№ 1 1775, вересня 9. – Іменний указ про влаштування в Новоросійській і Азовській губерніях Слов’янської та Херсонської єпархії

Умножив славу и пользу империи Российской силою десницы Всевышняго, поборавшей в бранех с неверными, христолюбивому нашему воинству, обязанными мы себя считаем возвеличить наше в том достодолжное признание к Богу делом ему угодным и вящше утверждающим благочестие веры.

На сей конец и во славу Его святую, мы учредили вновь епархию в Новороссийской и Азовской губерниях, наименовав оную Славенская и Херсонская, ознаменяя чрез то в том краю приобретения, счастливою войною и славным миром сделанныя, распространившия державы нашей пределы. Опять наречением сим возобновляем мы также и те самыя знаменитейшия названия, которыя от глубокой древности сохраняет Российская империя, что наш народ есть единоплеменный и сущая отрасль древних славян, и что Херсон был источник христианства для России, где по восприятии князем Владимиром крещения, свет благодатныя веры и истиннаго богослужения и насажен в России.

По славе и достоинству произшествий времени прошедшаго и настоящаго, и дабы память онаго тем удобнее преподать и грядущим векам, мы сию нареченную Славенская и Херсонская епархия, яко знатнейшую, возвышаем в степень первую под Тверскою, предопределяя архиереям в оной будущим, в служении иметь одежды равныя прочим в России архиереям; но мантию носить им с изображением, на горних поматах, Животворящаго Креста. А как в тот край, кой объемлет сия новая епархия, в течение войны, и по окончании оной многие иноплеменники, не знающие нашего языка, исповедающие однако православную греческую веру, переселились, то при сем их тут водворении дабы для таковых в духовных делах и в поучении слову Божию не оскудеть церкви, мы объявляем Синоду нашему монаршую волю на посвящение в архиепископа в ту епархию иеромонаха Евгения, яко мужа высотою разума, благочестием и всеми добродетельми для упасения стада Христова отлично одареннаго, всемилостивейше повелевая на него сей сан, с должным посвящением, ныне возложить.

Полное Собрание законов Российской империи. – СПб., 1830. – Т. ХХ. – С. 206 – 207.

Опубліковано: Макаревський Феодосій. Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії. Церкви та приходи минулого XVIII століття. – Дніпропетровськ: ВАТ “Дніпрокнига”, 2000. – С. 103 – 104; Гавриил (Розанов). Отрывок повествования о Новороссийском крае, из оригинальных источников почерпнутый. Период от основания в Новороссийском крае Новой-Сербии, до учреждения наместничества Екатеринославскаго с упразднением губерний Новороссийской и Азовской, за коим последовало упразднение и Славянской епархии. С 1751 по 1786 год // Записки Одесского общества истории и древностей. – Одесса, 1853. – Т. ІІІ. – С. 101 – 102.

Примітки

Десниця — права рука або просто рука.

Новоросійська губернія утворена в 1864 р. на північному кордоні Вольностей Війська Запорозького. До її складу увійшли Нова Сербія, Новослобідське козацьке поселення, Слов’яносербія, Українська лінія, 13 сотень Полтавського і 2 сотні Миргородського полків, Бахмутський повіт. Адміністративний центр — Кременчук. На кінець 1765 р. складалася з Єлизаветградської провінції, Катерининської провінції, Бахмутського повіту. У подальшому кордони губернії зазнали низки змін, найсуттєвішою з яких стало виділення у 1775 р. Азовської губернії. До останньої, згідно з указом від 14 лютого 1775 р., увійшли Азов, фортеця Святого Димитрія, Таганрог, Черкаськ із населеними пунктами Донського війська, Нова Дніпровська лінія, Керч і Єникале, Кінбурн із межиріччям Дніпра та Бугу, Бахмут із його провінцією та територія Слов’яносербії.

…ознаменяя чрез то в том краю приобретения, счастливою войною и славным миром сделанныя… — маються на увазі російсько-турецька війна 1768 – 1774 рр. і Кючук-Кайнарджийський мирний договір, який передбачав перенесення кордонів Російської імперії на Південний Буг, до Азовського узбережжя від гирла Берди до гирла Єї, отримання на Кримському півострові Керчі та Єникале.

…Херсон был источник христианства для России… — йдеться про Херсонес на території сучасного Севастополя.

…где по восприятии князем Владимиром крещения… — мається на увазі Володимир Святославович (рік народження невідомий – помер 1015 р.). Київський князь. Провів релігійну реформу. Спочатку намагався використати народні язичницькі вірування як державну релігію. Близько 988 р. розпочав широкомасштабне запровадження на Русі християнства, яке він перейняв від Візантії після захоплення грецької колонії Херсонес і одруження на сестрі візантійського імператора Анні.

Єпархія — церковно-адміністративна одиниця, підпорядкована єпархіальному архієрею.

…возвышаем в степень первую под Тверскою… — Тверська єпархія за кількістю церков значно перевищувала єпархію Слов’янську та Херсонську. Станом на 1782 р. в ній нараховано 861 церкву.

Мантія — верхній одяг ченців без рукавів. Згідно з роз’ясненням Сімеона Солунського, знаменує всепокриваючу силу Божу, а також смирення чернечого життя. Чернеча мантія — чорного кольору, мантія архієрейська — кольорова, з прикрасами на грудях, що знаменують Старий і Новий Завіти.

Архієпископ — представник вищої ступені церковної ієрархії; один з титулів єпископа.

…мы объявляем Синоду нашему монаршую волю на посвящение в архиепископа в ту епархию иеромонаха Евгения… — Єлевферій Булгаріс — грек із болгарськими коріннями, народився на острові Корфу в 1716 р. Ім’я Євгеній прийняв при висвяченні в сан. Основними місцями перебування ченця до призначення на архієрейську посаду в Російській імперії стали Корфу, Венеція, Янін, Афон, Константинополь, Лейпциг. Присвятивши своє життя Богові та науці, Євгеній шукав найбільш прийнятний ґрунт для самореалізації. Маючи у вдачі чималу частку авантюризму, чернець залишав насиджене місце, якщо відчував, що його ідеї не сприймаються оточуючими. Саме тому були свого часу залишені посади ректора в Афоні і в Константинопольській патріаршій гімназії. На час перебування в Лейпцигу Булгаріс був вже досить відомим у наукових колах. Тоді ж від свого посла в Берліні та від Фрідріха ІІ про Євгенія дізналась російська імператриця Катерина. Вона, захоплена ідеєю реформ у галузі законодавства, доручила вченому ченцю перекласти з французької на новогрецьку “Наказ Комісії зі складання нового уложення”. Євгеній сумлінно виконав це, присвятивши переклад Катерині ІІ, після чого заявив про своє бажання стати її підданим. У 1771 р. прибув до Росії. Тут чернець був осипаний ласками імператриці, працював головним бібліотекарем при Катерині і продовжував займатись наукою. 9 вересня 1775 р. йому доручено керівництво Слов’янською та Херсонською єпархією.

Ієромонах — чернець, який має сан священика.

Синод — колегіальний орган центральної влади в Російській імперії, через який діяли монархи в церковному управлінні. Відкритий 14 лютого 1721 р. Принципи діяльності визначені Духовним реґламентом.

…в разсуждение пребывания его еще в Москве, а не в епархии… — Булгаріс залишався в Москві до 5 жовтня 1776 р., хоча синодальний указ про від’їзд до Полтави підписано 28 липня.

Ризниця — місце при вівтарі, де зберігаються ризи. Переважно для неї не відводиться спеціального відділення і вона розміщується в кількох зачинених шафах.