Посвяти храмів

Ігор Лиман

Картина трансформацій, які відбувались із церквами південноукраїнського реґіону після ліквідації Нової Січі, не буде повною, якщо не звернути увагу на назви релігійних споруд. Особливістю Вольностей Війська Запорозького в цьому плані було надзвичайне поширення тут культу Покрови. Адже цей культ якомога краще відповідав вимогам життя запорожців [291]. С. Плохій свого часу зробив висновок, що пік відкриття Покровських храмів на Запорожжі припав на 30 – 50-і рр. XVIII ст., після чого церков у таке ім’я з’являлося вже менше [292].

Що ж маємо на час заснування Слов’янської та Херсонської єпархії? Співвідношення назв церков, що передавались під юрисдикцію архієпископа Євгенія, визначимо за даними відомостей, надісланих до Синоду з єпархій:

Як бачимо, культ Покрови ще мав дуже велику популярність на територіях, що передавались до складу Слов’янської та Херсонської з кожної із чотирьох єпархій. На такі показники суттєво вплинули, між іншим, релігійні споруди колишніх Вольностей (“колишніми” одні з них стали після ліквідації Січі, інші ж — у результаті скорочення кордонів Вольностей при влаштуванні Слов’яносербії, Нової Сербії та інших адміністративно-територіальних утворень, не підпорядкованих Кошу).

І все ж більш поширеним тепер уже був культ Миколи. Саме в ім’я цього святого було побудовано церков більше, ніж на честь Покрови у кожній з чотирьох складових нововлаштованої в реґіоні єпархії. Річ у тім, що культ Миколи був значно поширенішим за Покровський і на Україні, і в цілому в Російській імперії. Микола користувався великою повагою і з боку запорозьких козаків.

До трійки найбільш популярних святих входив і архістратиг Михаїл. Для такого мілітаризованого реґіону це було цілком логічним. Адже саме Михаїла вважають захисником слави Божої у війні з сатаною. То ж архістратиг був близький духу не лише запорозьких козаків, які називали його Началоводцем, Предводителем військового товариства, Патроном і заступником війська, але і для військовиків, які знаходились за межами Вольностей.

Після ліквідації Нової Січі культ Покрови деякий час ще мав високу популярність, хоча тепер ця популярність уже не була такою як за часів Вольностей. Протягом червня 1775 – 1781 рр. було закладено та освячено майже вдвічі більше храмів в ім’я Миколи ніж на честь Покрови. Більше ніж Покровських зводилось і Михайлівських церков. Кількість храмів, що зводились в ім’я Святого Георгія стала не меншою, ніж кількість нововлаштованих Покровських церков. Причина не лише в тому, що до реґіону приходили переселенці, які воліли називати свої релігійні споруди на честь святих, культ яких для них був ближчий, аніж Покровський. Для самих колишніх запорозьких козаків Покрова, яка шанувалась, між іншим, як символ захисту християн у боротьбі з мусульманами та заступництва Богородиці — непорочної Діви Марії, вже теж деякою мірою втратила свою актуальність в умовах поширення протурецької орієнтації та відходу від безшлюбності, якої колись дотримувалось січове товариство.

Наочніше побачити зміни, які відбулись із церковною мережею на території Слов’янської та Херсонської єпархії після ліквідації Нової Січі дає змогу зведення даних про релігійні споруди, що були закладені чи освячені у 1775 – 1781 рр., у таблицю:

Примітки

291. Лиман І.І. Церковний устрій Запорозьких Вольностей (1734 – 1775)… – С. 111 – 112.

292. Плохій С. Покрова Богородиця в Україні // Пам’ятки України. – 1991. – № 5. – С. 32 – 39; Мицик Ю.А., Мосьпан Н.В., Плохій С.М. Місто на Самарі. – Дніпропетровськ: вид. ДДУ, 1994. – С. 53 – 54.