Город Елисавет
| Число | |||
| Церквей | Священно и церковнослу-жителей | Приход-ских дворов | |
| Город Елисавет в нем церквей 5 |
|||
| Внутре крепосте в храме Святыя Живоначалныя Тройцы соборная | 1 | ||
| При ней по штату священно и церковнослужителей | |||
| Протопоп Елисаветградской провинции Павел Базилевич | 1 | ||
| Священник Феодор Цинтилович | 2 | ||
| Священник Иоанн Волчанецкий | 3 | ||
| Священник Михаил Макаровский | 4 | ||
| Диакон Иоанн Кучеровский | 1 | ||
| Диакон Николай Ставецкий | 2 | ||
| Дячок Иван Бабаков | 1 | ||
| Дячок Павел Голубов | 2 | ||
| Приходских дворов | 13 | ||
| На подоле в храме Успения Пресвятыя Богоматере | 2 | ||
| При ней | |||
| Священник Димитрий Смолодович целопарахиалный настоятель | 1 | ||
| Священник Михаил Моисеев векарный | 2 | ||
| Диакон Иоаким Федоров Ковалевский | 1 | // | |
| Дячок Василь Иванов | 1 | ||
| Дячок Иван Лукианов | 2 | ||
| Дячок Стефан Лукианов | 3 | ||
| Пономарь Федор Василиев | 1 | ||
| Пономарь Иван Василиев | 2 | ||
| Ктитор Федор Булюк | 1 | ||
| Приходских дворов | 255 | ||
| На форштате в храме Знамения Пресвятыя Богородицы | 3 | ||
| При ней | |||
| Священник Симеон Кушакевич целопарахиалный настоятель | 1 | ||
| Диакон Максим Кушакевич | 1 | ||
| Дячок Фома Харитонов | 1 | ||
| Приходских дворов | 104 | ||
| На фортате греческая в храме Владимерския Богоматере | 4 | ||
| При ней | |||
| Священник Стефан Германовский целопарахиалный настоятель | 1 | ||
| Диакон Даниил Теплов | 1 | ||
| Дячок Петр Теплов | 1 | ||
| Ктитор Савва Теплов | 1 | ||
| Пономарь Влас Теплов | 1 | ||
| Приходских дворов | 66 | ||
| За городом кладбищная святых первоверховных апостолов Петра и Павла | 5 | ||
| При ней причту нет | |||
| Елисаветградского пикинерного полку | |||
| 1 роты в слободе Мурзинке | |||
| Церковь Святителя Христова Николая | 6 | ||
| При ней | // | ||
| Священник Антоний Сеперович уступивший приходское место | |||
| зятю своему священнику Герасиму | 1 | ||
| Священник Герасим Стефанов половинопарахиалный | 2 | ||
| Священник Лука Карлецкий половинопарахиалный | 3 | ||
| Священник Роман Боханик третинный | 4 | ||
| Дячок Михайло Дячевский | 1 | ||
| Дячок Димитрий Дячевский | 2 | ||
| Дячок Прокоп Антоньев | 3 | ||
| Пономарь Иван Сеперович | 1 | ||
| Ктитор Данило Кай | 1 | ||
| Приходских дворов | 124 | ||
| 2–й роты в слободе Бешке | |||
| церковь Святыя Живоначалныя Тройцы | 7 | ||
| При ней | |||
| Священник Роман Логвинов целопарахиалный настоятель | 1 | ||
| Дячок Корнилий Божевский | 1 | ||
| Пономарь Семен Самойлов | 1 | ||
| Ктитор Лукиан Журавко | 1 | ||
| Приходских дворов | 98 | ||
| 3–й роты в слободе Овнянке | |||
| церковь Трех Святителей | 8 | ||
| При ней | |||
| Священник Григорий Мойсеев половинопарахиалный настоятель | 1 | ||
| Священник Григорий Романов половинопарахиалный второнастоятель | 2 | ||
| Дячок Петр Демиденков | 1 | ||
| Пономарь Герасим Токаренко | 1 | // | |
| Ктитор Корнилий Горкуша | 1 | ||
| Приходских дворов | 54 | ||
| 4–й роты в слободе Куколовке | |||
| церковь Святаго архистратига Христова Михайла | 9 | ||
| При ней | |||
| Священник Михайл Максимов целопарахиалный настоятель | 1 | ||
| Пономарь Мартин | 1 | ||
| Ктитор Стефан Резник | 1 | ||
| Приходских дворов | 71 | ||
| 5–й роты в слободе Краснокамянке | |||
| церковь Рождество Пресвятыя Богоматере | 10 | ||
| При ней | |||
| Священник целопарахиалный Иаков Димитриев | 1 | ||
| Дячок Иван Петров | 1 | ||
| Пономарь Гаврило Седейко | 1 | ||
| Ктитор Леонтий Петров | 1 | ||
| Дворов приходских | 31 | ||
| 6–й роты в слободе Попелнастой | |||
| церковь Святаго Иоанна Богослова | 11 | ||
| При ней | |||
| Целопарахиалный священник Дионисий Демянов | 1 | ||
| Дячок Алексей Иванов | 1 | ||
| Пономарь Антон Квета | 1 | ||
| Ктитор Илия Рудик | 1 | ||
| Приходских дворов | 35 // | ||
| 7–й роты в слободе Дереевке | |||
| церковь Вознесения Господня | 12 | ||
| При ней | |||
| Священник половинопарахиалный Симеон Федоров | 1 | ||
| Священник половинопарахиалный Феодор Кущев | 2 | ||
| Дячок Диомид Павлов | 1 | ||
| Пономарь Андрей Иванов | 1 | ||
| Ктитор Андрей Афанасиев | 1 | ||
| Приходских дворов | 103 | ||
| 8–й роты шанце Мишуринорожском | |||
| Церковь Святаго и Праведнаго Симеона Богоприимца и Анны Пророчицы | 13 | ||
| При ней | |||
| Священник Александр Потапов целопарахиалный настоятель | 1 | ||
| Священник Иоанн Григориев бывшый тоя церкви целопарахиальный постоятель | 2 | ||
| Диакон Матфей Ковалевский | 1 | ||
| Пономарь Лукиян | 1 | ||
| Ктитор Мина Раденко | 1 | ||
| Дворов приходских | 90 | ||
| В той же роте церковь Преображения Господня | 14 | ||
| При ней | |||
| Священник Василий Попелнецкий целопарахиалный настоятель | 1 | ||
| Дячок Иосиф Шапаревский | 1 | ||
| Пономарь Григорий Серый | 1 | ||
| Ктитор Иван Мизерный | 1 | ||
| Дворов приходских | 129 | ||
| 9–й роты в слободе Днепровокамянской | |||
| церковь Святителя Христова Николая | 15 | ||
| При ней | |||
| Крестовый поместник иерей Артемий Зосимович половинопарахиалный настоятель | 1 | // | |
| Священник половинопарахиалный Иоанн Маркевич второнастоятель | 2 | ||
| Подьяк Иван Мединовский в должности пономарской | 1 | ||
| Дячок Михайло Тимиревский | 1 | ||
| Ктитор Василь Часник | 1 | ||
| Приходских дворов | 105 | ||
| Той же роты в слободе Калужине | |||
| церковь Успения пресвятыя Богоматере | 16 | ||
| При ней | |||
| Священник Феодор Ильин половинопарахиалный первонастоятель, и духовник бывшей наместнии Камянской | 1 | ||
| Священник половинопарахиалный Мойсей Зосимович | 2 | ||
| Дячок Федор Чорный | 1 | ||
| Пономарь Назар Белошапка | 1 | ||
| Ктитор Иосиф Ткач | 1 | ||
| Приходских дворов | 71 | ||
| 10–й роты в слободе Бородаевской | |||
| церковь Покрова Пресвятыя Богоматере | 17 | ||
| При ней | |||
| Священник Павел Часников половинопарахиалный первонастоятель | 1 | ||
| Священник половинопарахиалный Гавриил Щасливцев второнастоятель | 2 | ||
| Дячок Федор Данилов | 1 | ||
| Дячок Лаврентий Иванов | 2 | ||
| Дворов приходских | 170 | ||
| 11–й роты в слободе Дометканской | |||
| Церковь Святаго архистратига Христова Михайла | 18 | ||
| При ней | // | ||
| Священник Стефан Шпаковский целопарахиалный настоятель | 1 | ||
| Дячок Иван Василиев | 1 | ||
| Пономарь Илия Школа | 1 | ||
| Ктитор Данило Машталер | 1 | ||
| Приходских дворов | 182 | ||
| Той же роты в слободе Пушкаревке | |||
| церковь Святителя Христова Николая | 19 | ||
| При ней | |||
| Священник Филипп Стефанов половинопарахиалный первонастоятель | 1 | ||
| Священник Игнатий Вороновский половинопарахиалный второнастоятель | 2 | ||
| Дячок Стефан Ковалевский | 1 | ||
| Пономарь Стефан Топиков | 1 | ||
| Ктитор Димитрий | |||
| Приходских дворов | 105 | ||
| 12-й роты в слободе Омелницкой | |||
| церковь Святыя Живоначалныя Тройцы | 20 | ||
| При ней | |||
| Священник половинопарахиалный настоятель Ефим Вороновский | 1 | ||
| Священник половинопарахиалный Иоанн Федоров | 2 | ||
| Диакон Иоанн Писаревский | 1 | ||
| Подьяк Иван Ляшевский | 1 | ||
| Дячок Федор Исаев | 1 | ||
| Дворов приходских | 96 | ||
| 15-й роты в слободе Зеленой | |||
| Церковь Святых Первоверховных Апостол Петра и Павла | 21 | ||
| При ней | // | ||
| Священник целопарахиалный Даниил Михайлов | 1 | ||
| Дячок Павел Григориев | 1 | ||
| Пономарь Никифор Федоров | 1 | ||
| Ктитор Феодосий Васько | 1 | ||
| Дворов приходский | 34 | ||
| 16-й роты в слободе Верблюжке | |||
| церковь Покрова Пресвятыя Богоматере | 22 | ||
| При ней | |||
| Священник Димитрий Иосифов целопарахиалный настоятель | 1 | ||
| Дячок Иван Афанасиев | 1 | ||
| Пономарь Савва Трушенко | 1 | ||
| Дворов приходский | 32 | ||
| 17-й роты в слободе Спасовой | |||
| церковь Святаго Архистратига Михайла | 23 | ||
| При ней | |||
| Священник целопарахиалный Феодор Василиев | 1 | ||
| Дячок Павел Шарков | 1 | ||
| Пономарь Федор Куроид | 1 | ||
| Ктитор Яков Федоров | 1 | ||
| Приходских дворов | 49 | ||
| 18-й роты в слободе Вершинокамянке | |||
| церковь Святителя Христова Николая | 24 | ||
| При ней | |||
| Священник Феодор Григорьев целопарахиалный настоятель | 1 | ||
| Дячок Василий | 1 | ||
| Дячок Иван | 1 | ||
| Пономарь Онисим | 1 | // | |
| Ктитор Лукиан | 1 | ||
| Дворов приходских | 128 | ||
| 19-й роты в слободе Новоаджамке церкви нет, а жители оной реферуются до 20 роты ко храму Покрова Присвятыя Богоматере на хорах сооруженному | |||
| Священник половинопарахиалный Василий Петров первонастоятель | 1 | ||
| Священник половинопарахиалный Иосиф Лиханский второнастоятель | 2 | ||
| Дячок Василий Иосифов | 1 | ||
| Ктитор Петр | 1 | ||
| Дворов приходских | 73 | ||
| 20-й роты в слободе Аджамке | |||
| церковь о двоих престолах, внизу Преображения Господня, а на хорах Покрова Пресвятыя Богородицы | 25 | ||
| При ней | |||
| Священник Онуфрий Улевич целопарахиалный настоятель | 1 | ||
| Дячок Дионисий Красовский | 1 | ||
| Дворов приходских | 71 | ||
| В слободе Куцоволовке | |||
| церковь Святителя Христова Николая | 26 | ||
| При ней | |||
| Священник целопарахиалный Иаков Попелнецкий | 1 | ||
| Дячок Леонтий Писаревский | 1 | ||
| Пономарь Яков Андреев | 1 | ||
| Ктитор Яков Андреев | 1 | ||
| Приходских дворов | 77 // | ||
Примітки
Город Елисавет… – нині місто Кіровоград, обласний центр на відстані 392 км. від Києва. У жалуваній грамоті І. Хорватові від 11 січня 1752 р. зазначено необхідність “для захисту на всяк випадок від нападу ворожого… зробити… земляну фортецю, яку іменувати фортецею Святої Єлизавети”. Початок будівництва фортеці між гирлами Грузької та Сугоклеї припадає на 1754 р. У тому ж році навколо споруджуваного укріплення виник населений пункт. З 1764 р. слобода біля фортеці стала центром Єлизаветинської провінції, а з 1775 р. дістала назву міста Єлизаветграда. У 1787 р. тут налічувалось 2526 чоловіків і 2220 жінок.
Дячок – член причту, який не входить до церковної ієрархії, але поставлений на церковне служіння.
Священик Димитрій Смолодович відігравав найактивнішу роль у справі навернення старообрядців і за Євгенія (Булгаріса), і за Никифора (Феотокі).
Паламар – один із нижчих церковнослужителів у православній церкві, головним обов’язком якого є дзвонити у дзвони, брати участь у криласному співі і прислужувати при богослужінні.
Ктитор (титар, церковний староста) – світська особа, повірений парафіян, який мав піклуватись про церковне майно і виконувати низку інших функцій при церкві. 28 лютого 1721 року іменним указом у Російській державі було проголошено створення цього інституту. Наслідком такого нововведення стала не тільки допомога світських осіб священно- та церковнослужителям, але і посилення контролю за господарською діяльністю причту. Причому, якщо, згідно із згаданим указом, функція церковних старост полягала лише у продажу свічок (“при церквах для продажу свічок запровадити церковних старост, довіри гідних”), то указами Синоду від 1723 і 1747 років вона була доповнена збиранням пожертв під час богослужіння, купівлею речей, необхідних церкві, веденням обліку надходжень і витрат, зберіганням церковних грошей. Запровадження церковних старост не було для населення України чимось абсолютно надуманим і неприродним. Уже та обставина, що старости не призначались, а обирались самими парафіянами, відповідала українській традиції (в тому числі і в релігійній сфері – згадаймо процедуру обрання парафіяльних священиків). Крім того, традиційно парафіяни брали активну участь як у будівництві, так і в утриманні релігійних споруд. Інша справа, що відтепер світські особи, обрані на посади церковних старост, повинні були підпорядковуватись і звітувати духовному керівництву. Поступово діяльність титарів усе більше реґламентувалась. У 1791 р. іменним указом був уточнений порядок їхнього обрання. Етапними стали затвердження 17 квітня 1808 р. імператором Олександром І доповіді Синоду “Про збереження і прирощення церковної суми, та про переваги церковним старостам”, а також складання “Інструкції церковним старостам”, підписаної Синодом 11 червня того ж року.
Форштадт – передмістя.
Причт – склад осіб, які служать при одній релігійній споруді. Може включати як священно-, так і церковнослужителів.
Єлизаветградський пікінерський полк – сформований за наказом Катерини ІІ від 22 березня 1764 р. із Новослобідського козацького полку при утворенні Новоросійської губернії. Мав статус поселенського, який передбачав наділення всіх членів землею і наявність приписних селян.
Мурзинка – 1-а рота Єлизаветградського пікінерського полку. Наявність тут дерев’яної однопрестольної в ім’я Миколи церкви зафіксована у відомості про церкви Єлизаветградської протопопії за вересень 1774 р.
Бешка – нині село Головківка Олександрійського району Кіровоградської області. Розташоване на р. Бешка за 20 км. на південь від Олександрії. Заснована в середині XVIII ст.
Овнянка (Аврамівка) – слобода, розташовувалась на лівому березі р. Інгулець, неподалік від впадіння в неї р. Верблюжки. Наявність в 3-й роті Єлизаветградського пікінерського полку дерев’яної однопрестольної в ім’я Троїці церкви зафіксована у відомості про церкви Єлизаветградської протопопії за вересень 1774 р.
Куколівка – нині село Олександрійського району Кіровоградської області, розташоване в 13 км. від Олександрії. Засноване в середині XVIII ст.
Краснокам’янка – 5-а рота Єлизаветградського пікінерського полку. Згідно з відомістю про церкви Єлизаветградської протопопії у вересні 1774 р. Різдвобогородицька дерев’яна церква в Краснокам’янці лише будувалась. Станом на 1787 р. у казенному селі Краснокам’янці нараховувалось 292 чоловіки і 250 жінок.
Попільнаста – нині село Попільнасте Олександрійського району Кіровоградської області, розташоване у верхів’ї р. Омельника за 60 км. на схід від Олександрії. У письмових джерелах згадується з 1765 р. Церква в ім’я Іоанна Богослова перевезена сюди зі слободи Боянської (Буянської, Оболенської) і закладена 1 липня 1772 р., а освячена 16 грудня 1773 р. У 1787 р. в Попельнастому нараховувалось 440 чоловіків і 397 жінок.
Деріївка – нині село Онуфріївського району Кіровоградської області, розташоване за 30 км. на північний схід від Онуфріївки. Засноване в кінці XVII ст. У 1740 р. тут уже була слобода з Вознесенською церквою. 23 серпня 1780 р. закладена, а 14 грудня 1784 р. освячена Хрестовоздвиженська церква. У 1787 р. населення казенних сіл Деріївки і Куцеволівки становило 1153 чоловіки і 1039 жінок.
Шанець – невелике укріплення. У Новій Сербії так називали кожне як новоутворене, так і перейменоване поселення.
Мишуринорозький шанець (Мишурин Ріг) – нині село Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, розташоване на правому березі Дніпродзержинського водосховища, за 38 км. від Верхньодніпровська. Історія Мишуриного Рогу тісно пов’язана з історією Переволочної, розташованої на протилежному березі Дніпра (нині затоплена водами Дніпродзержинського водосховища). У 1739 р. в Мишуриному Розі вже діяла Сімеонівська церква. У 1761 р. вона згоріла. На її місце в 1763 р. зведена нова релігійна споруда в ім’я Сімеона Богоприїмця та Анни Пророчиці.
Дніпровокам’янка – тепер село Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, на правому березі Дніпродзержинського водосховища. У 1755 р. на р. Кам’янці, при її впадінні в Дніпро, вже існувала слобода Дніпрова Кам’янка з Миколаївською церквою. Пізніше стала військовою державною слободою. У 1782 р. в ній було нараховано 492 мешканці чоловічої і 450 – жіночої статі.
Слобода Калужина – тепер село Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, на правому березі Дніпродзержинського водосховища, вище Бородаївки та нижче Мишуриного Рогу.
Бородаївка – тепер село Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, розташоване за 15 км. на північний захід від Верхньодніпровська. Одне зі старовинних запорозьких поселень. У 1707 р. серед заселених місцевостей запорозьких козаків згадується балка козака Прокопа Бородая. Близько 1745 р. тут виникла слобода Бородаївка. У 1756 р. заснована дерев’яна Покровська церква. У 1781 р. парафія цієї церкви нараховувала 220 дворів, у них 1112 чоловіків та 1017 жінок.
Домотканська (Домоткань) – нині село Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, на правому березі Дніпродзержинського водосховища, нижче Бородаївки. У 1696 р. урочище Домотканське вже було серед населених маєтностей запорожців. У 1756 р. тут влаштована Михайлівська церква. У 1779 р. при ній знаходилось 156 дворів. При перепису 1782 р. в Домоткані внесено в списки 702 чоловіки та 705 жінок.
Пушкарівка – тепер село Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, на узбережжі Дніпродзержинського водосховища, за 3 км. на північний захід від районного центру. Згадується ще в історичних джерелах XVII ст., коли вона належала Полтавському полковнику Мартину Пушкарю.
Омельницька слобода – нині селище міського типу Лихівка П’ятихатського району Дніпропетровської області. Розташоване за 20 км. на південний схід від Мишуриного Рогу. Близько 1740 р. запорожці мали тут зимівники і хутори. У 1754 р. закладена і освячена церква. У 1782 р. тут уже нараховувалось 1057 чоловіків і 1011 жінок.
Зелена – нині село Петрівського району Кіровоградської області. Місцевість при р. Зеленій була серед старовинних запорозьких маєтностей. Петропавлівська церква тут побудована в першій половині 50-х рр. XVIII ст. У 1772 р. при ній нараховувалось 73 парафіяльні двори.
Верблюжка – нині село Новгородківського району Кіровоградської області. Розташоване за 25 км. від Новгородки. З часів Нової Січі на берегах р. Верблюжки знаходились зимівники козаків Бугогардівської паланки. На їхньому місці в середині XVIII ст. виник населений пункт.
Спасова – нині село Спасове Новгородківського району Кіровоградської області. Розташоване на р. Сухій за 38 км. на схід від Новгородки. Засноване в 1771 р. У 1787 р. тут налічувалось чоловіків – 231, жінок – 216.
Вершино-Кам’янка – тепер село Новгородківського району Кіровоградської області, розташоване на р. Кам’янці за 10 км. на північ від Новгородки. Вперше згадується в 1754 р. як слобода Новослобідського козацького полку, підпорядкована фортеці Святої Єлизавети.
Аджамка – нині село Кіровоградського району Кіровоградської області. Розташоване на р. Аджамці за 21 км. від Кіровограда. На початку XVIII ст. тут були розташовані козацькі зимівники. У першій половині 50-х рр. того ж століття засноване одне з Новослобідських поселень. У 60-х рр. згадується як слобода Новослобідського полку, на чолі якої стояв сотник К. Вовк. У січні 1769 р. Аджамку захопили татари під проводом хана Керим-Гірея. Татари пограбували і спалили село. У 1787 р. тут нараховувалось 947 чоловіків і 888 жінок. Про влаштування в Аджамці двохпрестольної церкви див. документи №№ 63 – 71.
Престол – головна частина вівтаря християнського храму. В православній церкві це чотирикутний стіл, який стоїть посередині вівтаря і служить місцем проведення євхаристії. В останній чверті XVIII ст. продовжував діяти указ Синоду від 13 вересня 1734 р., який був запроваджений з метою запобігання спорудження непропорційних, занадто високих, престолів, оскільки це могло бути небезпечним для священнослужителів. Указ визначав, якої вишини, ширини та довжини мають влаштовуватись престоли у всіх церквах імперії.
Куцеволівка (Вороновка) – тепер село Онуфріївського району Кіровоградської області, за 33 км. на схід від Онуфріївки. У першій половині XVIII ст. ця місцевість уже була серед населених маєтностей запорозького козацтва. У 1756 р. тут закладено церкву. Сюди перенесено стару церкву з містечка Келеберда. У 1775 р. парафіяльний священик розпочав справу з отримання дозволу на ремонт спорохнявілої релігійної споруди.