№ 333 1780. – Витяг зі сповідного розпису катеринославської Святодухівської церкви
Роспись епархии Славенской Екатеринославскаго духовнаго ведомства города Екатеринослава церкви Сошествия Святаго Духа протоирея Алексия Дамианова сына Хандалеева, наместников Андрея Петрова сына Иванова, Иоанна Иванова сына Горленского, обретающихся при оной церкве в приходе ниже явленных чинов людей со изъявлением против коегождо имени о битии их во святую четыредесятницу у исповеди и святаго причастия, кто исповедивался токмо, а не причастился, кто ж не исповедался, ниже сего явствует. 1780 года.
Екатеринославский протопоп Алексей Демьянов сын Ханделеев 33, жена ево Елена Моисеева дочь 24, дети их Марфа 6, Маргалина 4, Павел 2, жены его мать Мария Матвеева дочь Зубова 56, двоюродный его брат умершаго священника Захария Миргорода сын Николай 29. Работники их [У тексті позначка: (двое работников и трое работниц).].
Екатеринославский наместник иерей Андрей Петров сын Иванов 54, жена его Татьяна Матвеева дочь 42. Племянники его: умершаго священника Тарасия Быстрицкаго сын Стефан 32, умершаго священника Николая Миргорода сын Алексей 16. Работники их [У тексті документу позначка: (один работник трое работниц).]. Наместник иерей Иоанн Иванов сын Горленский 40, жена ево Улияна Демьянова дочь 37, дети их кадет Иван 18, ротной квартермистр Григорий 15, капрал Хрисант 9, Александра 10, Елисавета 5. Работники их, два. Диякон Алексей Иванов сын Александров 29, жена ево Келена Артемьева дочь 24. Пономарь Иван Михайлов сын Левендовский 24…
При Екатеринославском приходе раскольников: Варфоломей Степанов сын Каменев 35, брат его Яков 27 лет.
Показанные действия. Всего в тридцати двух дворах обретается: протопов и попов 3, дияконов 1, церковников 4, жен их 5, детей их мужеска пола 3, женска 1, генерал 1, штаб и обер офицеров 28, ундер офицеров и рядовых 2, жен их 18, детей мужеска пола 12, женска 4, секретарей 3, протоколистов 1, архивариусов 1, регистраторов 5, канцеляристов 5, подканцеляристов 4, копеистов 8, жен их 5, детей их мужеска нет, женска 1, купцов 2, мещан 4, жен ихь 4, детей их: мужеска 1, женска нет, служителей 96, жен их 82, детей ихь: мужеска 5, женска 3. Всего мужчин 188, женщин 122, неисповедавшихся от 7 лет мужеска 18 и женска 24, а всего мужеска 206, женска 146.
Сверх вишеписанного в том нашем Святодуховском приходе приписних и утаенних ни чиих дворов не имеется и в означенних дворах кроме вишеявленних людей никакого здешних жителей и пришлих никакого чина и возраста людей под укривателством не обретается и противящихся своей церкве расколников нет, и которие в сей же росписи показанни исповедавшиеся и причастившиеся, те все подлино исповедивались и святых тайн причастились, и те показаны неисповедавшиеся, те подлино за малолетством не исповедались, неисповедавшихся за нерачением не било, буди ж из онаго показания по какому доносу явится хотя мало что ложное или какая утайка и прикритие и за то повинни мы не точию извержения чина, но и жестокому в гражданском суде и истязанию, в том и подписуемся…
Яворницький Д.І. До історії Степової України. – Дніпропетровське: друкарня пам’яті “Перекопу”, 1929. – С. 96 – 100.
Примітки
…со изъявлением против коегождо имени о битии их во святую четыредесятницу у исповеди и святаго причастия… – з кінця XVII ст. держава поставила під свій контроль прийняття таїнств каяття (сповіді) та причастя. Слідом за Новгородським митрополитом Корнилієм Петро І видав перші укази про облік осіб, які не були на сповіді зі штрафуванням тих, хто недбало ставився до прийняття таїнства. Священики зобов’язувались щорічно складати повний список парафіян і представляти його копії архієрею та в присутні місця. До 1775 р. у порядок такого обліку були внесені деякі зміни. Сама реґламентація таїнства центральною владою мала на меті не тільки примус до щорічної сповіді, але і контроль за рухом населення. Піклування про те, аби парафіяни періодично були присутні на сповіді, покладалось не лише на духовних осіб, але і на світську владу: в Петербурзі чудово розуміли, що священики самостійно не впораються з цим завданням, не маючи достатніх важелів впливу. Тому, зокрема, нагляд за проходженням сповіді нижніми військовими чинами покладався на військове ж керівництво, а за сповідуванням та причащанням мешканців казенних поселень – на волосних голів і сільських виборних. Запроваджені Петром І штрафи за пропуск сповіді діяли до 1801 р., хоча в порядок та умови їхнього стягнення вносились певні зміни. Січневим 1801 р. синодським указом, який з’явився внаслідок затвердження Павлом І відповідної доповіді, практика накладення штрафів на осіб, які не були у сповіді та причастя, припинялась, і замість неї передбачалось осудження парафіяльними священиками та накладення церковної єпитимії.
…Работники их, два… – вірогідно, Д. Яворницький при публікації опустив дані про цих двох робітників, але їхню кількість подав не в дужках.
Архіваріус – особа, яка завідує архівом. Спеціальної освіти для виконання обов’язків архіваріуса не вимагалось. У 1766 р. Сенатом встановлено: “У архіваріуси обирати людей тверезого життя, не підозрілих, в пороках та інших пристрастях не помічених”.