшли увагою документи з історії православної церкви.

Раніше за активність з виявлення, систематизації і публікації місцевих південноукраїнських матеріалів розпочалась археографічна діяльність, результатами якої стало видання корпусів законодавчих документів, які стосувались і Південної України, і Російської імперії в цілому. До сьогодні найбільшим зібранням опублікованих законодавчих документів залишається ПЗЗРІ. Частина його матеріалів дублюється у виданні Зводу законів Російської імперії від 1832 р. До публікації в 1864 р. “Судових статутів” Звід складався з 15 томів, об’єднаних у 8 книг. Вони були сформовані не за хронологічним, як ПЗЗРІ, але за тематичним (галузевим) принципом, хоча і не зовсім послідовно застосованим. Спеціалізованим багатотомним виданням законодавчих документів, які стосувались церкви, є ПЗПіР. Попри задекларовану в назві “повноту”, ПЗПіР не стало всеохоплюючим хронологічно: з нього випущені період правління Олександра І, більша частина царювання Миколи І; не встигли підготувати томи, які б стосувались часів наступних імператорів. Не стало повним це видання і з огляду на вибірковий підхід до матеріалів, які були в наявності в архіві Синоду і могли бути включені до ПЗПіР. До того ж, на відміну від ПЗЗРІ, ПЗПіР не містить законодавчі документи, які хоча і присвячені регулюванню переважно “світських” питань, але в той же час стосуються певних аспектів релігійного життя.

Надзвичайно важливими опублікованими джерелами є витяги з всепідданих річних звітів обер-прокурора Синоду, які друкувались починаючи з 1837 р. Тоді як частина кожного видання, яка містить безпосередньо витяг із звіту, стосується переважно узагальнюючої інформації про стан справ в імперії в цілому, друга частина, що являє собою статистичні таблиці, подає цифрові матеріали по єпархіях. Саме ці таблиці дають можливість простежити тенденції, які мали місце в зміні чисельності храмів, монастирів, білого і чорного духовенства, духовних навчальних закладів і кількості їхніх викладачів та вихованців, простежити динаміку приєднання іновірців до православ’я, більш предметно вивчити цілу низку інших аспектів церковного життя Південної України, порівнюючи їх із тенденціями, які спостерігались в інших регіонах та в імперії в цілому. Разом із тим, структура окремих таблиць, сам їхній перелік не залишались сталими, як не була чітко визначеною і структура інформації, яка наводилась у тексті витягів з обер-прокурорських звітів. У ряді випадків у статистичних таблицях, хоча вони і містять дані одно чи дворічної давнини по відношенню до року видання, відсутні повні дані по окремих єпархіях. Не у всьому зміст звітів обер-прокурора відбивав ситуацію адекватно: нерідко досить виразно проглядає бажання приховати складні процеси і натомість зробити наголос на досягненнях.

Законодавчі документи імператора і Синоду, розпорядження єпархіального керівництва, інформація про вакантні місця при храмах, призначення і нагородження духовних осіб публікувались в офіційних частинах Єпархіальних відомостей. Втім, оскільки перше таке видання почало виходити лише в 1860 р., маємо відповідні публікації тільки за два останні роки досліджуваного періоду.

Крім систематизації законодавчих документів Російської імперії, видання матеріалів, які стосувались сучасних упорядникам і кореспондентам подій та фактів, мала місце публікація джерел у контексті вивчення історичного минулого.

У середині ХІХ – на початку ХІХ ст. значного поширення набула практика наведення розлогих цитат або цілих документів у тексті дослідницьких робіт, публікації документів у додатках. Причому в більшій чи меншій мірі вона знайшла вияв у роботах, що публікувались на сторінках як Записок ОТІС, Єпархіальних відомостей, Відомостей ТУАК, Літопису КУАК, так й інших часописів, а також окремих видань, у яких приділялась увага історії православ’я. Разом із тим, наукові установи, які діяли на Півдні, важливою складовою своєї діяльності мали і підготовку та друк суто археографічних публікацій. Хоча значна їх частина не стосувалась виключно історії церкви останньої чверті XVIII – середини ХІХ ст., в них присутні документи з релігійної проблематики, інформація про церковне життя краю. Низка же археографічних робіт присвячена безпосередньо православній церкві на півдні України.

Окремими виданнями побачили світ спогади про південноукраїнських єпархіальних архієреїв [51], листи Гавриїла (Розанова) до Інокентія (Борисова) [52], проповіді і промови Розанова [53] та Борисова [54], листування Інокентія (Борисова) [55].

Деякі документи, які мають відношення до церковної тематики, увійшли до збірок І. Дмитренка [56], М. Дубровіна [57], Д. Яворницького [58].

Із закріпленням панування в Радянському Союзі марксистської ідеології розпочалося своєрідне затишшя в публікації документів з церковної історії Півдня. Це було прямо пов’язане з відчутним послабленням загального інтересу до релігійної тематики. До того ж, відхід від практики широкого цитування суттєво зменшив відсоток квазіархеографічних публікацій серед робіт, які стосувались церковного минулого. При перебиранні ініціативи в дослідженні відповідної проблематики закордонними дослідниками останні не робили наголос на публікації джерел, що зумовлювалось обмеженістю доступу до фондів, які залишились на території Радянського Союзу.

Натомість з кінця 1980-х рр. спостерігається розширення кола дослідників, які звертаються до видання джерел з історії церкви. Щоправда, в багатьох випадках мають місце квазіархеографічні публікації, а в переважній більшості суто археографічних робіт джерелам з релігійної історії приділяється досить скромне місце.

Таким чином, результати опрацювання рукописних матеріалів архівних, музейних і бібліотечних зібрань, роботи щодо виявлення опублікованих джерел дозволяють стверджувати, що наявні документи хоча і є розпорошеними, в цілому являють собою комплекс, який може служити репрезентативною базою для дослідження розвитку православної церкви на півдні України в контексті впливу на нього центральної російської влади.

У роботі розглядаються основні проблеми церковного життя, нормативному регулюванню яких приділялась першочергова увага: формування системи управління православною церквою, зміни церковно-адміністративного устрою краю, структура, особливості формування, соціальний статус, матеріальне забезпечення груп православного духовенства, представлених на півдні України, обов’язки підлеглих духовного відомства, система духовної освіти та релігійного виховання.

У додатках вміщено “Анотований покажчик документів вищих органів влади Російської імперії стосовно православної церкви на півдні України (1775 – 1861 рр.)”, у якому розглянуто 1716 законодавчих документів, частина з яких надрукована в ПЗЗРІ, а інші виявлені у вітчизняних архівних і музейних зібраннях.

* * *

Автор висловлює щиру подяку за допомогу та поради професорам А. Бойку, Ю. Мицику, Г. Швидько, доктору історичних наук В. Брехуненку, ректору БДПУ В. Крижку, В. Константіновій, усім викладачам і співробітникам кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін ЗДУ, і в першу чергу В. Мільчеву, Н. Суревій, Ю. Головко, С. Білівненку, Р. Молдавському, І. Кучеркову; співробітникам усіх архівних та музейних установ, в яких проводилась робота з виявлення джерел з історії православної церкви на півдні України; бібліотекарям ОДНБ, НБ ОНУ, ДАОО, ЗОУНБ, ЦНБ, НБ ЛНУ, які створили умови для опрацювання чи копіювання матеріалів ПЗЗРІ; родині та всім тим, хто сприяв підготовці цього видання.

Посилання

51. Иоасаф. Воспоминания о преосвященном Иннокентии, архиепископе Херсонском и Таврическом. — СПб.: тип. Н. Греча, 1858. — 49 с.;

Серафимов С. Воспоминание о преосвященном Гаврииле, первом (в Одессе) Архиепископе Херсонском и Таврическом, а потом Тверским и Кашинском. — Одесса: в тип. Л. Нитче, 1859. — 84 с.;

Полимпсестов И.У. Мои воспоминания об Иннокентии архиеп. Херсонском и Таврическом. — СПб.: хромолитография и тип. С. Добродеева, 1888. — 224 с.

52. Письма Гавриила, архиепископа Тверского и Кашинского, к Иннокентию, архиепископу Херсонскому и Таврическому. — Тверь: тип. Тверского губернского правления, 1884. — 26 с.

53. Гавриил. Слово в день по плоти обрезания Господа нашего Иисуса Христа и на Новый Год, произнесенное в Одесском Преображенском соборе 1 января 1842 года. — Одесса: Гор. типография, 1842. — 15 с.;

Гавриил. Слово в день Богоявления Господня, произнесенное в Одесском Преображенском кафедральном соборе 6 января 1841 г. — Одесса: Гор. типография, 1842. — 11 с.;

Гавриил. Слово в день Рождества Христова, произнесенное в Одесском Преображенском соборе 25 декабря 1840 г. — Одесса: Гор. типография, 1841. — 15 с.

54. Пять слов, сказанных в Крыму по случаю нашествия на него иноплеменников Иннокентием, архиепископом Херсонским и Таврическим. — Одесса: Городская тип., 1854. — 36 с.;

Иннокентий. Слово при погребении генерал-фельдмаршала, святейшего князя Михаила Семеновича Воронцова, произнесенное в Одесском кафедральном Преображенском соборе 10.11.1856. — Одесса: тип. Францова, 1856. — 36 с.

55. Барсов Н. Материалы для биографии Иннокентия Борисова, архиепископа Херсонского и Таврического. — СПб.: тип. Ф. Елеонского и Ко, 1884. — Вып. І. — 150+79+26+30+19+23+40+24+8+24+43+126+5 с.

56. Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска: В 4 т. Т. ІІ: Бумаги Императрицы Екатерины ІІ, Потемкина-Таврического и др. / Собраны и изданы И.И. Дмитренко. — СПб.: Тип. Штаба Отд. Корпуса жандармов, 1896. — 475 с.;

Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска: В 4 т. Т. ІІІ: Войско Верных черноморских казаков: 1787 – 1795 гг. / Собраны и изданы И.И. Дмитренко. — СПб.: Тип. Штаба Отд. Корпуса жандармов, 1896. — 799 с.

57. Бумаги князя Григория Александровича Потемкина-Таврического. Академика Н.Ф. Дубровина. Сборник военно-исторических материалов. Выпуск VI. — СПб.: Военная типография (в здании Главного Штаба), 1893. — Часть I. — 378 + XVI с.;

Бумаги князя Григория Александровича Потемкина-Таврического, 1788 – 1789 гг. Сборник военно-исторических материалов. — Вып. VII. — СПб.: Военно-ученый комитет Главного штаба, 1894. — 396 с.;

Бумаги князя Григория Александровича Потемкина-Таврического, 1790 – 1793 гг. Сборник военно-исторических материалов. — Вып. VIIІ. — СПб.: Военно-ученый комитет Главного штаба, 1895. — 378 с.;

Присоединение Крыма к России: Рескрипты, письма, реляции и донесения / Под ред. Н.Дубровина. — СПб: Тип. Имп. АН, 1885. — Т. 1: 1775 – 1777 гг. — 873 с.; Т. 2: 1778 г. — 924 с.; Т. 3: 1779 – 1780 гг. — 741 с.; Т. 4: 1781 – 1782. — 1004 с.

58. Эварницкий Д. Источники для истории запорожских казаков. — Владимир, 1903. — Т. 1. — 1072 с.; Т. 2. — 2107 с.;

Эварницкий Д.И. Сборник материалов для истории запорожских казаков. — СПб.: тип. И.Н. Скороходова, 1888. — ХІХ+248 с.;

Яворницький Д.І. До історії Степової України. — Дніпропетровське: друкарня пам’яті “Перекопу”, 1929. — 536 с.