№ 184 1776, липня 22. – Витяг з наставлення губернаторського товариша Л. Алексєєва Слов’янській провінційній канцелярії щодо доцільності влаштування карнавок на користь церковнослужителів колишньої січової церкви

…Для приобретения находящимся при здешней церкве Покрова Пресвятыя Богородицы церковнослужителям и школе содержания, которое оне имели от зимовников и мелниц, учинить по разсмотрению господина воеводы новое, с изъятием того, положение, и кажетца, полезно б было зделать крушки для збору церковнослужителям, на школу и шпиталь… и касателно до школы, то всячески домогатся удержать ея заведение на лутчем основании, требуя в протчем пособия или и содержания на то от губернской же канцелярии…

Беднов В. Материалы для истории колонизации бывших Запорожских владений. – Екатеринослав: тип. Губернскаго Земства, 1914. – С. 32 – 33;

Републіковано: Козирєв В.К. Матеріали до історії адміністративного устрою Південної України (друга половина XVIII – перша половина ХІХ століття). – Запоріжжя, 1999. – С. 198.

Примітки

…содержания, которое оне имели от зимовников и мелниц… – духовні особи, що служили при запорозьких церквах, за часів Нової Січі отримували від козацтва щедру платню. Крім пожертв, які надавалися запорожцями, духовенство мало ругу – частину прибутків військового товариства, розмір якої затверджувався на загальновійськовій раді. Крім того, духовенство отримувало частину тієї платні, яку козаки щороку привозили з Петербурга. Кіш дозволяв запорозькому духовенству брати з парафіян платню за треби, встановивши норми цієї платні. Духовні особи мали прибутки від продажу свічок, які вони самі виготовляли.

…и касателно до школы, то всячески домогатся удержать ея заведение на лутчем основании… – січова школа не могла запропонувати глибоких різнобічних знань із багатьох предметів. Але таке завдання і не ставилось. Система навчання тут нагадувала ту, що існувала в парафіяльних школах, які діяли поза межами Запорожжя. Серед предметів, які викладались, було церковне читання, грамота і письмо. При школі було особливе відділення для півчих, кероване духовенством. Учні, у міру вивчення необхідних предметів, самі починали викладати своїм молодшим товаришам під керівництвом головного дяка церкви. За це вони отримували певну платню. Крім того, ці особи, що називалися молодиками, отримували від запорожців продукти та подаяння, за що, у свою чергу, брали разом з дяком участь в церковних службах, служили при криласі тощо. Навчання в січовій школі було добровільним: ніхто не примушувався йти туди, так само як ніхто і не утримувався тут без його на те волі. Втім, самі учні були зацікавлені в завершенні курсу навчання, бо це відкривало їм шлях для служби при церквах. Оскільки впродовж існування Нової Січі на території Вольностей було зведено чимало релігійних споруд, які потребували священно- і церковнослужителів, учні січової школи мали реальні перспективи потрапити до причту козацьких церков. Про це дбало січове керівництво, яке сприяло направленню цих осіб на місця. Не дивно, що серед священно- та церковнослужителів, які знаходились при храмах Божих Запорожжя, великий відсоток був з самих козаків. Справа в тому, що при січовій школі знаходились не лише діти, але і дорослі запорожці які вирішили присвятити себе служінню в церкві. Як приклад можна навести долю козака Кисляківського куреня Івана Андрійовича Висоти. Напередодні зруйнування Нової Січі він був висвячений на священика в село Котівку, і під час проходження процедури отримання дозволу на служіння навів про себе такі відомості:

“Родом він полку Миргородського містечка Крилова, яке нині знаходиться під Новоросійською губернією; батько його був у тому містечку козаком, ім’я йому Андрій, а прізвище Таран. Знаходився він при тому батькові його до смерті його, при якому трохи навчений і російської грамоти; а по смерті його відлучився він у Січ Запорозьку, де прийнятий Кисляківського куреня козаком Іваном Головком, яким відданий він для вивчення російської грамоти і писати до січової школи, в якій знаходився з вісімнадцять років, при тому вправляючись при церкві тамтешній січовій Покровській в читанні та співі, а потім 1769 року призначений він від Коша до похідної військової Георгіївської церкви дячком, при якій знаходився до 1772 року, а від неї, після повернення з походу, того ж року від Коша ж призначений в містечко Самарчик до Троїцької церкви дячком же і при ній знаходився через 1773-й рік; 1774-го ж року одружився першим шлюбом на доньці вдови козачки Марії Богдановій, і в тому ж містечку… донині він помешкання має і перебуває в законі козацькому. Років йому від народження 32”.