Діяльність педагогічної ради Бердянської чоловічої гімназії (за документами державного архіву Одеської області)

Катерина Іванова

Необхідність існування при середньому навчальному закладі педагогічної ради декларувалась вже Височайше затвердженим Статутом гімназій і прогімназій 1871 р., на підставі якого Бердянська чоловіча гімназія і діяла з самого моменту свого заснування. Статут декларував, що педагогічні ради існують задля більш правильного і всебічного обговорення питань, що відносяться головним чином до навчальної та виховної частини гімназій і прогімназій. До складу педагогічної ради, що діяла під головуванням директора, входили інспектор, законовчитель і всі інші викладачі «наук і мов», а також наглядачі і виховуючий персонал. За бажанням, в засіданнях міг брати участь почесний попечитель гімназії, маючи при цьому право голосу. На засідання запрошувався, за розсудом директора, лікар, який мав право голосу нарівні з іншими членами. Педагогічна рада у повному складі збиралася для обговорення справ, що стосувалися всієї гімназії. Справи ж, які стосувалися окремих класів чи викладачів окремих предметів, обговорювалися в комісіях педагогічної ради, що діяли під керівництвом інспектора або особи, котра виконувала його обов’язки. Прийняті комісією рішення подавалися на ухвалення педагогічній раді. Збиратися рада впродовж навчального року повинна була раз на місяць, а у особливих випадках, за пропозицією голови, могли призначатися і спеціальні збори. Справи вирішувалися в раді більшістю голосів. Для чинності рішення вимагалася присутність, окрім голови, ще хоча б п’ятьох її членів. У випадку рівності голосів вирішальним був голос голови ради [Константинов Н.А. Очерки по истории средней школы. – М, 1937. – С. 23.].

Обговоренню та вирішенню педагогічної ради підлягали питання прийому і переведення учнів із класу в клас; звільнення малозабезпечених учнів від сплати за навчання та нарахування разової допомоги і стипендій із спеціальних коштів навчального закладу найбільш здібним серед учнів у навчанні та поведінці; видача атестатів учням, які закінчили з відзнакою повний курс навчання; видача посвідчень тим, хто вибув з гімназії до закінчення курсу, а також стороннім особам, які витримали випробування у повному навчальному курсі; вручення нагород учням, які відзначилися доброю поведінкою та успіхами у навчанні; ухвалення промов, призначених для читання на публічному акті; призначення з числа викладачів членів господарського комітету, секретаря ради та бібліотекаря; вибір предметів для поповнення кабінетів і книг до бібліотеки; розподіл викладання навчальних предметів по дням та годинам на підставі таблиці числа тижневих уроків; призначення у особливих випадках стягнень з учнів, а також вказівки щодо застосування цих стягнень; вибір навчальних посібників і книг з числа ухвалених Міністерством народної освіти і духовним відомством; розгляд річних звітів з навчальної та виховної роботи; прийняття рішень про проведення урочистостей.

Висновки педагогічної ради повинні були подаватися на затвердження вищого керівництва. Це відбувалось, коли вирішувались питання розподілу уроків; розгляду і ухвалення детальних програм викладання; складання і доповнення правил про стягнення з учнів; розгляду пропозицій про відхилення від нормального устрою навчальної частини, про тимчасове або постійне збільшення числа уроків з будь-яких предметів в одних класах і зменшення їх в інших, про зміни в гімназії, які вимагають додаткових коштів від казни; визначення розміру платні за навчання; поділу класів на паралельні відділення; визначення розміру нагородження за уроки у паралельних класах, правил зберігання та видачі книг в бібліотеках; виборів заслужених викладачів гімназії на вищі оклади жалування.

Всі питання, що викликали суперечності між директором і більшістю членів ради, мали направлятись на розгляд попечителю навчального округу.

У фонді попечителя Одеського навчального округу ДАОО виявлений цілий ряд документів, що стосуються реалізації згаданих вище функцій педагогічної ради Бердянської чоловічої гімназії.

Перші за ХХ століття відомості про діяльність педагогічної ради, що виявлені у ДАОО, датуються 1902 роком. На засіданні, яке відбулося 4 березня 1902 р., педагогічна рада вирішувала питання застосування нових правил перехідних іспитів учнів гімназії. Після заслуховування пропозиції Міністра народної освіти від 14 лютого 1902 р. про нові правила перехідних іспитів у педагогічної ради виникло питання, чи поширюються ці правила на учнів підготовчого класу. Беручи до уваги вік дітей цього класу, які більше ніж інші потребують відпочинку на свіжому повітрі у найкращу пору року, навесні, а також виходячи із «загального духу» нових правил, спрямованих полегшити та спростити порядок переведення учнів у наступні класи, педагогічна рада схилилась до позитивного вирішення цього питання.

Педагогічна рада звернула увагу на § 27 правил 1891 року, за якими навчання у підготовчому класі припиняється за 10 днів до початку літніх канікул. Тобто діти молодшого віку були б повинні відвідувати гімназію і навчатися в той час, коли інші класи вже відпущені на канікули. Такий стан речей, на думку педагогічної ради, викличе ряд незручностей для дітей та їх батьків. Тому педагогічна рада висловилась за те, щоб вимога § 27 правил була скасована. Втім, таке скасування, безумовно, було поза компетенцією педагогічної ради.

Тому остання ухвалила клопотати перед попечителем Одеського навального округу про поширення правил випробувань на учнів підготовчого класу з тим, щоб навчання в цьому класі було припинено одночасно з навчанням в інших класах гімназії [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 1760. – Арк. 20 – 20 зв.].

Наступне засідання педагогічної ради Бердянської чоловічої гімназії, про яке збереглися відомості в ДАОО, відбулося 19 травня 1902 р. і стосувалося порядку призначення додаткових робіт невстигаючим учням. На засіданні головував директор гімназії П. Мудрох, при секретарі І. Мунжиу. Серед присутніх були попечитель гімназії В. Гаєвський та всі члени ради.

При обговоренні питання про переведення учнів у наступні класи на підставі нових правил перевідних іспитів, педагогічна рада знайшла необхідним застосувати до деяких невстигаючих учнів додаткові роботи у вільний час з метою оволодіння учнем предметом, в якому він слабкий. Але при цьому у ради виникли наступні питання: по-перше, чи можна призначати додаткові роботи з декількох предметів одночасно; по-друге, що робити з учнем, якщо у серпні місяці з’ясується, що він не виконав означені вимоги, або виконав незадовільно.

Беручи до уваги, що додаткові роботи мають примусовий характер і спрямовані на те, щоб учень впродовж канікул дійсно засвоїв ту частину курсу, без знання якої він не зможе успішно продовжувати навчання у наступному класі, педагогічна рада припустила, що у випадку не виконання роботи учень повинен бути залишеним на повторний курс. Педагогічна рада зазначила, що така міра допускається § 21 правил про іспити від 12 березня 1891 р., але лише у відношенні учнів, які перейшли без випробувань з однієї гімназії до іншої. Тож педагогічна рада визнала за доцільне поширити це правило і на тих учнів, які отримали додаткову канікулярну роботу та не виконали її належним чином. Але у пропозиції Міністра народної освіти від 14 лютого 1902 р. про нові правила перевідних іспитів з цього питання не було жодних вказівок. Тому педагогічна рада ухвалила просити попечителя Одеського навчального округу дати додаткові роз’яснення з цього питання [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 1760. – Арк. 48 – 48 зв.].

Як випливає з помітки на відношенні директора Бердянської чоловічої гімназії П. Мудроха попечителю Одеського навчального округу з проханням дати роз’яснення з питань, сформульованих педагогічною радою, попечитель не знайшов можливим взяти на себе таку відповідальність. Натомість він звернувся за роз’ясненнями до департаменту Міністерства народної освіти, переказавши зміст запитань бердянської педагогічної ради і лише висловивши свою думку, що додаткову роботу на літо слід було б призначати лише з одного предмета [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 1760. – Арк. 47 – 47 зв.].

2 вересня 1902 р. педагогічна рада зібралася для обговорення питання стосовно циркулярного розпорядження Міністерства народної освіти від 14 серпня 1901 р., згідно з яким учні ІV класу звільнялись від обов’язкового вивчення другої «нової» мови. У Бердянській чоловічій гімназії склалось наступна ситуація: як і передбачалось циркуляром, учні ІV класу в 1901 – 1902 навчальному році отримали потрібне звільнення. Втім, у навчальних планах на 1902 – 1903 навчальний рік передбачалось, що ІV клас мав продовжити розпочате в ІІІ класі обов’язкове вивчення двох «нових» мов. Між тим, у 1902 – 1903 навчальному році у складі учнів ІV класу виявилось п’ять осіб, які залишились на другий рік і які вивчали лише одну «нову» мову. Тож, не маючи можливості вивчати мову разом зі своїми однокласниками, вони повинні були б почати вивчення невідомої їм мови із самого початку. Такий стан речей, на думку ради, ставить в скрутне становище не лише цих учнів, а й викладача.

Тому педагогічна рада, беручи до уваги, що ці учні, які залишились на другий рік, по своїм здібностям і успіхам у навчанні взагалі слабкі і нездатні наздогнати своїх товаришів у вивченні другої мови, ухвалила клопотати перед попечителем округу звільнити п’ятьох учнів від вивчення другої «нової» мови [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 1760. – Арк. 45 – 45 зв.].

14 серпня 1904 р. директор Бердянської гімназії П. Мудрох повідомляв попечителя Одеського навчального округу про заходи, проведені в гімназії з нагоди народження царевича Олексія Миколайовича. Як випливає з відношення директора, 12 серпня педагогічна рада стоячи вислухала повідомлення про поповнення імператорської родини і постановила провести з цієї нагоди вдячний молебень і організувати підписку серед викладачів та учнів гімназії з тим, щоб третину зібраних коштів спрямувати на придбання ікони Святителя Олексія для гімназійної церкви, а решту грошей пожертвувати на користь військового флоту [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 1767. – Арк. 266 – 266 зв.].

Документів про діяльність педагогічної ради Бердянської чоловічої гімназії за період з 1905 по 1907 р. в ДАОО не виявлено.

На засіданні педагогічної ради 25 серпня 1908 р. розглядалось питання про закриття паралельного ІV класу і відкриття замість нього паралельного VІ класу. Відповідна постанова ради була передана на затвердження попечителю Одеського округу. Крім того, на цьому ж засіданні обговорювалось визначення навчального навантаження. За пропозицією директора гімназії М. Степанова педагогічна рада, керуючись пропозицією Міністерства народної освіти від 5 червня 1905 р., відповідно до таблиці уроків у І – VІІІ класах чоловічих гімназій, і пропозицією попечителя Одеського навчального округу від 16 травня 1906 р. про викладання в середніх навчальних закладах гігієни, ухвалила: розподілити уроки у 1908 – 1909 навчальному році в гімназії між існуючим складом викладачів і службовців [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 1799. – Арк. 45 – 45 зв.; 58 – 58 зв.].

Цей розподіл уроків педагогічна рада також направила на затвердження попечителю Одеського навчального округу. Проте, останній звернув увагу на значну розпорошеність уроків між викладачами, а тому розпорядився про складання іншого розподілу уроків. Про це свідчить витяг із протоколу засідання педагогічної ради 3 жовтня 1908 р., присвяченого поясненню принципів саме попереднього розподілу навчального навантаження. Педагогічна рада зазначила, що у випадку перерозподілу навантаження зміна викладачів в класах по закінченні першої чверті навчального року вкрай негативно відіб’ється на навчальному процесі гімназії і потягне за собою серйозні ускладнення у розподілі уроків в інших навчальних закладах міста Бердянська, в яких викладачі гімназії дають уроки з предметів своїх спеціальностей. Тож рада постановила просити попечителя Одеського навчального округа затвердити складений засіданням ради 25 – 26 серпня 1908 р. розподіл уроків [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 1799. – Арк. 47 – 47 зв.].

За наступний, 1909 рік, у ДАОО зберігся документ із згадкою про протоколи засідань педагогічної ради Бердянської гімназії від 15 травня і 6 червня з приводу проведення екзаменів [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 1826. – Арк. 149.].

1910 роком датується надіслане директору Бердянської чоловічої гімназії відношення попечителя Одеського навчального округу про клопотання міщанки Т. Шпитальної щодо прийняття її сина на навчання за казенний кошт. Попечитель, згідно правилам, передав вирішення цього питання педагогічній раді [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 1839. – Арк. 217.].

Наступного року педагогічною радою Бердянської чоловічої гімназії була складена думка стосовно заходів, необхідних для підняття дисципліни в середній школі.

Було запропоновано вимагати від вихованців суворого дотримання всіх встановлених для них правил, причому не робити в цьому жодних поступок. Але оскільки дотримання дисципліни повинно бути результатом внутрішньої благонадійності і мати джерелами почуття законності, повагу до порядку, потяг до хорошого і відвернення від усього дурного, необхідно постійно і систематично прищепляти учням ці почуття, намагаючись вплинути на них власним прикладом. Для викоренення порочних ухилів, на думку педагогічної ради, треба виявити їх причини і намагатися відвернути їх наслідки для того, щоб «полегшити учню перехід до правильного напрямку дій». Таким чином, рада вважала моральний вплив головним засобом для підняття дисципліни.

Для успішного використання цього засобу педагогічна рада вважала за необхідне спостереження вихователів за розвитком кожного учня, що можливо лише у тому випадку, коли класи б мали невелику кількість учнів. Тому в інтересах навчально-виховної роботи, на думку педагогічної ради, необхідно визначити норму для кожного класу в 30 учнів, і лише в особливих випадках збільшувати її до 40, але не в якому разі не більше.

Наступним заходом педагогічна рада вважала розділ гімназії на окремі заклади з молодшими (І – ІІ) і старшими класами, або хоча б ізоляцію дітей молодшого віку від старших школярів. Було заявлено, що скупченість в одній установі великої кількості учнів різного віку з різноманітними здібностями дуже ускладнює правильний нагляд за ними під час перерв і не завжди позитивно впливає на розвиток окремих осіб, що відрізняються слабо розвинутою волею і сильним сприйняттям.

Викладання всіх предметів незалежно від змісту, на думку педагогічної ради, повинно прямо чи опосередковано впливати на розвиток добрих почуттів та розвиток сили духу. Для досягнення цієї мети необхідно, щоб учні будували правильний погляд на освіту і вчились головним чином заради знань, а не за ради оцінок. Між тим рада зазначала, що в суспільстві існує утилітарне бачення педпроцесу, яке у багатьох учнів розвиває зверхнє ставлення до навчання та погоню за високими балами. Останні замість того, щоб слугувати лише показником досягнутих результатів, часто стають метою. Беручи до уваги систему оцінки знань, яка використовується, і не рідко ставить викладачів у скрутне становище, педагогічна рада дійшла висновку, що цю систему треба змінити. Усвідомлюючи всю складність та серйозність цього питання і вважаючи, що його вирішення залежить від багатьох обставин, вона визнала можливим і корисним замінити четвертні оцінки піврічними, в разі чого збільшився б період для виведення середнього балу і стало б можливим більше перевіряти знання учнів і оцінювати їх такими відмітками, які б слугували правильними показниками їх знань.

Разом із моральним впливом на учнів для підтримки і підняття дисципліни в шкільній практиці педагогічна рада пропонувала звернутись і до крайніх заходів. Найбільш природними і логічними, на її думку, є: догана у різних формах і ступенях, яка повинна бути тісно пов’язана з моральним впливом і слугувати попереджальним заходом для учнів та їх батьків; видалення з класу за порушення дисципліни, яке не допускалось діючими на той час правилами.

Неабияке значення для виховання, на думку педагогічної ради, належить єдності сім’ї та школи. Було констатовано, що останнім часом між школою та сім’єю виникали розбіжності, тому педагогічна рада пропонувала при встановленні дисципліни залучати до справи батьків. «Батьківські збори» чи «гуртки» могли принести велику користь у подоланні розриву між школою та сім’єю.

Разом з «батьківськими гуртками» велику користь могли принести і з’їзди директорів, а також викладачів середніх навчальних закладів, які шляхом живого обміну думками стосовно навчально-виховного процесу мали прийти до єдності вимог і поглядів, ознайомитись з новими педагогічними прийомами, обговорити прийоми старі.

Для реалізації вказівок Міністра народної освіти, які спрямовані до підняття розумового та морального розвитку учнів, боротьби зі «шкідливим напрямком думок» і для виховання «правильного і здорового бачення сучасності», на думку педагогічної ради, було необхідно: по-перше, влаштовувати морально-релігійні бесіди, по-друге, розширювати і поповнювати учнівські бібліотеки, по-третє, влаштовувати учнівські гуртки для саморозвитку, по-четверте, заохочувати заняття музикою та співом, організовувати прогулянки та екскурсії тощо.

Насамкінець, педагогічна рада зазначила, що перераховані вище заходи у повній мірі можуть бути здійснені лише при дружній участі всіх членів навчально-виховного процесу, кращому матеріальному забезпеченні і меншій навчальній завантаженості кожного викладача [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 1754. – Арк. 231 – 234 зв.].

У ДАОО виявлений витяг з протоколу засідання педагогічної ради Бердянської гімназії від 7 травня 1914 р. про допуск до іспитів у травні – червні [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 1930. – Арк. 383.].

А витяг з протоколу засідання педагогічної ради Бердянської чоловічої гімназії від 12 червня того ж року вже стосувався можливих змін у складі паралельних класів, що було викликано особливою ситуацією, яка склалася в гімназії на червень 1914 року. На цей час із 2-х V-х класів було переведено у VI-й лише 23 учня. Залишено на другий рік в цьому класі 10, а ще 16 осіб мали скласти додаткові іспити у серпні. Тож, беручи до уваги можливий результат осінніх іспитів, склад VI-го класу, на думку педагогічної ради, міг дійти до 48 чоловік. Крім цього, дві сторонні особи висловили бажання вступити до VI-го класу гімназії, а сама педагогічна рада порушила клопотання про залишення на другий рік у цьому класі Георгія Наркуського, виключеного постановою ради від 20 травня 1914 р.

Зважаючи на кількість учнів, а також на ту обставину, що на утримання однієї паралелі гімназія має гроші, педагогічна рада ухвалила порушити перед попечителем Одеського навчального округу клопотання про дозвіл мати у наступному навчальному році паралельне відділення при VI класі [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 1946. – Арк. 6.].

Оскільки до компетенції педагогічної ради згідно з § 74 п. 10 Статуту гімназій та прогімназій входив вибір літератури для поповнення бібліотеки, засідання ради 19 грудня 1916 року було присвячене саме питанню передплати періодичних видань на 1917 р. Педагогічна рада ухвалила порушити перед попечителем навчального округу клопотання про дозвіл виписати для бібліотеки гімназії наступні періодичні видання: «Журнал Міністерства народної освіти», «Урядовий вісник», «Циркуляр по Одеському навчальному округу», «Історичний вісник», «Гермес», «Математичний огляд», «Вісник опитної фізики та елементарної математики», «Журнал російського фізико-хімічного товариства», «Фізичний огляд», «Повітроплавець», «Природа», «Джерело», «Незабудка», «Педагогічна збірка». Було обумовлено, що всі необхідні витрати на виписку і пересилку у розмірі до 145 крб. гімназія буде здійснювати за свої спецкошти [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 1988. – Арк. 104.].

27 – 28 квітня 1917 р. педагогічна рада заслухала оцінки учнів випускних класів і прийняла рішення щодо видачі атестатів зрілості [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 2025. – Арк. 8.].

А 12 травня 1917 р. педагогічна рада Бердянської гімназії розглядала питання про підвищення плати за навчання з початку 1917 – 1918 навчального року з 50 до 70 крб. з кожного учня. Як і більшість інших питань, що розглядались гімназійною педагогічною радою, це питання було передане для вирішення вищестоящим інстанціям [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 2045. – Арк. 7.]. І потрібний дозвіл Міністерством був наданий [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 2045. – Арк. 10.].

Сама необхідність такого підвищення платні за навчання була викликана скрутним фінансовим становищем гімназії. На виправлення ситуації було спрямоване і рішення засідання педагогічної ради 27 липня 1917 р. щодо порушення клопотання про дозвіл взяти позику в розмірі 12 тис. крб. [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 2045. – Арк. 16.]

На цьому ж засіданні розглядалось і питання про допуск В. Дмитрієва до іспитів за участю перекладача [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 2008. – Арк. 205.].

За той же 1917 р. збереглося і кілька згадок про розгляд педагогічною радою клопотань ряду осіб про дозвіл їхнім дітям вступати до Бердянської гімназії [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр.2008. – Арк 332, 489; ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 2089. – Арк. 131.].

Нові часи принесли нові віяння. Тож 9 жовтня 1918 р. педагогічна рада вже обговорювала розподіл між викладачами уроків географії України і історії України, про що доповідалось комісаріату у справах Одеського навчального округу [ДАОО. – Ф. 42. – Оп. 35. – Спр. 2012. – Арк. 106 – 106 зв.].

Таким чином, як випливає з документів ДАОО, педагогічна рада Бердянської чоловічої гімназії на початку ХХ століття займалася вирішенням різноманітних важливих питань внутрішнього життя цієї освітньої установи, спрямованих на вдосконалення навчально-виховного процесу. При цьому в цілому дії педагогічної ради не виходили за рамки, визначені Статутом гімназій та прогімназій 1871 р.

Виховний процес у гімназії на початку ХХ століття ускладнювався неоднозначною суспільно-політичною ситуацією в державі. Проте, незважаючи на це, виховна діяльність, що спрямовувалась педагогічною радою Бердянської чоловічої гімназії, була поставлена на досить високому рівні. Запропоновані заходи підвищення дисципліни в навчальному закладі, що не втратили своєї актуальності і сьогодні, свідчать про досить високу майстерність і професіоналізм викладачів Бердянської гімназії.