№ 172 1775, вересня 19. – Копія указу Переяславської консисторії протопопу П. Пясецькому про підтвердження Синодом заборони безпідставно збільшувати чисельність священно- та церковнослужителів при парафіях

Указ Ея Императорскаго Величества самодержицы всероссийския из духовной епископии Переяславской консистории протопопу Баришовскому Парфению Пясецкому с присудствующими в духовном правлении. Указом Ея Императорскаго Величества из Святейшаго Правительствующаго Синода преосвященному господину Иову епископу Переяславскому и Боришполскому архипастиреве нашему сего года августа 10 дня Святейшаго Правительствующаго Синода определение между прочим о числе священно и церковнослужителей положено, чтоб в таком приходе, где один священник, число 100 дворов или 150, а где два, тамо 200 или 250, а три там, де трех сот дворов; которое синодалное определение и […] [У документі слово не прочитане.] генваря 19 1723 года имений блаженной и вечной славы достойния памяти государя императора Петра Великаго высочайшим указом подтверждено, а как де нине по открившимся из производимих в Святейшем Синоде дел обстоятелствам оказалось, что в Малороссийских епархиях к приходским церквам священнослужители производятся сверх указного числа излишне, для того Святейшим Правительствующим Синодом велено как его преосвященству, так Киевскому, Черниговскому, Белоградскому и Воронежскому преосвященним епархиялним архиереям подтвердить, и подтверждено, указами, чтоб от них в малороссийских селениях нигде ни под каким видом священно и церковнослужителей сверх указного числа производимо и определяемо не было, а поступано б било на основании вишепрописаних указов без всякаго упущения. Того ради по указу Ея Императорскаго Величества за докладом его преосвященству в духовной консистории приказали: предложить о том всем здешней епархии духовним властям Ея Императорскаго Величества указами, и предлагается, протопопу Баришовскому Парфению Пясецкому с присудствующими в духовном правлении ведать и чинить по сему Ея Императорскаго Величества указу, 1775 года сентября 19 дня.

Консисторист Успенский настоятель Иоан.

В должности писаря Степан Симонович.

Подканцелярист Василь Бершадский.

№ 312.

ДАПО, ф. 706, оп. 1, спр. 1, арк. 26.

Примітки

…чтоб от них в малороссийских селениях нигде ни под каким видом священно и церковнослужителей сверх указного числа производимо и определяемо… – визначенням штатів окремих церков і встановленням параметрів, яким мала відповідати парафія, центральна влада прагнула привести регулювання чисельності священно- та церковнослужителів у систему. У рішеннях єпархіальних органів влади Південної України містяться посилання на синодальний та іменний укази від 10 серпня 1722 і 4 червня 1768 р., які зберігали чинність до 1778 р. Згідно з першим, там, де через великі розміри парафії було недостатньо двох священиків, міг бути призначений і третій, але за умови, щоб в одній парафії налічувалось не більше 300 дворів. Один священик мав діяти в парафії, що складалась зі 100 – 150 дворів, двоє, – де налічувалось 200 – 250, троє – 300 дворів. Зазначалось, що при трьох священиках могло перебувати не більше двох дияконів, а кількість причетників повинна бути пропорційною чисельності священиків: при кожному священику могло знаходитись по одному дячку та паламарю. Іменним указом від 4 червня 1768 р. було уточнено, що при трьох священиках мало знаходитись два диякони, при двох – один, так саме як і при однопарафіяльних церквах, за якими закріплено не менше 100 дворів. 8 жовтня 1778 р. з’явився синодальний указ, який став черговим етапом на шляху реалізації прагнення систематизувати і разом із тим скоротити структуру парафіяльного духовенства. Документом обумовлювалось: 1) При однопарафіяльних церквах, при яких знаходиться до 150 дворів, має бути один священик; 2) Один священик має залишатись і у випадку, якщо при церкві є до 200 дворів, але вони розташовані поблизу релігійної споруди і парафіяни не просять про посвяту другого священика; 3) Другий священик у церкву, при якій знаходиться 200 дворів, може призначатись лише в разі нагальної необхідності; 4) По два священики повинні знаходитись у парафіях, які налічують від 250 до 300 дворів; 5) По три священики мають знаходитись при церквах, причти яких і раніше налічували таку кількість священнослужителів і при яких є не менше 300 дворів. Кількість дияконів, як і раніше, мала визначатись згідно з указами від 10 серпня 1722 і 4 червня 1768 р.: при трьох священиках могло знаходитись 2 диякони, при двох – по одному, а при одному священику диякон мав знаходитись лише в “знатних місцях”.