Бердянська чоловіча гімназія на сторінках «Одеського вісника»
Примітки
Газета «Одесский Вестник» почала видаватися в Одесі ще в 1827 р. згідно з розпорядженням генерал-губернатора М.С. Воронцова. Тоді «Одесский Вестник» виходив двічі на тиждень двома мовами: російською і французькою. В 1831 р. російська частина була виділена в окреме видання (Энциклопедический словарь. Изд. Ф.А.Брокгауз и И.А.Ефрон. – СПб.: тип. И.А.Ефрона, 1897. – Т.ХХІ А. – С. 731).
З 1864 р. «Одесский Вестник» почав виходити щоденно, за винятком вихідних та святкових днів. Таким чином, щорічно читачам пропонувалось близько 300, а у другій половині 1880-х р. – вже близько 350 випусків популярної газети. В період, коли на сторінках «Одесского Вестника» були опубліковані статті з інформацією про Бердянську гімназію, редагуванням газети займались П.П. Сокальський, К.Д. Гавронський, П.О. Зелений, С.Ю. Ломницький, В.В. Кірхнер, М.М. Арнольд. Літератор та композитор Петро Петрович Сокальський (1830 – 1887) знаходився на посаді редактора з січня 1872 по травень 1876 р., але через стан здоров’я на досить тривалий час відходив від керівництва «Одесским Вестником», і тому з 121-го випуску 1874 р. по 169-й випуск 1875 р. газета виходила під редагуванням К.Д. Гавронського. 1 червня 1876 р. «Одесский Вестник» був очолений Павлом Олександровичем Зеленим (1839 – 1913), який керував виданням майже 10 років.
Матеріальний стан газети був дуже несталим, і в середині 1885 р. П.О. Зелений покинув «Одесский Вестник». Ще в кінці 1884 р. Павло Олександрович залучив до справи редагування С.Ю. Ломницького (1854 – 1916 ), який залишався редактором газети до кінця травня 1889 р. Ще коротшим виявилось перебування на посаді редактора наступника С.Ю. Ломницького – В.В. Кірхнера (1848 – 1923). У жовтні 1890 р. Кірхнер передав редагування М.М. Арнольду. Через перманентні матеріальні негаразди «Одесский Вестник» фактично перестав існувати 26 серпня 1893 р.
Незважаючи на зміни редакторів, у форматі газети тривалий час нововведень було небагато. Це було політикою видавців. Зокрема, П.П. Сокальський підкреслював чітке додержання програми своїх попередників. В оголошенні на 1876 р. він відзначив, що не буде казати про дещо нове, а хоче вже заведеним звичаєм подавати матеріал «фактично, самим ділом». Не змінив цим принципам і П.О. Зелений. У повідомленнях про передплату, що виходили впродовж періоду його перебування на посаді редактора, традиційно позначалось: «В тому ж форматі, тими самими відділами, в ті ж строки» (Берман Я.З. До столітніх роковин заснування газети «Одесский Вестник» (1827 – 1927). Матеріяли для історичного нарису. – К., 1928. – С. 8 – 11).
Завдяки цій стабільності в майже незмінному вигляді довго продовжував існувати відділ, в якому, зокрема, розміщувалась кореспонденція з Бердянська. На початку 1870-х рр. цей відділ продовжував називатись «Вести с юга России»; з липня 1874 р. він був перейменований на «Юг», а з кінця 1878 р. – на «Южный край». У 1885 р. кореспонденція з Бердянська вже з’являлась у відділі з відновленою назвою «Юг». Починаючи з випуску 143 за 1889 р. відділ вже називався «Корреспонденции». Існування відділу відповідало задекларованому П.П. Сокальським завданню «обслуживания интересов Южной России». Під останньою розумівся величезний регіон. Тому у відділі розміщувались повідомлення не лише з України (включаючи не тільки Південь, але й Київську, Подільську, Чернігівську, Полтавську та ряд інших губерній), а й з молдавських, білоруських, російських, грузинських, азербайджанських міст. Лише лічені випуски газети виходили без зазначеного відділу. Як правило, в кожному випуску «Одесского Вестника» друкувалось від однієї до дванадцяти кореспонденцій з «Південної Росії».
Сьогодні випуски газети за 1891 – серпень 1893 р. у ВРВР ОДНБ недоступні для дослідників через незадовільний стан.