Історіографія та джерельна база
Софія Подколзіна
При всій його строкатості, у науковому доробку, так чи інакше дотичному до проблематики нашого дослідження, за тематичною ознакою доцільно умовно виділити дві групи, що кардинально відрізняються своєю представницькістю: 1) праці, які стосуються релігійної історії Російської імперії і безпосередньо Південної України як її складової; 2) роботи, в яких знайшла висвітлення історія Бердянська першого десятиліття після заснування пристані у Бердянської коси.
Перша, вельми представницька, група глибоко та багатоаспектно проаналізована в роботі І. Лимана «Російська православна церква на півдні України останньої чверті XVIII – середини ХІХ століття» [53], в якій, зокрема, науковий доробок попередників подається в прикладенні до трьох періодів: 1) ХІХ ст. – кінець 20-х рр. ХХ ст.; 2) кінець 20-х – кінець 80-х рр. ХХ ст.; 3) з кінця 1980-х рр. до сьогодення (тобто до 2004 р., коли і з’явилась ця монографія).
Серед авторів найбільш знакових робіт першого періоду – архієпископ Гавриїл (Розанов) [54], М. Родіонов [55], єпископ Гермоген [56], єпископ Феодосій (Макаревський) [57]; другого – М. Никольський [58], І. Смолич [59] та Г. Фріз [60]; третього – Ю. Катунін [61], О. Тригуб [62] та інші. За останнє десятиріччя, що пройшло з часу виходу монографії І. Лимана, чисельність робіт цієї групи суттєво збільшилась [63].
На відміну від першої, друга група, стосуючись вже безпосередньо історії Бердянська, не є багаточисельною. Якщо прикласти до неї періодизацію, застосовану щодо першої групи, маємо підстави констатувати, що як впродовж ХІХ ст. – кінця 20-х рр. ХХ ст., так і наприкінці 20-х – наприкінці 80-х рр. ХХ ст. початковий період історії міста, заснованого біля Бердянської коси, головним чином лише побіжно відбився в доволі невеликій кількості переважно довідкових і краєзнавчих видань [64].
Помітний прогрес у вивченні та популяризації історії Бердянська (у тому числі – її імперського періоду) спостерігається упродовж останніх десятиліть. Причому на цій ниві плідно працюють як краєзнавці-аматори (В. Михайличенко, Є.Денисов, М. Тишаков, О. Кіосев та ін.) [65], так і професійні історики (І. Лиман, В.Константінова, В. Карпенко) [66]. Окремо
згадаймо про публікації директора Бердянського краєзнавчого музею Л. Ноздріної [67].
Втім, питання історії Бердянська 1827-1837 рр. у цих працях не перебувають у центрі уваги. Ще в більшій мірі ця теза стосується безпосередньо питань релігійної історії населеного пункту в зазначений період. Більше того, ми маємо підстави стверджувати, що цей аспект минувшини Бердянська досі залишається незаповненою лакуною в історіографії.
Причина такої ситуації значною мірою криється у стані джерельної бази з церковної історії Бердянська 1827-1837 рр.
При потенційній важливості як писемних, так і речових, етнографічних і лінгвістичних джерел, зрозуміло, що найбільш повно цікава нам проблематика відбилась саме у джерелах першої із вищеперелічених груп, у всьому видовому різноманітті писемних джерел (законодавчих, актових, справочинних, описово-статистичних, наративних, картографічних).
Якщо звертатись до формального поділу писемних джерел на опубліковані та неопубліковані, то можна стверджувати, що опубліковані джерела, які відносяться безпосередньо до цих проблематики і періоду, є надзвичайно фрагментарними. Із цілісних опублікованих джерельних комплексів можна згадати лише наративи «Одеського вісника» першого десятиліття існування цього часопису (тих самих 1827 – 1837 рр., оскільки газета офіційно веде свою історію з того ж року, що і Бердянськ). Та й безпосередньо релігійного життя населеного пункту біля Бердянської коси стосуються тільки лічені повідомлення «Одеського вісника» за цей період.
Неопубліковані ж джерела з релігійної історії Бердянська на сьогодні розпорошені по низці архівів, при цьому (що суттєво ускладнює їх пошук) не становлячи окремих архівних фондів. Це не означає, що такі фонди не відкладались в минулому. Скажімо, вдалося з’ясувати долю таких джерельних комплексів з релігійної історії Бердянська імперської доби, як фонди «Вознесенський собор, м. Бердянськ» (13 справ) і «Комітет з будівництва церкви Кирила і Мефодія в передмісті Матроської слобідки, м. Бердянськ» (4 справи). Як виявилось, вони зберігалися у Маріупольському історичному архіві (філіалі Сталінського обласного архіву) і були втрачені в роки Другої світової війни [68] (сам Маріупольський історичний архів був ліквідований після вигнання з території області німецьких окупантів).
Надзвичайно цінним джерелом з проблематики нашого дослідження є справа 1830-1837 рр. «Про будівництво церкви поблизу міста Ногайська на Бердянській косі» фонду «Управління Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора» Державного архіву Одеської області [69], яка публікується нами у додатках до цієї роботи. Інші виявлені у цьому ж фонді документи стосуються вже церковного будівництва в Бердянську у 1840-і рр. [70]
У фонді «Херсонська духовна консисторія» Державного архіву Запорізької області зберігається кілька метричних книг, які в 1830-х рр. велися причтами Георгіївського храму Петровського посаду [71] і Святодухівського молитовного будинку безпосередньо на території Бердянська [72].
Розпочата у 1835 р. «Справа про перелюб священика Луганського з кухаркою підполковника Купенкова» була виявлена у фонді «Херсонська духовна консисторія» Державного архіву Херсонської області [73].
У Державному архіві Автономної Республіки Крим збереглися джерела, що стосуються бердянського духовенства, за дещо пізніший період [74].
Низка документів безпосередньо з проблематики нашого дослідження відклалась у центральних російських архівах. Йдеться, зокрема, про розпочату в 1830 р. справу «За пропозицією обер-прокурора Св. Синоду про дозвіл влаштувати молитовний будинок на Бердянській косі поблизу Ногайська Катеринославської єпархії до побудови кам’яної церкви» фонду «Канцелярія Синоду» Російського державного історичного архіву [75], а також про справу фонду А. Скальковського Архіву Санкт-Петербурзького інституту історії Російської академії наук, в якій зберігся опис Бердянська графом М. Воронцовим за другу половину 1830-х рр. [76]
Вкрай важливо, що копії низки з вищеперелічених джерел сьогодні зберігаються у Бердянському державному педагогічному університеті в нещодавно сформованому депозитарії Науково-дослідного інституту історичної урбаністики, що значно спрощує роботу з цими документами.
Таким чином, аналіз наявної історіографії дозволяє констатувати, що церковне життя Бердянська 1827-1837 рр. на сьогодні в цілому залишається малодослідженим. Заповнити цю лакуну дозволяє введення до наукового обігу неопублікованих джерел, розпорошених у низці архівів.
Примітки
53. Лиман І.І. Російська православна церква на півдні України останньої чверті XVIII – середини ХІХ століття. – Запоріжжя: РА „Тандем–У”, 2004. – 488 с.
54. Гавриил. Хронологико-историческое описание церквей епархии Херсонской и Таврической. – Одесса: в городской типографии, 1848. – 71 с.; Гавриил (Розанов). Отрывок повествования о Новороссийском крае, из оригинальных источников почерпнутый. Период от основания в Новороссийском крае Новой-Сербии, до учреждения наместничества Екатеринославского с упразднением губерний Новороссийской и Азовской, за коим последовало упразднение и Славянской епархии. С 1751 по 1786 год // ЗООИД. – Одесса, 1853. – Т. ІІІ. – С. 79-129; Гавриил (Розанов). Продолжение очерка истории о Новороссийском крае. Период с 1787 по 1837-й год. – Тверь: в типографии Губернского Правления, 1857. – 111 с.
55. Родионов М. Статистико-хронолого-историческое описание Таврической епархии. Общий и частный обзор. – Симферополь, 1872. – 269 с.
56. Гермоген. Справочная книга о приходах и храмах Таврической епархии. – Симферополь, 1886. – 271 с.; Гермоген. Таврическая епархия. – Псков, 1887. – 520 с.
57. Феодосий (Макарьевский). Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. – Екатеринослав: тип. Я.М. Чаусского, 1880. – Вып. І, ІІ. – 572, 373 с.; Макаревський Феодосій. Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії. Церкви та приходи минулого XVIII століття. – Дніпропетровськ: ВАТ „Дніпрокнига”, 2000. – 1080 с.
58. Никольский Н.М. История русской церкви. – 3-е изд. – М.: Изд. Политической литературы, 1983. – 448 с.
59. Смолич И.К. История русской церкви 1700-1917: пер. с нем. – М.: изд. Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1996. – Часть первая. – 799 с.; Смолич И.К. История русской церкви. 1700-1917: пер. с нем. – М.: изд. Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1997. – Часть вторая. – 799 с.
60. Freeze G.L. The parish clergy in Nineteenth-Century Russia. Crisis, Reform, Counter-Reform. – Princeton, New Jersej: Princenton University Press, 1983. – 507 р.
61. Катунін Ю.А. Історія Таврійської та Сімферопольської єпархії (друга половина ХІХ – початок ХХ століття: Автореф. дис… канд. історичних наук: 07.00.01. – Запоріжжя, 1994. – 17 с.
62. Тригуб О.П. Історія Херсонської єпархії (1775 – 1918 рр.): Автореф. дис… канд. історичних наук: 07.00.01. – Донецьк, 2001. – 16 с.
63. Діанова Н.М. Формування етно-конфесійної структури населення міст Південної України (кінець XVIII – перша половиа ХІХ ст.). – Одеса: Астропринт, 2010. – 176 с.;
Гузенков С. Метричні книги православних церков Південної України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: джерелознавчий нарис. – К., 2011. – 124 с.;
Буланова Н.М. Християнські конфесії Катеринославщини останньої чверті XVIII – початку ХХ ст. Автореферат дисертації к.і.н. – Дніпропетровськ, 2007. – 17 с.;
Розвиток православ’я на півдні України кінець XVIII – початок ХХ ст. (на матеріалах Херсонської губернії та Південної Бессарабії): бібліогр. покажчик / ОНУ ім. І.І. Мечникова. – Одеса: Астрапринт, 2010. – 440 с., іл.;
Сухарєв М.В. Економічне становище православної церкви в Криму і Північній Таврії в кінці XVIII ─ середині ХІХ ст. ─ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – Запоріжжя, 2011. – 16 с.;
Путем Апостола Андрея. Очерки истории Православия в Запорожском крае. К 20-летию Запорожской и Мелитопольской епархии / Лыман И.И., Грибовский В.В., Стойчев В.М. и др. / Под ред. Высокопреосвященнейшего Луки, архиепископа Запорожского и Мелитопольского. – Запорожье, 2012. – 524 с.;
Єременко М., Лиман І. Військове духовенство на півдні України (1734-1853 рр.) / Микола Єременко, Ігор Лиман. – Мелітополь : Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні, 2014.– 436 с. та ін.
64. Бердянск // Новый энциклопедический словарь / Издатели: Ф.А. Брокгауз, И.А. Ефрон. – СПб.: типография акционерного общества «Брокгауз-Ефрон», 1912. – Т. 6: Берар-Бобровникова. – С. 44-45; Иванов Я.М. Труды отдела торговых портов. Выпуск XVII. Описание Бердянскаго порта. – СПб., 1905. – 95 с.; Весь Бердянск и его уезд. Адресно-справочная и торгово-промышленная книга. – Симферополь: типо-лит. Звенигородскаго П. Ф. Вересотской и Брахтман, 1911. – 97+47 с.
65. Михайличенко В., Денисов Е., Тишаков Н. Бердянск. Взгляд через столетия. – Бердянск: Південна зоря; Запорожье: Дикое Поле, 2010. – 448 с., іл.;
Денисов Е., Михайличенко В., Киосев А. Бердянский морской торговый порт: Его история от основания в 1830 году до наших дней, главные события на 180-летнем пути, рассказ о людях, оставивших заметный след в биографии порта. – Бердянск: Південна зоря; Запорожье: Дикое Поле, 2010. – 480 с.: ил.;
Энциклопедия Бердянска: в 2 т. – Мелитополь: ООО «Издательский дом Мелитопольской городской типографии», 2013. – Т. 1: А-Л. – 992 с.;
Денисов Е.С., Киосев А.Ф. По волнам былых времен. Краеведческие очерки. – Мелитополь: Издательский дом МГТ, 2012. – 244 с.;
Денисов Е.С. Оглянуться в прошлое. – Мелитополь: Издательский дом Мелитопольской городской типографии, 2013. – 196 с. та ін.
66. Баханов К.А., Лыман И.И. Бердянск в дневниках титулярного советника В.К. Крыжановского. Крыжановский В.К. Дневники. – Запорожье: Просвіта, 2002. – 218 с., ил.;
«Юне місто». Літопис історії Бердянська очима кореспондентів «Одеського Вісника» (1827-1860 рр.) // Упорядники: І.І. Лиман, А.М. Піменов. – Бердянськ – Ростов-на-Дону: РА «Тандем – У», 2007. – 358 с.;
«Кращий порт Азовського моря». Літопис історії Бердянська очима кореспондентів «Одеського Вісника» (1861-1875 рр.) // Упорядники: І.І. Лиман, В.М. Константінова. – Бердянськ – Таганрог: РА «Тандем – У», 2007. – 402 с.;
«Повітова столиця». Літопис історії Бердянська очима кореспондентів «Одеського Вісника» (1876-1893 рр.) // Упорядники: І.І. Лиман, В.М. Константінова. – Бердянськ – Невинномиськ: РА «Тандем – У», 2007. – 380 с.;
«Бердянський літописець» Василь Крижанівський // Упорядники: І.І. Лиман, В.М. Константінова. – Бердянськ –Київ – Едмонтон: РА «Тандем – У», 2007. – 300 с.;
Бастрыга И., Лыман И. Начала истории Бердянска. – Запорожье, б.и., 2002. – 132 с.;
Карпенко В. Правоохранители и суд Азовской Пальмиры: от царей до вождей: Серия «Страницы истории Бердянска». К 170-летию наименования Бердянского порта городом. – Запорожье: Интер-М, 2011. – 170 с.; ил.
67. Ноздрина Л.Ф. Записки краеведа. – [2-е изд., доп.]. – Бердянск: Модем-1, 2007. – 305 с., ил.;
Бердянску – 180: К 180-летию основания г. Бердянска. – Бердянск, 2007. – 362 с., ил. та ін.
68. Державний архів Донецької області: анотов. реєстр описів. Т. 1: Фонди періоду до 1917 року / Держ. ком. архівів України, Держ. архів Донец. обл.; авт.-упоряд.: Т. Церковнікова, І. Шишолік. – Донецьк, 2011. – С. 162.
69. Держархів Одеської області. – Ф. 1. – Оп. 191. – Спр. 84. – 115 арк.
70. Держархів Одеської області. – Ф. 1. – Оп. 191. – Спр. 44. – Арк. 1-182 зв.
71. Держархів Запорізької області. – Ф. 246. – Оп. 1. – Спр. 27. – Арк. 437-447.
72. Держархів Запорізької області. – Ф. 246. – Оп. 1. – Спр. 32. – Арк. 727-747.
73. Держархів Херсонської області. – Ф. 198. – Оп. 1. – Спр. 39. – 102 арк.
74. Держархів Автономної Республіки Крим. – Ф. 27. – Оп. 1. – Спр. 4837. – 22 арк.; Держархів Автономної Республіки Крим. – Ф. 118. – Оп. 1. – Спр. 5966. – 10 арк.; Держархів Автономної Республіки Крим. – Ф. 118. – Оп. 1. – Спр. 5978. – 10 арк.; Держархів Автономної Республіки Крим. – Ф. 118. – Оп. 1. – Спр. 6017. – Арк. 1-16.
75. Российский государственный исторический архив. – Ф. 796. – Оп. 111 (1830 г.). – Д. 575. – 14 л.
76. Архив Санкт-Петербургского института истории Российской академии наук. – Ф. 200. – Оп. 2. – Д. 17. – Л. 66.
Подається за виданням: Лиман І., Подколзіна С. Поширення імперських практик взаємин держави і церкви… – Бердянськ: 2015 р., с. 23 – 27.