Початкова сторінка

Ігор Лиман (Бердянськ)

Персональний сайт історика України

?

№ 14 1776, жовтня 10. – Відомість про монастирі, що передані зі складу Київської до Слов’янської та Херсонської єпархії, складена в Київській духовній консисторії

Монастыри Архи манд ритов Игуме нов Намест ников Эконо мов Эклеси архов Иеро монахов Иеро диаконов Монахов, служебных и прочих рядовых Итого
Мужеские
Полтавский Крестовоздвиженской
В нем: 1 1 1 9 6 25 на монашеских порциях в надежду пострижения белцов 6 49
Приписные к оному пустыни
Булановская
В ней: 1 1
Олшанская
В ней: 1 1
Успенской Нефорощанской
В нем: 1 1 1 1 5 2 4 16
Соколской Преображенской
В нем: 1 1 3 1 2 на монашеских порциях в надежду пострижения белцов 3 8
Итого монастырей три, в них: 1 2 2 2 2 17 9 31 на монашеских порциях в надежду пострижения белцов 9
Пустынь две, в них: 2 2
Девичьи Игумений Казначей Прочих монахинь Итого
Святобудиской Преображенской
В нем: 1 1 37 39
Пушкаровской Вознесенской
В нем: 1 1 36 38
Итого монастырей девичьих два, в них: 2 2 73 77 //

В вышеозначенных монастирях:

В Полтавском Крестовоздвиженском архимандрит и администратор Феоктист.

В Нефорощанском Успенском игумен Лукиан.

В Соколском Преображенском игумен Иринарх.

В Великобудиском Преображенском игуменья Марфа.

В Пушкаровском Вознесенском игуменья Сарра.

[…] [У тексті слово не прочитане.] архимандрит Михайловский

катедралний наместник [Підпис]

Киевоподолский Притиско-Николский протоиерей Иаков Биелявский

кафедральный писарь иеромонах [Підпис]

РДІА, ф. 796, оп. 56, спр. 436, арк. 335 – 335 зв.

Примітки

Еклесіарх – посадова особа Східної церкви, яка доглядає за порядком у храмі.

Сокольський Преображенський монастир – влаштований за благословенням Київського митрополита Іоасафа. Місце для монастиря виділене в 1714 р. мешканцем містечка Соколки Н. Федоровичем Полтавському Хрестовоздвиженському монастирю, до якого спочатку Сокольська обитель і належала. У 1737 р. розорений татарами. Пізніше йменувався скитом і був приписаним до Нефорощанського монастиря. У 1763 р. грамотою Київського єпархіального архієрея наказано скит йменувати монастирем, а ієромонаху Ісаї, який і до того керував обителлю, наказано бути його будівничим і зноситись безпосередньо з архієреєм. У 1776 р. ухвалою Київського митрополита монастир переданий в управління ігумену. Обитель була влаштована на відстані в 3 версти від містечка Соколки, при р. Ворсклі, у підніжжі Духової гори. У 1777 р. з благословення Євгенія (Булгаріса) монастир перенесено на верх тієї ж гори.

Білець – особа, яка перебувала в монастирі на послушенстві, очікуючи постригу.