Початкова сторінка

Ігор Лиман (Бердянськ)

Персональний сайт історика України

?

№ 12 1776, жовтня 10. – Відомість про населені пункти, церкви, священно- та церковнослужителів, парафії, що передані зі складу Київської до Слов’янської та Херсонської єпархії

Ведомость о отшедших из Киевской епархии в Славенскую и Херсонскую городах, местечках, селах, церквах, священно и церковнослужителях, приходских дворах и так называемых бездворных хатах

Города, местечка и села В них церкви Прото попы Попы Дья коны Церков нослужи тели Дворы Бездвор ные хаты
Город Полтава 1 Соборная Успенская 1 1 1 10 128 48
2 Николаевская 2 2 9 210 68
3 Воскресенская 2 1 8 104 50
4 Преображенская 1 2 1 9 87 18
5 Сретенская 5 1 10 200 47
6 Рождества Богородицы 1 2 51 16
Село Диканька 1 Рождества Христова 2 4 132
2 Иоанна Златоустаго 2 3 132
3 Рождества Богородицы 2 3 93
Село Брусей 1 Михайловская 2 1 60 18
Село Стасовцы 1 Покровская 1 1 5 100 17
Село Камянка 1 Васильевская 1 3 35 11
Село Гавронцы 1 Предтечевская 1 3 109 11
Село Петровка 1 Михайловская 2 4 118 35
Село Семяновка 1 Успенская 3 6 102 3
Село Тахтаулов 1 Троицкая 2 3 63 6
Село Осмачки 1 Николаевская 1 3 75 5
Село Жуки 1 Покровская 1 2 62 6
2 Георгиевская 2 1 60
Село Надежда 1 Вери, Надежды и Любви 1 4 81
Село Иванчивцы 1 Михайловская 1 2 60 40
Село Малие Будища 1 Троицкая 1 1 28 7
Село Павленки 1 Покровская 1 3 40 21
Село Яковцы 1 Собор Богородицы 3 2 62
Село Крутой Берег 1 Петропавловская 1 2 55 40
Село Ковалевка 1 Николаевская 2 1 5 80 12
Деревня Трибы 1 Златоустовская 1 1 12 39
Село Искровка 1 Богословская 1 2 42 22
Село Нижние Млины 1 Михайловская 2 4 142 67
Село Локощина 1 Николаевская 1 3 58 17
Село Тагамлик 1 Троицкая 1 2 30
Село Головач 1 Вознесенская 1 2 14 7 //
Село Писаревка 1 Воскресенская 1 3 40 24
Село Малиши 1 Тресвятителская 1 2 30 8
Село Козело Олшаное 1 Архидиакона Стефана 1 3 59 8
Село Федорки 1 Рождества Богородицы 1 2 71 4
Село Мачухи 1 Богословская 2 2 71 13
2 Покровская 1 2 78 39
Село Куклинцы 1 Николаевская 1 3 27
Село Млинцы 1 Троецкая 1 1 119 14
Село Горбановка 1 Рождества Богородицы 1 1 40
Село Пушкаровка 1 Георгиевская 1 4 37 4
Село Грибы 1 Михайловская 1 3 80 16
Село Дужули 1 Рождества Христова 2 6 92 14
Село Шостаки 1 Параскевьевская 1 1 15 16
Село Супруновка 1 Богоявленская 1 4 80 4
Село Ивашки 1 Покровская 1 4 116 15
Местечко Великия Будища 1 Николаевская 1 4 50 23
2 Троицкая 1 3 60 17
3 Рождества Богородицы 1 3 68 25
4 Вознесенская 2 3 66 20
5 Покровская 2 3 93 30
Село Старыя Млины 1 Воздвиженская 1 4 107 80
Село Новыя Млины 1 Петропавловская 1 2 58
Местечко Старые Сенжары 1 Троицкая 1 1 2 50 7
2 Покровская 2 1 3 66 18
3 Преображенская 1 3 57 18
4 Михайловская 1 3 46
5 Николаевская 1 2 50 13
6 Успенская 2 1 3 43 21
7 Рождества Христова 1 1 35 6
Местечка Новые Сенжары 1 Михайловская 3 2 54 40
2 Покровская 2 2 60 40
3 Преображенская 1 2 57 35
4 Успенская 1 2 50 16
5 Троицкая 1 2 47
6 Николаевская 2 3 60 35
Села Лелеховка 1 Георгиевская 2 2 68 34
Местечка Белики 1 Успенская 1 3 80 20
2 Николаевская 2 5 60 24 //
3 Георгиевская 2 2 50
4 Преображенская 1 4 64 37
5 Покровская 1 1 4 50 38
6 Рождества Богородицы 1 3 67
Села Комаровка 1 Михайловская 1 2 55
Местечко Нефороща 1 Преображенская 1 2 39 38
2 Николаевская 2 1 4 70 23
3 Михайловская 1 2 47 42
Местечко Маячка 1 Михайловская 1 2 50 14
2 Николаевская 1 2 48 16
Слобода Андреевка 1 Андрея Первозваннаго 1 2 21 11
Местечко Царичанка 1 Покровская 2 2 43 17
2 Успенская 2 3 89
3 Николаевская 1 2 27 15
4 Михайловская 2 3 34 60
Местечко Китай Город 1 Успенская 1 1 3 56 22
2 Николаевская 2 2 70 24
3 Духовская 2 4 77 37
Местечко Орел 1 Николаевская 1 3 34 11
2 Преображенская 1 25 9
3 Михайловская 2 1 41 10
4 Успенская 1 3 44 9
Местечко Карловка 1 Успенская 2 1 4 230 16
Село Федоровка 1 Андреевская 1 6 50
Село Варваровка 1 Варваровская 1 1 53 12
Село Скелка 1 Покровская 1 5 42
Село Черняковка 1 Варваровская 2 4 160
Село Искровка 1 Благовещенская 1 2 100
Село Орчик 1 Покровская 1 3 77 7
Село Чутовка 1 Тресвятителская 2 3 133
Село Сторожева 1 Захария и Елисаветы 2 3 87 7
Местечко Кобеляк 1 Покровская 1 1 3 45 22
2 Михайловская 2 1 2 32 17
3 Георгиевская 2 4 45 60
4 Преображенская 1 4 56 33 //
5 Параскевьевская 1 3 29
6 Успенская 3 4 40 29
7 Рождества Богородицы 1 2 29 11
8 Николаевская 1 3 15 14
9 Троицкая 1 2 48 18
Село Горешные Млины 1 Вознесенская 1 2 11
Местечко Соколка 1 Покровская 2 3 42 18
2 Рождества Богородицы 2 3 32 11
3 Николаевская 2 3 63 20
4 Богоявленская 2 1 3 50 98
5 Богословская 1 1 2 22
Село Лучки 1 Крестовоздвиженская 1 2 31 5
Местечко Кишенка 1 Михайловская 1 2 40 25
2 Успенская 1 2 29 13
3 Преображенская 1 2 20
4 Николаевская 2 4 52 42
Местечко Переволочна 1 Воскресенская 1 1 14
2 Преображенская 1 2 27
3 Николаевская 1 2 24
4 Рождества Богородицы 1 3 31 12
Село Ханделевка 1 Покровская 1 3 26 36
Местечко Келеберда 1 Преображенская 2 3 39 14
2 Николаевская 1 1 3 58 18
3 Покровская 1 2 42 11
4 Троицкая 3 3 57 9
5 Рождества Богородицы 1 3 60 9
6 Михайловская 1 3 42 8
Село Пришибы 1 Вознесенская 1 2 55 15
Село Григоровка 1 Святаго Тимофея 1 2 2 26
Местечка Решетиловка 1 Успенская 1 1 6 92 40
2 Воведенская 2 4 89
3 Преображенская 1 3 77 17
4 Покровская 1 3 52 45 //
5 Михайловская 1 3 80 41
6 Николаевская 1 4 66 30
Село Демидовка 1 Троицкая 1 2 30 46
Город Кременчуг 1 Преображенская 1 2 2 2 111 71
2 Успенская 3 4 70 60
Местечко Власовка 1 Преображенская 1 1 29 6
2 Рождества Богородицы 2 2 33
Село Недогарки 1 Троицкая 1 3 44 60
Село Рублевка 1 Успенская 2 4 50
Село Богомоловка 1 Троицкая 2 2 44 17
Местечко Омелник 1 Рождества Богородицы 1 54 46
2 Николаевская 1 3 36 43
3 Петропавловская 1 1 2 44 98
Местечко Манжелея 1 Михайловская 2 1 3 95 97
Село Пески 1 Успенская 1 1 68 25
Село Демидовка 1 Духовская 1 1 4 40
Село Николаевка 1 Николаевская 1 2 47 47
Местечко Поток 1 Успенская 2 72 46
2 Николаевская 1 1 3 50 37
Село Дмитровка 1 Покровская 1 2 47 56
Село Новоселица 1 Троецкая 8 3 5 483 278
Местечко Старой Самарь 1 Покровская 1 1 2 54 44
Село Старый Кодак 1 Михайловская 3 1 3 80 83
Село Новой Кодак 1 Николаевская 6 4 11 234 57
Село Карнауховка 1 Варваровская 2 3 38 32
Село Камянка 1 Рождества Богородицы 2 3 51 17
Село Романовка 1 Успенская 3 2 69 12
Село Камянка 1 Преображенская 2 1 4 58 32
Слобода Петриковка 1 Георгиевская 3 3 203 110 //
Село Могилев 1 Воскресенская 2 1 2 95 69
Слобода Байбаковка 1 Николаевская 1 1 2 103 26
Село Гупаловка 1 Рождества Предтечевская 1 1 2 59 24
Село Котовка 1 Преображенская 1 2 73 11
Село Личков 1 Покровская 4 1 2 84 66
Село Шульговка 1 Вновь строится Успенская 1 71
Итого
173 При оных церквах 6 261 38 506 11369 4198
При монастырях
При мужском Нефорощанском для живущих близ онаго людей 1 79
При приписных к Полтавскому монастырю Булановской и Олшанской пустынях для таковых же людей 1 2 32 8
При девичьем Великобудиском 2 167 14
При девичьем же Пушкаровском 1 2
Итого 5 2 280 22
А всего 6 266 38 508 11649 4220

[…] [У тексті слово не прочитане.] архимандрит Михайловский

Киевоподолской Притиско-Николский протоиерей Иаков Биелявский

кафедральный писарь иеромонах [Підпис]

РДІА, ф. 796, оп. 56, спр. 436, арк. 330 – 332 зв.

Примітки

Полтава – нині обласний центр на р. Ворсклі. З 1648 до 1775 р. – центр Полтавського полку, з 1775 р. – повітовий центр Новоросійської губернії, з 1784 по 1796 р. – Катеринославського намісництва. В. Зуєв у 1782 р. записав, що Полтава – невелике містечко з 1000 дерев’яними і лише 2 – 3 кам’яними будинками. Станом на 1784 р. у місті нараховано 1226 купців, міщан і цехових. У 1787 р. в Полтаві налічувалось 4544 чоловіки і 4313 жінок.

Диканька – тепер районний центр Полтавської області, розташований на правому березі Ворскли за 29 км. на північ від Полтави. Відомий з середини XVII ст. Під час Рум’янцевського перепису 1767 – 1769 рр. у Диканці проживало 328 сімей, що включали 1509 осіб. У 1787 р. тут нараховано чоловіків – 2551, жінок – 2413.

Брусей – тепер село Михайлівка Диканського району Полтавської області. У 1787 р. тут мешкало 240 чоловіків і 231 жінка.

Стасовці – вірогідно, тепер село Стасі Диканського району Полтавської області, розташоване за 15 км. від Диканьки. Виникло в першій половині XVII ст. За даними Рум’янцевського перепису входило до складу першої сотні Полтавського полку. За даними 1787 р. тут нараховувалось 936 чоловіків і 874 жінки.

Кам’янка – нині село Диканського району Полтавської області. На 1787 р. в Кам’янці мешкало 250 чоловіків і 230 жінок.

Гавронці – тепер село Диканського району Полтавської області. У 1787 р. тут налічувалось 940 чоловіків і 890 жінок.

Петрівка – у 1787 р. в казенному селі Петрівці нараховувалось 853 чоловіки і 832 жінки.

Сем’янівка – тепер село Кротенки Полтавського району Полтавської області. Розташоване за 16 км. від Полтави. У 1787 р. тут налічувалось 263 чоловіки та стільки ж жінок.

Тахтаулове – нині село Полтавського району Полтавської області, за 10 км. від Полтави. Виникло в першій половині XVIII ст. Назва – татарського походження. У 1787 р. тут мешкало 929 чоловіків і 908 жінок.

Осмачки – село неподалік від Полтави. У 1787 р. в Осмачці налічувалось 312 чоловіків і 252 жінки.

Жуки – село на території сучасного Полтавського району Полтавської області. У 1787 р. тут мешкало 1162 чоловіки і 1127 жінок.

Надежда – тепер на території Диканського району Полтавської області. У 1787 р. в поміщицькому селі Надежда нараховувалось 343 чоловіки і 233 жінки.

Іванченці – село на території сучасного Полтавського району Полтавської області. У 1787 р. тут мешкало 313 чоловіків і 346 жінок.

Малі Будища – у 1787 р. в казенному селі Малі Будища нараховувалось 183 чоловіки і 154 жінки.

Павленки – село, яке тепер увійшло до території Полтави. У 1787 р. тут налічувалось чоловіків – 501, жінок – 496.

Яковці – село, землі якого тепер увійшли до складу Полтави. Станом на 1787 р. в казенному селі Яковці мешкало 215 чоловіків і 185 жінок.

Крутий Берег – нині село Полтавського району Полтавської області. У таборі біля цього села 16 – 17 червня 1709 р. відбувалась рада керівництва російських військ перед Полтавською битвою. У 1787 р. в поміщицькому селі Крутий Берег мешкало 617 чоловіків і 580 жінок.

Ковалівка – вірогідно, нині село Полтавського району Полтавської області, розташоване за 9 км. на південний схід від Полтави. Згідно з Рум’янцевським описом Ковалівка входила до складу другої сотні Полтавського полку. Згодом село було пожалуване графу К. Розумовському. Як його слобода воно згадується за ревізією 1782 р.

Триби – село розташовувалось неподалік від Полтави, на схід від неї. У 1787 р. в поміщицькому селі Триби, що належало Кочубею, нараховувалось 108 чоловіків і 106 жінок.

Іскрівка – у 1787 р. в поміщицькому селі Іскрівці Триблясній, що належало Кочубею, налічувалось 160 чоловіків і 122 жінки.

Нижні Млини – нині село Полтавського району Полтавської області. Згідно зі складеними в 1722 р. відомостями тут, як і в деяких інших приміських селах, козаками вирощувався тютюн. У 1787 р. в казенному селі Нижні Млини нараховувалось 1707 чоловіків і 1002 жінки.

Локощина – вірогідно, тепер село Лукощина Полтавського району Полтавської області.

Тагамлик – нині село Машівського району Полтавської області, розташоване на р. Тагамлик.

Головач – нині село Полтавського району Полтавської області.

Писарівка – нині село Новосанжарського району Полтавської області.

Федірки – збереглась легенда, що ніби в селі, названому пізніше Мачухи, жила зла й жорстока вдова-мачуха з пасинками. Незабаром мачуха прогнала пасинків, які оселились кожен окремо. Від їх імен ніби-то й пішли назви кількох поселень, зокрема Федірки.

Мачухи – нині село Полтавського району Полтавської області. Виникло в першій половині XVII ст. Розташоване за 12 км. на південний захід від Полтави. Заснували вихідці з Правобережної України. За даними Рум’янцевського опису входило до другої сотні Полтавського полку, тут проживав 1051 козак. Жили тут і магістратські селяни. У 1782 р. їх налічувалось 572.

Куклинці – нині село Полтавського району Полтавської області. У 1787 р. в поміщицькому селі Куклинцях, що належало генерал-фельдмаршалу Розумовському, нараховувалось 113 чоловіків і 98 жінок.

Млинці (Мильці) – тепер село Полтавського району Полтавської області, розташоване на південний захід від Полтави. У 1787 р. в казенному селі Мильці налічувалось 858 чоловіків і 784 жінки.

Горбанівка – у XVIII ст. село на околиці Полтави. На 1787 р. в казенному селі Горбанівці мешкав 171 чоловік і 153 жінки.

Пушкарівка – тепер село Полтавського району Полтавської області, розташоване поблизу Супрунівки. На 1787 р. тут мешкало 329 чоловіків і 327 жінок.

Гриби (Рибці) – тепер село Рибці Полтавського району Полтавської області, неподалік від села Кротенки. У 1787 р. в казенному селі Рибці налічувався 991 чоловік і 885 жінок.

Дужулі (Гужулі) – тепер село Гужулі Полтавського району Полтавської області, розташоване за 3 км. від Полтави. В архівних джерелах вперше згадується в XVII ст. У 1787 р. в казенному селі Гужулі налічувалось 798 чоловіків і 751 жінка.

Шостаки – нині село Полтавського району Полтавської області, поблизу Супрунівки. На 1787 р. тут мешкало 145 чоловіків і 142 жінки.

Супрунівка – нині село Полтавського району Полтавської області, розташоване за 7 км. від Полтави, в степовій частині правобережжя р. Ворскли. Виникла в першій половині XVII ст. як невеликий козацький хутір. На 1787 р. в казенному селі Супрунівці нараховувалось 593 чоловіки і 582 жінки.

Івашки – тепер село Полтавського району Полтавської області, поблизу Супрунівки. У 1787 р. в казенному селі Івашках налічувався 841 чоловік і 786 жінок.

Великі Будища – нині село Диканського району Полтавської області, розташоване на правому березі р. Ворскли, за 36 км. на північ від Полтави і за 6 км. від Диканьки. У березні – квітні 1709 р. тут розташовувалась штаб-квартира Карла ХІІ. Згідно з Рум’янцевським описом до Великобудищанської сотні належали села Великі Будища, Диканька, Нові Млини, Старі Млини, Чернечий Яр, ряд хуторів та слобод. Частину мешканців села складали монастирські селяни Великобудиського Преображенського монастиря, заснованого в Чернечому Яру в 1689 р. власником Диканьки генеральним суддею В. Кочубеєм (у 1887 р. монастир перенесено в с. Писарівщину). У 1775 р. Великобудищанську сотню приєднано до Новоросійської губернії, а з 22 січня 1784 р. Великі Будища входили до складу Полтавського повіту Катеринославського намісництва. На 1787 р. тут мешкало 2913 чоловіків і 2920 жінок.

Старі Млини – згідно з даними Рум’янцевського опису належали до Великобудищанської сотні. У 1787 р. в казенному селі Старі Млини налічувалось 735 чоловіків і 723 жінки.

Нові Млини – за Рум’янцевським описом належали до Великобудищанської сотні. Розташовувались на території сучасного Диканського району Полтавської області. На 1787 р. в казенному селі Нові Млини нараховувалось 232 чоловіки і 276 жінок.

Старі Санжари – тепер село Решетники Новосанжарського району Полтавської області, розташоване за 15 км. від Нових Санжар. “Санжари” з татарської – “брід”. У цьому місці через р. Ворсклу був брід, тут проходив чумацький шлях.

Нові Санжари – нині районний центр Полтавської області, розташований на середній течії р. Ворскли на відстані 36 км. від Полтави. У 1737 р. Нові Санжари зазнали спустошливого нападу татар, які пограбували і зруйнували церкви. У 1760 р. Нові Санжари, Кобеляки й Білики одержав у вічне й спадкове володіння граф Р. Воронцов. З 1765 р. Новосанжарська сотня входила до складу Новоросійської губернії. З 1784 р. Нові Санжари входили до Катеринославського намісництва як поселення Алексопольського повіту.

Лелехівка – село розташовувалось на правобережжі Ворскли, нижче Нових Санжарів. У 1787 р. в казенному селі Лелехівці налічувалось 923 чоловіки і 912 жінок.

Білики – нині селище міського типу Кобеляцького району Полтавської області, розташоване на правому березі р. Ворскли, за 15 км. від Кобеляк. Засноване в першій половині XVII ст. У 1760 р. разом із Кобеляками та Новими Санжарами Білики віддані у володіння графу Р. Воронцову. На 1787 р. тут нараховувалось 4053 чоловіки і 3923 жінки.

Комарівка – нині село Кобеляцького району Полтавської області.

Нехвороща (Нефороща) – нині село Нехвороща Новосанжарського району Полтавської області, розташоване на правому березі р. Орелі, за 43 км. на південний схід від Нових Санжарів. Засноване в 1673 р. переселенцями з Правобережної України. За населеним пунктом закріпилась назва р. Нехворощі, поблизу якої він виник. У 1765 р. Нехвороща в складі Царичанського повіту ввійшла до Новоросійської губернії. Через 20 років Нехворощу перейменували на Алексополь, вона стала повітовим містом. До складу Алексопольського повіту увійшли Нові Санжари, Китайгород, Маячка, Царичанка, Кишеньки. У 1800 р. населений пункт знов став називатись Нехворощею. У 1787 р. тут нараховувалось 1390 чоловіків і 1285 жінок.

Маячка – нині село Новосанжарського району Полтавської області, розташоване за 40 км. від Нових Санжарів. Засноване в 1677 р. задніпрянськими поселенцями, що втікали від турків. Назва походить від маяків, які запалювали козаки, подаючи сигнали один одному.

Андріївка – вірогідно, нині село Новосанжарського району Полтавської області.

Царичанка – нині районний центр Дніпропетровської області, розташований на правому березі р. Орелі за 78 км. від Дніпропетровська. У 1765 р. Царичанка відійшла до Новоросійської губернії, з 1775 по 1784 р. була центром повіту з воєводською канцелярією в складі Азовської губернії. Докладніше про Царичанку див.: Мицик Ю. Царичанка козацька: До 400-ліття заснування Царичанки. – К.: Генеза, 2004. – 88 с.

Китайгород – нині село Царичанського району Дніпропетровської області, розташоване на берегах р. Орелі, за 7 км. на південний захід від Царичанки. Перша згадка відноситься до 1667 р. У жовтні 1769 р. у Китайгороді відбулось повстання пікінерів. На території села збереглися замок і земляний вал, а також 2 церкви, збудовані в 1754 – 1756 рр. На 1787 р. тут нараховувавсь 1391 чоловік і 1439 жінок.

Орел (Орлик) – тепер село Кобеляцького району Полтавської області. У 1787 р. в містечку військових поселян Орлику налічувалось 1182 чоловіки і 1100 жінок.

Карлівка – тепер місто, районний центр Полтавської області, розташований на берегах р. Орчик, за 47 км. від Полтави. Карлівка заснована на початку XVIII ст. переселенцями з Правобережної України. У 40-х рр. землі Карлівки пожалувані імператрицею фельдмаршалу Карлу Мініху. У 1743 р. маєток перейшов до рук графа Розумовського. При утворенні Катеринославського намісництва Карлівка відійшла до складу Константиноградського повіту. У 1787 р. в містечку Карлівці налічувалось 1907 чоловіків і 1620 жінок.

Федорівка – нині село Карлівського району Полтавської області, розташоване на р. Орчику, за 8 км. від Карлівки. Засноване в середині XVII ст. Пізніше Федорівка перейшла у власність графа Розумовського. При утворенні Катеринославського намісництва відійшла до складу Константиноградського повіту. На 1787 р. тут нараховувалось 598 чоловіків і 534 жінки.

Варварівка – тепер – на території Карлівського району Полтавської області. Село належало графу Розумовському. При утворенні Катеринославського намісництва Варварівка відійшла до складу Константиноградського повіту. У 1787 р. у Варварівці налічувалось 368 чоловіків і 343 жінки.

Скелька – тепер село Скельки Валківського району Харківської області, розташоване неподалік від села Мельниково і від кордону Полтавської області.

Черняківка – нині село Чутівського району Полтавської області. Засноване близько 1680 р. Полтавським полковником Черняком.

Іскрівка – нині село Чутівського району Полтавської області, розташоване за 12 км. від районного центру. Засноване в другій половині XVII ст. Полтавським полковником І. Іскрою. Пізніше село належало поміщику Кочубею. При утворенні Катеринославського намісництва Іскрівка відійшла до складу Константиноградського повіту.

Орчик – тепер село Зачепилівського району Харківської області, розташоване на р. Орчику – притоці р. Орелі.

Чутівка (Чутове) – нині районний центр Полтавської області, розташований у місцевості при впадінні р. Чутівки у р. Коломак, за 50 км. від Полтави, на межі Полтавської і Харківської областей. Село належало поміщику Кочубею. При утворенні Катеринославського намісництва Чутівка відійшла до складу Константиноградського повіту. На 1787 р. тут нараховувалось 677 чоловіків і 687 жінок.

Сторожове – нині село Чутівського району Полтавської області.

Кобеляки – тепер місто, районний центр Полтавської області. Розташоване на правому березі р. Ворскли, при впадінні в неї р. Кобелячки, за 75 км. від Полтави. Поселення Кобеляки відмічене вже на картах І. Данкерта 1620 – 1636 рр., складеними за даними 1609 – 1613 рр. З 1763 р. у Кобеляках перебував штаб Дніпровського пікінерського полку та Кобеляцька рота. Після скасування полкового устрою Кобеляки в 1765 р. увійшли до Катерининської провінції Новоросійської губернії, з 1784 р. – до Катеринославського намісництва. У 1787 р. в казенному містечку Кобеляки мешкало 4978 чоловіків і 4842 жінки.

Горешні Млини – при влаштуванні в Кременчуці протопопії до неї, між іншими, зі складу протопопії Кобеляцької була переведена Вознесенська церква села Горешніх Млинів із 11 дворами. У 1787 р. в казенному селі Горешні Млини налічувалось 83 чоловіки і 84 жінки.

Соколка – нині на території Кобеляцького району Полтавської області. У 1787 р. в казенному містечку Сокольці мешкав 3131 чоловік і 2847 жінок.

Лучки – тепер село Кобеляцького району Полтавської області. При влаштуванні в Кременчуці протопопії до неї, між іншими, зі складу протопопії Кобеляцької була переведена Воздвиженська церква села Лучки з 19 дворами і 4 бездворними хатами.

Кишеньки – нині село Кобеляцького району Полтавської області, неподалік Дніпродзержинського водосховища.

Переволочна – місце, де знаходилось містечко, нині затоплене водами Дніпродзержинського водосховища. Раніше – фортеця на лівому березі Дніпра, поблизу гирла р. Ворскли. У 1660, 1663 – 1764 рр. – центр сотні Полтавського полку. Тут була зручна переправа через Дніпро. Навесні 1709 р., йдучи на розорення Січі, Переволочну знищило російське військо. В кінці червня 1709 р. після розгрому під Полтавою сюди прибули рештки шведсько-українського війська. Частина його зуміла переправитись через Дніпро до приходу російської армії, решта – капітулювала. Частину полонених тут запорожців страчено, решту відправлено до Сибіру.

Ханделеївка – нині село Вільховатка Кобеляцького району Полтавської області, розташоване на лівому березі р. Ворскли, за 31 км. від Кобеляк. Засноване наприкінці XVII ст. Перейменоване на Вільховатку в 1946 р.

Келеберда – нині село Кременчуцького району Полтавської області. У 1787 р. в казенному містечку Келеберді мешкало 2372 чоловіки і 2286 жінок.

Пришиб – нині село Кременчуцького району Полтавської області, розташоване за 32 км. від Кременчука. Село було позначене на шведських оперативних картах періоду Північної війни 1700 – 1721 рр. При влаштуванні в Кременчуці протопопії до неї, між іншими, зі складу протопопії Кобеляцької була переведена Вознесенська церква села Пришиб із 50 дворами і 14 бездворними хатами. У 1787 р. в казенному селі Пришибі нараховувався 1131 чоловік і 1077 жінок.

Григорівка – село розташовувалось на території теперішнього Глобинського району Полтавської області, на захід від Манжелії.

Решетилівка – нині районний центр Полтавської області, розташований на р. Говтві, при злитті річок Вільхової і Грузької Говтви, за 40 км. від Полтави. Письмові згадки відносяться до першої половини XVII ст. У 1709 р. тут Петром І підписано “Решетилівські статті” щодо управління Лівобережною Україною, які були спрямовані на ліквідацію залишків політичної автономії України. У 1773 р. у Решетилівській сотні було 1118 виборних козаків, 1608 підпомічників, 2654 посполитих, 773 особи різного звання. У 1786 р. Решетилівка стала власністю В. Попова. У 1787 р. тут мешкало 6253 чоловіки і 5734 жінки.

Демидівка – тепер село Решетилівського району Полтавської області, розташоване за 9 км. від Решетилівки. У 1787 р. в поміщицькому селі Демидівці мешкало 270 чоловіків і 235 жінок.

Кременчук – див. коментар до документа № 6.

Власівка – нині на території Кременчуцького району Полтавської області. При влаштуванні в Кременчуці протопопії до неї, між іншими, зі складу протопопії Сорочинської була переведена Преображенська церква містечка Власівки із 30 дворами і Різдвобогородицька церква того ж містечка з 32 дворами. У 1787 р. в казенному містечку Власівці налічувалось 468 чоловіків і 463 жінки.

Недогарки – нині село Кременчуцького району Полтавської області, розташоване за 23 км. від Кременчука. При влаштуванні в Кременчуці протопопії до неї, між іншими, зі складу протопопії Сорочинської переведена Троїцька церква села Недогарки із 46 дворами. У 1787 р. тут налічувалось 843 чоловіки і 782 жінки.

Рублівка – розташовувалась на території теперішнього Глобинського району Полтавської області, на захід від Омельника. У 1787 р. в казенному селі Рублівці налічувалось 636 чоловіків і 585 жінок.

Богомолівка – тепер село Червона Знам’янка Кременчуцького району Полтавської області, розташоване за 9 км. від Кременчука. Згадується з 1730 р. Належало до Кременчуцької сотні Миргородського полку. При влаштуванні в Кременчуці протопопії до неї, між іншими, зі складу протопопії Сорочинської була переведена Троїцька церква села Богомолівки з 43 дворами. У 1787 р. тут налічувалось 382 чоловіки і 384 жінки.

Омельник – нині село Кременчуцького району Полтавської області, розташоване на правому березі р. Псла, в долині р. Омельника, за 23 км. від Кременчука. У 1650 р. Омельник був сотенним містечком Чигиринського, в 1669 р. – Полтавського, а пізніше – Миргородського полку. Згідно з генеральним описом Лівобережної України Омельник був сотенним містечком Омельницької сотні, до якої входило близько 20 населених пунктів. З 1765 р. відійшов до Новоросійської губернії. У 1787 р. в казенному містечку Омельнику налічувалось 1648 чоловіків і 1576 жінок.

Манжелія – нині село Глобинського району Полтавської області, розташоване на правому березі р. Псла при впадінні в неї притоки Манжелійки, за 45 км. від Глобиного. Назва села – від річки, найменування якої, вірогідно, має тюркський корінь. Манжелія виникла наприкінці XVI – на початку XVII ст. У 1787 р. в казенному містечку Манжелії нараховувалось 1118 чоловіків і 1111 жінок.

Піски – засновані разом із селами Ламане, Миколаївка, Василівка, Пузикове і Бригадирівка Миргородським полковником В. Капністом. У 1787 р. в казенному селі Піски налічувалось 673 чоловіки і стільки ж жінок.

Демидівка – нині село Решетилівського району Полтавської області, розташоване за 9 км. від Решетилівки. У 1787 р. в поміщицькому селі Демидівці налічувалось 180 чоловіків і 150 жінок.

Миколаївка – у 1787 р. в поміщицькому селі лейб-гвардії прапорщика Капніста налічувалось 346 чоловіків і 298 жінок.

Потоки – нині село Кременчуцького району Полтавської області.

Дмитрівка – у 1787 р. в казенному селі Дмитрівці нараховувалось 570 чоловіків і 581 жінка.

Новоселиця (Самарчик) – давнє козацьке місто, розташоване за 29 км. на північний схід від сучасного Дніпропетровська, на березі р. Самари неподалік її гирла. Центр Самарської паланки. На початку 60-х рр. XVIIІ ст. тут влаштовано Старокодацьке духовне намісне правління. Після ліквідації Нової Січі Новоселиця відійшла спочатку до складу Азовської губернії. У 1794 р. стала повітовим центром Новомосковськом. Ще за часів Нової Січі в Самарчику закладено найвеличнішу релігійну споруду південноукраїнського реґіону – трьохпрестольний собор. Перший престол – в ім’я Святої Трійці – був освячений архієпископом Євгенієм у 1778 р., бокові – Петропавлівський та Трехсвятительський – кількома роками пізніше протопопом Г. Порохнею (колишнім Старокодацьким намісником). Храм був зведений без використанням цвяхів і мав 9 бань. У 1787 р. в Новоселиці нараховувалось 3698 чоловіків і 3098 жінок.

Стара Самара – розташовувалась на правому березі р. Самари, нижче Самарського монастиря, в 6 верстах від місця впадіння Самари в Дніпро. Нині – місто Новомосковськ Дніпропетровської області.

Старий Кодак – село Старі Кодаки нині знаходиться на території Дніпропетровського району Дніпропетровської області; в ньому збереглися рештки Кодацької фортеці. Фортеця заснована у 1635 р. на правому березі Дніпра біля першого Дніпрового порога. У 1780 р. Михайлівська церква Старого Кодака вже була спорохнявілою, і 28 вересня 1781 р. Никифор (Феотокі) видав грамоту на зведення нового храму. У 1785 р. протопоп Ф. Фомич відкрив нововлаштовану церкву.

Новий Кодак – нині район Дніпропетровська Нові Кодаки, частково – житловий масив Червоний Камінь. Запорозьке місто, що виникло на правому березі Дніпра, вище від Старого Кодака. Існувало вже в середині XVІI ст. За Нової Січі – центр Кодацької паланки. В середині XVIII ст. при соборній Миколаївській церкві Нового Кодака знаходилось 2 священики, у 1768 р. – 4, у 1770 – 5.

Карнаухівка – нині село, підпорядковане Баглійській райраді міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області. У 1737 р. на місці майбутнього села існував багатий зимівник козака Семена Карнауха. Варваринська церква в Карнаухівці закладена 18 серпня 1773 р., відкрита 29 березня 1775 р.

Кам’янське – нині місто Дніпродзержинськ Дніпропетровської області. У 1750 р. тут уже будувалась церква. У 1772 р. Кам’янська парафія нараховувала 52 двори. У 1787 р. в Кам’янському налічувалось 1182 чоловіки і 1066 жінок.

Романкове – нині підпорядковане Дніпродзержинській міськраді Дніпропетровської області. У 1774 р. за розпорядженням Новоросійської губернської канцелярії Романкове оголошене державною військовою слободою. За переписом 1782 р. у ній нараховано 1344 особи чоловічої і 1087 – жіночої статі.

Кам’янка – нині селище в межах Дніпропетровська. Відомості про козаків-лоцманів Кам’янського перевозу через Дніпро відносяться до кінця XVI ст. У 1750 р. тут уже діяла Преображенська церква. 1768 р. вона згоріла. У липні 1773 р. закладена, а 1 грудня 1777 р. освячена нова релігійна споруда. Таким чином, на час складання цієї відомості церква ще будувалась.

Петриківка (Чаплинка, Петрівка) – нині Петриківка, районний центр Дніпропетровської області. Георгіївська церква тут закладена 23 квітня 1773 р., а 22 березня 1775 р. освячена. Будувалась коштом кошового отамана П. Калнишевського. Наведені Феодосієм (Макаревським) дані про існування при Георгіївській церкві в 1775 р. 203 парафіяльних дворів і 110 бездвірних хат точно співпадають з даними цієї відомості, складеної Київською консисторією.

Могильово – нині село Царичанського району Дніпропетровської області. У 1720 р. тут уже існувала каплиця, при якій відправляли служби ченці Самарського монастиря. 12 травня 1773 р. закладена, а 26 липня 1775 р. освячена Воскресінська церква. У 1787 р. у Могильові нараховувалось 1215 чоловіків і 1310 жінок.

Бабайківка – нині село Царичанського району Дніпропетровської області. Миколаївська церква тут закладена 20 липня 1773 р., а освячена 19 березня 1777 р. Таким чином, на час складання цієї відомості церква ще споруджувалась. У січні 1777 р. в Бабайківці було нараховано 804 чоловіки та 712 жінок. У 1787 р. тут налічувалось 804 чоловіки і 799 жінок.

Гупалівка – нині село Магдалинівського району Дніпропетровської області. Розташовувалось на землях Орільської паланки навпроти Нефорощанського монастиря. Після виключення в 1771 р. з-під відома монастиря мешканці Гупалівки розпочали процедуру влаштування в себе релігійної споруди. 14 травня 1773 р. церква була закладена, а 22 серпня 1776 р. освячена. У 1787 р. тут нараховувалось 648 чоловіків і 603 жінки.

Котівка – тепер село Магдалинівського району Дніпропетровської області. Преображенська церква тут закладена 5 жовтня 1774 р.

Личкове – нині село Магдалинівського району Дніпропетровської області. Село Личкове при р. Орелі з церквою існувало вже в 1706 р. У 1737 р. церква спалена татарами. Близько 1740 р. на цьому місці влаштована каплиця, при якій постійно жив ієромонах Самарського монастиря. Покровська церква закладена 8 липня 1772 р., а освячена 10 січня 1773 р. У 1787 р. в Личковому налічувалось 539 чоловіків і 519 жінок.

Шульгівка – тепер село Царичанського району Дніпропетровської області. Успенська церква тут закладена 26 травня 1776 р., а освячена 18 березня 1777 р. Таким чином, на час складання цієї відомості церква ще споруджувалась.

Нефорощанський Успенський монастир – знаходився неподалік від Нефорощі на р. Орелі, де досі збереглися рештки монастирських земляних валів. У XVII ст. на місці монастиря стояла каплиця. 1709 р. І. Скоропадський надав ігумену монастиря Феодосію привілей на володіння млинами, озерами, луками і лісами на Орелі. Запорозькі козаки тісно спілкувались із братією Нефорощанського Успенського монастиря, який знаходився у підпорядкуванні Київському єпархіальному архієрею. Спілкувались як з духовних, так і з господарських питань.

Пустинь – усамітнений монастир або келія.

Великобудиський Преображенський монастир – влаштований генеральним суддею В. Кочубеєм у 1689 р. на місці скиту поблизу Великих Будищ над р. Ворсклою. При монастирі влаштована дерев’яна Преображенська церква. З 1672 р. монастирем керували ігумені.

Пушкарьовський Вознесенський монастир за благословенням архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Лазаря збудований в Полтаві в урочищі Мазуровці в останній чверті XVII ст. Тоді за монастирською Покровською трапезною церквою названий Покровським Полтавським жіночим монастирем. Знаходився в Полтаві до 1721 р. У тому році Полтавський полковник І. Черняк своїм коштом переніс монастир на власну землю в село Пушкарьовку, на відстань в 3 версти від Полтави. Відтоді і до 1762 р. монастир називався Покровським Пушкарьовським. У 1762 р. закладена кам’яна соборна Вознесенська церква, і з того часу обитель стала йменуватись Вознесенським Пушкарьовським дівочим монастирем.