№ 161 1928. – Заява студентки Бердянського педагогічного технікуму С. Інжечек правлінню технікуму

Копія

До правління Бердянского Педтехникуму від студ. ІІІ-го курсу С. Інжечек

Заява

Матеріал, який надійсланий організаціею ЛКСМ (кутка «А») з села Старо-Керменчика, не відповідає дійсності. По-перше, родина моя ніякої цегельні й водяного млина не мала. Останні були власністю діда, по прізвищу Сахавчук, який взяв батька з матерью до себе з умовою, аби вони його годували до смерті. Коли Сахавчук прийняв мого батька жити до себе, то млина і цегельні вже не існувало: цегельня згоріла, а млин знесло водою. Будинків дійсно було два, один батьків, а другий залишився від діда. Батько жив у дідовському, де і зараз живе старший брат, а батьківський був увесь час під поштою, який було націоналізовано після революції. Землі батько мав до революції 30 дес., до 1928 р. була така кількість. В 1928 році був переділ землі у нашому селі.

Зараз брат має 15 десятин. Найманою працею дід користувався. Батько користувався лише в години сезонної роботи, так як важкої роботи не міг виконувати – був хворий на сухоти. Брат працював й працює сам. Під час сезонної роботи спрягалися декілько сусідів й працювали вкупі. Дійсність цього можна підтвердити відповідними документами. Що торкається моєї ідеології, то три роки життя тут (у Бердянську) у гуртожитку серед студентів, гадаю, що товариші добре знають моє ставлення і відношення взагалі і мою ідеологію зокрема, щоденне життя дало змогу це спостерегти.

До цього Інжечек

Копія з оригіналом згідна: Секретар Педтехнікуму /Липчинська/

ДАЗО. – Ф. 3674. – Оп. 1. – Спр. 92. – Арк. 128. Копія.