№ 14 1776, жовтня 10. – Відомість про монастирі, що передані зі складу Київської до Слов’янської та Херсонської єпархії, складена в Київській духовній консисторії
| Монастыри | Архи манд ритов | Игуме нов | Намест ников | Эконо мов | Эклеси архов | Иеро монахов | Иеро диаконов | Монахов, служебных и прочих рядовых | Итого |
| Мужеские | |||||||||
| Полтавский Крестовоздвиженской | |||||||||
| В нем: | 1 | – | – | 1 | 1 | 9 | 6 | 25 на монашеских порциях в надежду пострижения белцов 6 | 49 |
| Приписные к оному пустыни | |||||||||
| Булановская | |||||||||
| В ней: | – | – | – | – | – | – | – | 1 | 1 |
| Олшанская | |||||||||
| В ней: | – | – | – | – | – | – | – | 1 | 1 |
| Успенской Нефорощанской | |||||||||
| В нем: | – | 1 | 1 | 1 | 1 | 5 | 2 | 4 | 16 |
| Соколской Преображенской | |||||||||
| В нем: | – | 1 | 1 | – | – | 3 | 1 | 2 на монашеских порциях в надежду пострижения белцов 3 | 8 |
| Итого монастырей три, в них: | 1 | 2 | 2 | 2 | 2 | 17 | 9 | 31 на монашеских порциях в надежду пострижения белцов 9 | |
| Пустынь две, в них: | – | – | – | – | – | – | – | 2 | 2 |
| Девичьи | Игумений | Казначей | Прочих монахинь | Итого |
| Святобудиской Преображенской | ||||
| В нем: | 1 | 1 | 37 | 39 |
| Пушкаровской Вознесенской | ||||
| В нем: | 1 | 1 | 36 | 38 |
| Итого монастырей девичьих два, в них: | 2 | 2 | 73 | 77 // |
В вышеозначенных монастирях:
В Полтавском Крестовоздвиженском архимандрит и администратор Феоктист.
В Нефорощанском Успенском игумен Лукиан.
В Соколском Преображенском игумен Иринарх.
В Великобудиском Преображенском игуменья Марфа.
В Пушкаровском Вознесенском игуменья Сарра.
[…] [У тексті слово не прочитане.] архимандрит Михайловский
катедралний наместник [Підпис]
Киевоподолский Притиско-Николский протоиерей Иаков Биелявский
кафедральный писарь иеромонах [Підпис]
РДІА, ф. 796, оп. 56, спр. 436, арк. 335 – 335 зв.
Примітки
Еклесіарх – посадова особа Східної церкви, яка доглядає за порядком у храмі.
Сокольський Преображенський монастир – влаштований за благословенням Київського митрополита Іоасафа. Місце для монастиря виділене в 1714 р. мешканцем містечка Соколки Н. Федоровичем Полтавському Хрестовоздвиженському монастирю, до якого спочатку Сокольська обитель і належала. У 1737 р. розорений татарами. Пізніше йменувався скитом і був приписаним до Нефорощанського монастиря. У 1763 р. грамотою Київського єпархіального архієрея наказано скит йменувати монастирем, а ієромонаху Ісаї, який і до того керував обителлю, наказано бути його будівничим і зноситись безпосередньо з архієреєм. У 1776 р. ухвалою Київського митрополита монастир переданий в управління ігумену. Обитель була влаштована на відстані в 3 версти від містечка Соколки, при р. Ворсклі, у підніжжі Духової гори. У 1777 р. з благословення Євгенія (Булгаріса) монастир перенесено на верх тієї ж гори.
Білець – особа, яка перебувала в монастирі на послушенстві, очікуючи постригу.