№ 13 1776, жовтня 10. – Відомість про духовні правління, їхніх присутніх та приказних служителів, що переведені зі складу Київської до Слов’янської та Херсонської єпархії
Ведомость о отшедших из Киевской епархии в Славенскую и Херсонскую духовных правлениях, о присудствующих в оных, и о приказных служителях.
1. В городе Полтаве духовное протопопское правление.
В оном правлении присудствующие:
Полтавский протопоп и тамошней соборной Успенской церкви настоятель Иоаким Яновский.
Полтавский же наместник Сретенской церкви священник Матфей Колосовский.
Писарь Григорий Иванов сын Яновский.
Находящияся у письменных дел:
Евстафий Василиев сын Щитинский.
Трофим Петров сын Петровский.
Александр Иванов сын Чигировский.
2. В городе Кобеляке духовное протопопское правление.
В нем присудствующие:
Кобеляцкой протопоп и тамошней Покровской церкви настоятель Василей Могилевской.
Кобеляцкой же наместник Михайловской церкви священник Гавриил Назариев.
Находящийся у письменных дел
Иван Василиев.
3. В местечке Решетиловке духовно протопопское правление.
В оном присудствующие:
Решетиловской протопоп и тамошней Преображенской церкви настоятель Андрей Романовской. //
Решетиловской же Введенской церкви священник Леонтий Маленский.
Села Димидовки Троицкой церкви священник Михаил Горгута.
Находящийся у письменных дел
Яков Трофимов.
4. В селе Старом Кодаке духовное наместничье правление.
В оном присудствующие:
Наместник новоселицкой Троицкой церкви священник Григорий Порохня.
Оной же новоселицкой церкви священник Иаков Соколовский.
[…] [У тексті слово не прочитане.] архимандрит Михайловский
катедралний наместник игумен [Підпис]
Киевоподолской Притиско-Николский протоиерей Иаков Биелявский
кафедральный писарь иеромонах [Підпис]
РДІА, ф. 796, оп. 56, спр. 436, арк. 334 – 334 зв.
Примітки
Полтавский протопоп и тамошней соборной Успенской церкви настоятель Иоаким Яновский… – І. Яновський відіграв важливу роль у становленні Слов’янської та Херсонської єпархії. При реорганізації мережі духовних правлінь він намагався протистояти зменшенню кількості церков, підпорядкованих Полтавській протопопії, у чому Синод розгледів старання не про громадську, а про власну користь. Це не завадило Яновському стати присутнім Слов’янської духовної консисторії. Коли єпархію очолив Никифор (Феотокі), своє місце у керівництві семінарією він передав І. Яновському. Пізніше Яновський зайняв архімандритську посаду в першокласному Новгород-Сіверському монастирі.
Старокодацьке духовне намісне правління – церковна установа, створена на початку 60-х рр. XVIII ст. з метою посередництва між Київським митрополитом і Кошем. Розташовувалась у Самарчику. До компетенції правління входило: участь у процедурі заснування церков, у призначенні священнослужителів; контроль за виконанням запорозьким духовенством розпоряджень митрополита і Синоду; інформування єпархіальної влади про стан церкви і духовенства на Запорожжі; участь у розв’язанні спорів між парафіянами та духовенством. На практиці правління більше залежало від запорожців, ніж від Київського митрополита. Це зумовлювалось матеріальною залежністю правління від подаянь козаків; виконанням Кошем функції нагляду за покірністю підлеглих Старокодацькому наміснику. Крім того, головним священиком правління, “хрестовим намісником” був Григорій Іванович Порохня – колишній запорозький старшина. Старокодацьке духовне намісне правління ліквідоване в січні 1777 р.