№ 73 1776, квітня 24. – Витяг з рапорту Азовського губернатора В. Черткова Г. Потьомкіну стосовно добудови Георгіївської церкви у містечку Петрівці
Его светлости
высокопревосходительному господину генерал-аншефу… Потемкину
от генерал маиора Азовскаго губернатора и кавалера Черткова
Рапорт.
Протовчанскаго уезда командир артиллерии капитан Салков ко мне представляет, что того уезда местечка Петровки священники Логин Петров и Фома Верхогляд поданным к нему доношением просили на достроение новосооружающейся в том местечке церкви во имя Святаго Великомученика Георгия (которую начал // строить бывшей кошевой Калнышевский собственным своим коштом) о выдаче из ево, Калнышевскаго, имения недостающаго числа денег пятисот рублев куда надлежит без представления не оставить; а как им, капитаном Салтыковым, усмотрено, что та новосооружающаяся церковь действительно состоит в недостройке, и естьли оную оставить без окончания, то в короткое время от течи вся придет в разрушение, а что подлинно оная церковь иждивением бывшаго кошеваго Калнышевскаго строилась, в том имеется данной от него, Калнышевскаго, мастеровым людям контракт; а как и по собственному моему обозрению к достройке оной церкви потребно до пятисот рублев, то и предая оное прошение в благоусмотрение Вашей Светлости ожидаю в резолюцию повеления.
Генерал маиор Василей Чертков.
24 апреля 1776 года.
К. Белевская.
РДАДА, ф. 16, оп. 1, спр. 797, ч. 6, арк. 305 – 305 зв.
Примітки
Петрівка (Чаплинка, Петриківка) – нині Петриківка, районний центр Дніпропетровської області.
Калнишевський Петро Іванович (бл. 1690 – 1803) – останній кошовий отаман Запорозької Січі. Вперше згадується в джерелах під 1750 р. Перебував на посаді кошового з 1765 по 1775 р. Власним коштом збудував ряд православних храмів: Петропавлівський у Межигірському монастирі, Покровський у Ромнах, храми в Лохвиці, Петриківці. Під час його перебування на посаді Кіш фінансував будівництво деяких релігійних споруд у Присамар’ї та Пооріллі. Після ліквідації Січі перебував під арештом, а пізніше засланий до Соловецького монастиря (див. документ № 273). В ув’язненні провів близько 25 років. Звільнений згідно з волею Олександра І. Після звільнення залишився в Соловецькому монастирі, де і помер.