Внесок у розвиток чоловічої гімназії Бердянського земства

Василь Коханенко, Ольга Коханенко

Влаштування гімназії і фінансування Бердянським повітовим земством зведення гімназійної споруди

Бердянське земство головною метою своєї діяльності визначило поширення освіти серед населення повіту. Важливою складовою реалізації цієї мети стала турбота про влаштування і утримання Бердянської чоловічої гімназії, виділення стипендій її учням.

22 травня 1871 р. Бердянська повітова земська управа у поданні Новоросійському та Бессарабському генерал-губернатору П. Коцебу виклала ход справи стосовно реорганізації Бердянського повітового училища в класичну прогімназію. Земство доповідало, що бердянська громада неодноразово зверталася до училищного керівництва стосовно реформування існуючого в Бердянську чотирьохкласного повітового училища в класичну прогімназію, а попечитель Одеського навчального округу дійсний статський радник С.П. Голубцов вважав цю пропозицію корисною і реальною для втілення в життя. Директор училищ Таврійської губернії у квітні 1868 р. прохав Бердянську земську управу обговорити питання про реформування повітового училища в прогімназію і повідомити, чи можливо розраховувати на збільшення коштів, які отримує училище від повітового земства, а також чи хоче міська громада реформи повітового училища. Повітове земське зібрання 7 жовтня 1868 р. обговорило це питання і вирішило клопотати про влаштування в місті прогімназії, з майбутньою її реорганізацією в гімназію. У 1870 р. повітова земська управа просила попечителя навчального округу підтримати її своїм клопотанням, а також звернулася до Міністра народної освіти з проханням про відкриття чоловічої прогімназії в Бердянську. При цьому земство сподівалося, що прогімназія буде утримуватися на кошти казни.

4 вересня 1870 р. управі було повідомлено, що Міністерство народної освіти підтримує ідею відкриття в Бердянську прогімназії, але не має коштів на утримання цього закладу. При цьому Міністерство народної освіти зауважило, що клопотання земства може бути задоволене у тому випадку, якщо будуть знайдені місцеві джерела фінансування. Земське зібрання скликання 1870 р. на засідання 7 жовтня одностайно вирішило, що доцільно клопотати про реорганізацію повітового училища в гімназію. Для цього в кошторисі на наступний рік були передбачені додаткові витрати. Була висловлена впевненість в тому, що і місто, зі свого боку, асигнує необхідні кошти. І місто зробило те, чого від нього очікували. Як результат, місцеві кошти на утримання гімназії були передбачені в таких пропорціях: 14800 карбованців від міста і 3800 від земства. Не вистачало б 4600 карбованців, але їх передбачалось отримувати від казни, оскільки саме таку цифру становила штатна сума повітового училища, яке мало бути реорганізовано в гімназію [ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 147. – Спр. 78. – Арк. 28 – 32 зв.].

13 грудня 1871 р. у відношенні Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора П. Коцюбу голові Бердянської земської управи повідомлялось про розгляд справи щодо Бердянської гімназії у Державній Раді [ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 147. – Спр. 78. – Арк. 51 – 51 зв.]. А за кілька днів до того, 7 грудня, думка Державної Ради про влаштування в Бердянську гімназії була Височайше затверджена [ДААРК. – Ф. 26. – Оп. 1. – Спр. 25428. – Арк. 10 – 11.]. При цьому обумовлювалось, що витрати по утриманню навчального закладу, за виключенням 4600 карбованців від казни, мають нести земство і міська громада.

У лютому 1872 р. Бердянським надзвичайним повітовим земським зібранням вже розглядалось питання про зведення гімназійної споруди, оскільки саме з такою пропозицією до земства звернувся попечитель навчального округу. В місті не було належного приміщення для гімназії, тому вирішили, що лише перші 2 – 3 роки навчальний заклад буде діяти у найманому приміщенні. За цей час планувалось звести гімназійну споруду. Було приблизно підраховано, що на це потрібно 50 тисяч карбованців, які мали порівну внести повітове земство і міська громада. При цьому збори, після обговорення плану будівництва, прийшли до висновку, що повинна бути обрана комісія з гласних від земства і міста, яка б контролювала процес [Постановления Бердянскаго чрезвычайнаго уезднаго земскаго собрания созыва 16 – 23 Февраля 1872 г. – Бердянск: в земской типографии, 1873. – С. 8 – 9.].

21 червня 1873 р. ця комісія вже розглянула питання, який проект будівництва прийняти, яким чином будувати і коли почати будівництво. Зупинились на проекті інженера К.О. Єльського, в якому передбачалось зробити деякі зміни. Втім, вже тоді стало зрозумілим, що реалізація проекту обійдеться не в 50 тисяч карбованців, а принаймні в 100. Тож комісія звернулась до Міністра народної освіти з клопотанням про субсидію в розмірі 25 тисяч карбованців [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 290 – 291.].

Майже через 2 роки, 15 березня 1875 р. у надзвичайному земському зібранні було повідомлено про відмову в задоволенні клопотання про таку субсидію [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 781.]. Але вже в жовтні того ж 1875 р. земство вирішило прийняти пропозицію Міністерства народної освіти про позику в розмірі 60 тис. карбованців, щоб завершити зведення гімназії.

Голова комісії у своїй промові доводив доцільність такої позики, наголошуючи, що у випадку, коли зібрання не підтримає його ініціативу, то гімназійна будівля залишиться незавершеною, і земству разом з містом доведеться платити за наймане приміщення для гімназії 4000 карбованців на рік. І не дивлячись на такі витрати, все одно доведеться взяти позику [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 781 – 782.].

20 жовтня 1876 році у засіданні Бердянського повітового земського зібрання гласний Пермський, член комісії, обраної для розгляду рахунків стосовно будівництва, повідомив, що комісія виявила, що проведені роботи не зовсім відповідають вже переглянутому кошторису, за яким все будівництво розраховане було на 135650 карбованців 60 коп. На момент зібрання вже було витрачено 124189 карбованців 68 коп., а ще потребувалось 44 тис. карбованців, тобто загальні витрати мали скласти 168163 карбованців 49 коп.

Причини збільшення витрат на окремі види робіт пояснив інженер К.О. Єльський. Одна з чисельних причин: для збільшення об’єму повітря у класах до висоти першого поверху добавили половину аршина, до висоти другого поверху – 1 аршин.

Вислухавши пояснення і пропозиції інженера та комісії, зібрання погодилось з ними й ухвалило звернутись до Міністерства народної освіти за черговою позикою, тепер вже у розмірі 30 тис. карбованців [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 782 – 783.].

Втім, пошуки потрібної суми наштовхнулись на цілий ряд перешкод. Міністр народної освіти відмовив у позиці. Так саме, як відмовило у субсидії в розмірі 10 тисяч карбованців губернське земство. Тому вже після початку навчання у новозведеній споруді повітове земське зібрання постановило: дозволити земській управі разом з містом закласти в одній з кредитних установ споруду Бердянської чоловічої гімназії. І взяти під заставу цієї будівлі 44 тис. карбованців з умовою, що половина суми буде виплачуватись земством, а інша – містом [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 788.]. 6 липня управа телеграмою просила міського голову Бердянська, який знаходився в Санкт-Петербурзі, провести переговори з тамтешніми кредитними установами. Але з’ясувалося, що санкт-петербурзькі кредитні установи на той час вже не приймають у заставу приміщення, які знаходяться в провінції, і в особливості споруди, що знаходяться в приморських містах.

Безрезультатним виявилось і звернення за позикою до Херсонського земського банку, Бессарабсько-Таврійського земельного банку та до Правління Товариства Поземельного Кредиту. Не залишалось нічого іншого, як поділити між земством і містом обов’язок внесення на фінансування добудові гімназії ще й ці 44 тис. [Постановления Бердянскаго уезднаго земскаго собрания чрезвычайной сессии созыва 29-го Июня 1877 года и очередной сессии созыва с 22 по 26 Октября 1877 г. с приложением докладов уездной управы. – Симферополь: типография Спиро, 1878. – С. 350 – 351.]

Втім, згодом не вистачило і цих коштів. У звіті попечителя Одеського навчального округу за 1879 р. зазначалось, що загалом будівництво приміщення для гімназії обійшлося у 184 тис. карбованців. Закінчивши будівництво приміщення для гімназії, бердянська міська громада і земство висловили намір здати його у відання Міністерства народної освіти [Циркуляр по управлению Одесским учебным округом. – 1882. – № 2. Неофициальный отдел. – С. 38 – 39.].

Таким був внесок повітового земства у зведення Бердянської чоловічої гімназії. Внесок, який давав земцям всі підстави пишатись собою аж до останніх часів існування самих земських структур. Тим більше, що сумою, вкладеною у будівництво, витрати земства далеко не обмежились. Адже велетенська як для Бердянська гімназійна споруда потребувала чималих коштів на її ремонт, підтримання в належному стані. І в цьому питанні без участі земства обійтись було ніяк не можливо.

Витрати земства на ремонт Бердянської чоловічої гімназії

Необхідність таких витрат обумовлювалась вже тим, що земство і місто ще на стадії отримання дозволу на влаштування гімназії зобов’язались у майбутньому утримувати навчальний заклад переважно на свої кошти.

Пізніше питання про ремонт гімназійної споруди неодноразово розглядалося на земських зібраннях.

У 1879 р. була зроблена перша спроба позбутись необхідності витрат земства на ремонт. Гласний Хардалло виступив із заявою про те, що земству і місту необхідно визначитись: залишити гімназію в своєму відомстві або передати її в повне розпорядження Міністерства народної освіти. Адже приміщення гімназії в майбутньому може вимагати значних витрат на ремонт, що може бути не під силу місту і земству. Тоді було вирішено клопотати перед Міністерством народної освіти про прийняття на рахунок державної казни половини штатних витрат на гімназію [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 799.]. Втім, бажаних результатів таке клопотання не мало.

Вже у 1882 р. земство відхилило пропозицію управи про виділення на ремонт гімназії 500 карбованців [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 803.]. Бурхливо обговорювалось аналогічне питання на засіданнях 1885 р. [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 805.] 5 жовтня 1888 року земське зібрання вирішило провести ремонт приміщення гімнастичного залу гімназії, для чого внести в кошторис 2000 карбованців, а при потребі знайти й більшу суму. Але, як і у всіх інших випадках, наголошувалось, що такі витрати будуть зроблені лише за умови аналогічних витрат з боку міста [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 807.].

У квітні 1892 року директор гімназії доповідав управі про витрату містом на ремонт будівлі 1293 карбованців 92 коп. Тож земство мало відшкодувати половину цієї суми [Постановления Бердянскаго уезднаго земскаго собрания, чрезвычайной сессии 20 июля и очередной сессии с 28-30 сентября 1892 года с приложениями к постановлениям. – Бердянск: тип. Э. Килиус и К., 1893. – С. 153.], а на 1893 рік асигнувати додатково ще 1500 карбованців.

У липні 1896 року директор гімназії повідомив про необхідність у наступному році зробити вже капітальний ремонт приміщення гімназії, адже 8-го вересня 1897 року мало виповнитись 25 років з дня її заснування.

Внаслідок цієї заяви комісія з представників міста і земства оглянула приміщення гімназії і вирішила, що воно дійсно потребує «великого внутрішнього ремонту». А саме: необхідно перетерти і побілити стелю, стіни; пофарбувати всі підлоги, колони. Вартість ремонту комісією визначалась в 3000 карбованців. Половину цих коштів знову виділило земство [Журналы Бердянскаго очереднаго уезднаго земскаго собрания ХХХІ сессии созыва с 2 – 5 октября 1896 года с приложениями. – Бердянск: тип. Г.А. Эдигера, 1897. – С. 121 – 122.].

У вересні 1899 р. директор Бердянської чоловічої гімназії подав до земської управи копію протоколу засідання господарського комітету, у якому йшлося про необхідність нових ремонтних робіт. Директор просив земство виділити для цього 2380 карбованців. На ці кошти можна було:

Пофарбувати дах споруди з необхідною заміною пошкоджених іржею залізних листів новими.

Відремонтувати водостічні труби.

Перекласти, де потрібно, димарі.

Пофарбувати підлогу майже у всіх приміщеннях.

Пофарбувати двері і підвіконня, замінити деякі з них.

Покрити стелю гімнастичного залу морською травою і землею.

Оглянути вентилятори і привести їх до належного стану.

Пробити одні двері у квартирі директора.

Полагодити колодязь на подвір’ї.

Тоді було вирішено внести до кошторису половину суми, тобто 1190 карбованців, а іншу половину віднести на рахунок міста Бердянська [Протоколы Бердянскаго очереднаго уезднаго земскаго собрания XXXIV сессии созыва с 26 – 28 Сентября 1899 г. с приложениями. – Бердянск: тип. Аршавскаго и Нутис, 1900. – С. 231 – 232.].

30 вересня 1900 р. земським зібранням було задоволено прохання Бердянської міської управи про прийняття половини витрат на влаштування тротуару біля будинку Бердянської чоловічої гімназії у розмірі 406 карбованців 20 коп. [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 820.]

В 1901 році в Бердянській чоловічий гімназії на кошти міста та земства був зроблений наступний ремонт: перебудовані печі та труби; перефарбовані підлоги в деяких класах; перетерто та побілено стіни в приміщені гімназії. Витрати на цей ремонт в загальній сумі складали 640 карбованців. Половина цих витрат була покрита з асигнувань, зроблених земським зібранням у попередньому році [Протоколы Бердянскаго Очереднаго Уезднаго Земскаго собрания ХХХVI сессии созыва с 27 сентября 1901 года, с приложениями. – Бердянск: тип. К.Н. Безсонова, 1902. – С. 9.].

В 1902 році на засіданні Бердянського повітового земського зібрання було розглянуто звернення директора гімназії про необхідність перебудови деяких приміщень. Прохання було передано на розгляд ревізійної комісії. Необхідно зазначити, що в своєму клопотанні директор гімназії керувався рішенням господарчого комітету Бердянської гімназії від 3 травня 1902 року. Господарчий комітет, за проханням директора, обстежив всі гімназійні приміщення, класні кімнати та визначив необхідність проведення штукатурних, малярних, столярних ремонтних робіт. Перераховані ремонтні роботи потребували витрат в 980 карбованців та мали бути покриті за рахунок коштів гімназії. Але крім цих, були інші роботи, вельми необхідні для усунення тісноти приміщення гімназії. Планувалось:

Побудувати ватерклозети для учнів, класи яких знаходяться у верхньому поверсі гімназійної споруди.

Провести необхідний ремонт стелі гімназії.

Пофарбувати підлоги у верхньому коридорі, в актовій залі, в деяких класних приміщеннях та в квартирі директора гімназії.

Поставити дерев’яний щит між актовою залою та приміщенням фундаментальної бібліотеки для створення класної кімнати.

Зробити перегородку в залі квартири директора та перенести туди фундаментальну бібліотеку.

В залі замінити колони.

Через нестачу коштів гімназія не може сама профінансувати ці роботи. Саме тому господарчий комітет постановив просити допомоги у міській та земській управах [Протоколы Бердянскаго Очереднаго Уезднаго земскаго собрания ХХХVII сессии созыва с 26 Сентября 1902 года, с приложениями. – Бердянск: тип. К.Н. Безсонова, 1903. – С. 284 – 285.].

Ревізійна комісія 28 вересня 1902 року розглянула клопотання директора гімназії щодо витрат на ремонт. Комісія доручила управі витрати на цей предмет суму, еквівалентну відповідним витратам міської управи, та внести до кошторису витрат 1903 року 1500 карбованців [Протоколы Бердянскаго Очереднаго Уезднаго земскаго собрания ХХХVII сессии созыва с 26 Сентября 1902 года, с приложениями. – Бердянск: тип. К.Н. Безсонова, 1903. – С. 537.].

У 1904 – 1905 навчальному році на ремонт гімназії було витрачено 684 карбованці 42 коп. У 1905 році ревізійна комісія розглянула клопотання директора Бердянської чоловічої гімназії щодо необхідності чергового ремонту приміщення гімназії. Ревізійна комісія знайшла можливим призначити на ремонт гімназії та гімназійної церкви 1500 карбованців [Протоколы Бердянскаго очереднаго уезднаго земскаго собрания ХХХХ очередной сессии созыва с 27-го сентября 1905 года, с приложениями. – Бердянск: типо-литография Г.А. Эдигера и К?, 1906. – С. 25.].

У 1906 – 1907 навчальному році земством на ремонт гімназії було витрачено 1410 карбованців 95 коп. [Постановления Бердянскаго Очереднаго Уезднаго Земскаго Собрания 42-й очередной сессии созыва с 6-го октября 1907 года. – б. г., б. и. – С. 79.] У 1907 – 1908 навчальному році – 1089 карбованців 50 коп. [Протоколы Бердянскаго очередного уезднаго земскаго собрания 43-й очередной сессии созыва с 30-го сентября 1908 года, с приложениями. – Бердянск: типо-литография Г.А. Эдигера и К?, 1909. – С. 443.] У 1908 – 1909 навчальному році – 1013 карбованців 44 коп. [Протоколы Бердянскаго Уезднаго Земскаго Собрания очередного 44-й сессии и чрезвычайных созыва 1909 года, с приложениями. – Бердянск: типо-литография Г.А. Эдигера и Ко, 1910. – С. VI.] У 1909 – 1910 навчальному році – 907 карбованців 95 коп. [Протоколы заседаний Бердянскаго уезднаго земскаго собрания за 1910 год, с приложениями. – Бердянск: типо-литография Г.А. Эдигера и К?, 1911. – С. V.] У 1910 – 1911 навчальному році – 1070 карбованців 51 коп. [Протоколы Заседаний Бердянскаго уезднаго земскаго собрания за 1911 год, с приложениями. – Бердянск: типо-литография Г.А. Эдигера и К?, 1912. – С. 219.] У 1911 – 1912 навчальному році – 804 карбованця 73 коп. [Протоколы Заседаний Бердянскаго Уезднаго Земскаго Cобрания 1912 года 47-й очередной сессии и чрезвычайнаго созыва 9 марта. – Бердянск: Художеств. Типография А.Р. А.М. Левиуса, 1913. – С. 5.] На 1915 рік на ремонт гімназії земство передбачало витратити 1000 карбованців [Протоколы Заседаний Бердянскаго Уезднаго Земскаго Собрания за 1914 год, с приложениями. – Бердянск: б. г., б. и. – С. 862.]. Втім, вже у 1914 р. і земство, і місто докладали чимало зусиль, аби позбутися необхідності утримувати гімназію і надалі. У планах було перекладення цього тягаря на державний бюджет [ДААРК. – Ф. 26. – Оп. 8. – Спр. 105. – Арк. 91 – 91 зв. ].

Фінансування Бердянським земством земських стипендіатів

Бердянське повітове земство, витрачаючи значні кошти на справу народної освіти, прагнуло надати можливість дітям із сільської місцевості продовжувати навчання у середніх та вищих навчальних закладах.

Вже невдовзі після початку функціонування гімназійного корпусу, 25 жовтня 1876 р. на земських зборах було прочитано відношення директора Бердянської чоловічої гімназії, в якому повідомлялось, що проводячи в цьому році екзамени в деяких народних школах міста Бердянська і повіту, він помітив у них досить багато обдарованих хлопчиків.

Особливо звернули на себе увагу деякі діти, які, завдяки своїй обдарованості і своєчасному вступу до школи, закінчили курс народної школи у віці 10 – 11 років. Постало питання: чи не корисно було б дати освіту таким дітям? Чи не зробили б корисні придбання суспільство і держава, якби земства постійними, систематичними мірами стали примножувати ряди вітчизняної інтелігенції одиницями з селянського середовища, – одиницями з особливими розумовими здібностями? Чи втратило б що-небудь місцеве селянство від того, що декілька його представників присвятили б себе розумовій, а не фізичній праці [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 784.]? Спираючись на викладанні міркування, директор звернувся до земських зборів з проханням. Чи не може воно призначити при Бердянській чоловічій гімназії 10 стипендій виключено для вихованців народних шкіл Бердянського повіту, але без урахування різниці в національності, віруванні та стані. Для однієї стипендії досить 150 карбованців. Цих грошей буде достатньо для плати за квартиру, 6 – 8 карбованців на місяць, на придбання книг і одягу. Родина хлопчика, який буде обраний стипендіатом, повинна зробити й свій внесок, що буде досить правильно і практично, оскільки розвиватиме у родині інтерес до долі й успіхів дитини і буде перешкоджати розвитку недбалості, яка є наслідкам усякого дарового придбання.

Вислухавши директора гімназії, земські збори визнали його пропозицію доцільною і висловили бажання надати сільському населенню можливість дати кращу освіту своїм дітям. Після дискусії збори прийняли рішення мати при Бердянській гімназії 10 вихованців від земства й призначили на утримання кожного по 150 карбованців, а для всіх виділили 1 500 карбованців. Управі доручили повідомити про це училищну раду і попросити, щоб на екзаменах звернули увагу на учнів, які покажуть кращий результат та обдарованість. Доручалось також домовитись з батьками цих учнів відносно продовження навчання їхніх дітей у гімназії. Обумовлювалось, що вихованцями від земства можуть бути тільки діти Бердянського повіту, незалежно від віросповідання [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 785.].

Після прийняття такого рішення Бердянське земство щороку справно голосувало за призначення визначеної кількості стипендій. При цьому реалії життя змушували час від часу вносити певні корективи як в порядок виділення утримання, так і в розмір останнього.

Зокрема, вже наступного 1877 року, коли залишилась вільною вакансія, призначена для німців-колоністів Бердянського повіту, збори, погоджуючись з думкою управи, ухвалили, якщо яка-небудь національна меншина не надасть своїх кандидатів для вступу до гімназії впродовж трьох років, починаючи з 15 червня 1877 року, то у цьому випадку стипендія переходить до кандидата з іншої національної меншини [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 845.].

Невдовзі з’ясувалося, що сума в 150 карбованців є замалою. У 1880 р. управа доповідала, що, беручи до уваги подорожчання всіх предметів, а також велику кількість самих вихованців, з’явилася потреба збільшити суму на їх утримання. Тим більше, що в попередні роки нестача в утриманні поповнювалась із залишків, які обумовлювались неповним комплектом вихованців. Тепер же, при повному комплекті, зробити це було вже неможливо. На думку управи, слід було збільшити кожну з 10 стипендій на 25 карбованців.

При цьому у відношенні платні за навчання бідних пропонувалось прийняти такий порядок, що ця плата проводиться за розсудом земської управи з тим, що, розглядаючи представлений директором гімназії список бідних учнів, управа платить у першу чергу за дітей, батьки яких є на службі земства. Потім – за дітей селян повіту, а якщо після цього буде вакансія, то сплачує за право навчатися бідних дітей інших прохачів.

З деякими застереженнями пропозиції управи були прийняті [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 848 – 849.].

У середині 1880-х рр., коли губернське земство відмовило в клопотанні про призначення коштів для бердянських земських стипендіатів, які мають закінчити курс гімназії, щоб продовжити навчання в університетах, Бердянське повітове земство зобов’язалось виділяти кошти і на ці потреби.

У 1889 р., заслухавши доповідь управи про земських стипендіатів в Бердянській чоловічій гімназії, земські збори після дебатів ухвалили збільшити кожну стипендію на 40 карбованців [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 856.].

На початку ХХ ст. розмір земської стипендії в Бердянській гімназії становив вже 220 карбованців [Протоколы Бердянскаго Очереднаго Уезднаго Земскаго собрания ХХХVI сессии созыва с 27 сентября 1901 года, с приложениями. – Бердянск: тип. К.Н. Безсонова, 1902. – С. 204 – 205.].

30 вересня 1905 р. в пам’ять про 40-у сесію Бердянського земського зібрання і з нагоди створення Державної Думи й завершення війни з Японією Бердянське земство прийняло рішення про запровадження додаткових 4 стипендій в Бердянській гімназії разміром по 180 карбованців кожна [Сборник постановлений Бердянскаго уезднаго земскаго собрания с 1866 г. по 1908 г. – Том ІІ. – С. 867.].

Як наслідок, у 1906 – 1907 навчальному році в гімназії налічувалось вже 17 земських стипендіатів: сім на стипендіях по 220 карбованців, чотири – по 180 карбованців і шість – на напівтипендіях, по 110 карбованців на рік. Втім, згодом та ж кількість стипендіатів розподілялась вже між Бердянською гімназією та реальними училищами Бердянська, Оріхова та Ногайська [Протоколы заседаний Бердянскаго уезднаго земскаго собрания за 1910 год, с приложениями. – Бердянск: типо-литография Г.А. Эдигера и К?, 1911. – С. 199.].

Щороку приймаючи рішення про виділення стипендій, Бердянське земство кожного разу посилалось на свої ж постанови від 16 жовтня 1879 р., 6 жовтня 1885 р., 7 жовтня 1888 р., 24 вересня 1891 р., 5 жовтня 1895 р., 2 жовтня 1896 р., 28 вересня 1900 р. [Протоколы Заседаний Бердянскаго уезднаго земскаго собрания за 1911 год, с приложениями. – Бердянск: типо-литография Г.А. Эдигера и К?, 1912. – С. 614; Протоколы Заседаний Бердянскаго Уезднаго Земскаго Собрания за 1914 год, с приложениями. – Бердянск: б. г., б. и. – С. 860 та ін.]

На засіданні Бердянського повітового земського зібрання 52-ї сесії 19 грудня 1917 року було розглянуто питання про збільшення розмірів стипендії в навчальних закладах. Збори ухвалили: всім, хто отримує стипендії в середніх навчальних закладах, збільшити їх розмір до 300 карбованців на рік, у вищих навчальних закладах – до 400 карбованців на рік. Було запропоновано видавати стипендії тільки за час дійсного перебування стипендіатів в навчальних закладах, і внести на це в кошторис 1918 року 1680 карбованців [Протоколы Заседаний Бердянскаго Уезднаго Очередного Земскаго Собрания созыва 6 – 20 декабря 1917 года. Бердянск: тип. Ф.И. Шевченко и Ко, 1918. – С. 88.]. Втім, буремний 1918 рік і всій країні, і Бердянську, і його гімназії приніс стільки несподіванок, що можливості дотриматись зазначеного кошторису вже не було.

Насамкінець варто зауважити, що Бердянське повітове земство в плані піклування про освіту не безпідставно вважалось взірцевим не лише для Таврійської губернії, але й для всієї Російської імперії. Безумовно, в історії цього земства були й скрутні часи, коли виконувати взяті зобов’язання щодо фінансування Бердянської гімназії було непросто. І тоді земство було змушене робити спроби перекласти більшу частину витрат на міську громаду, а згодом – і на державний бюджет.