№ 167 1775, вересня 4. – Лист архімандрита В. Сокальського Новоросійському губернатору М. Муромцеву з проханням видати платню за третину року

Ваше превосходителство, мылостивейшый патрон. Уповая по высокому Вашего Превосходителства обнадеживанию, что може быть соблагоизволите иметь вь получении резолюцию о надлежащих мне за минувшую майскую треть сту рублях денгах, прошу всепокорнейше Вашего Превосходителства в непродолжителной оных мне выдаче сделать милостивое неоставление; соблагоизвольте поверить, Ваше Превосходителство, что по крайнему никакой прыбели неимению, доходит до такой скудости, что ни за что приготовыть ни дров, ни харчей к подходящей зыме. В протчем есм с истинным имени Вашего Превосходителства высокопочитанием и преданностию, мылостивейшый патрон, Вашего Превосходителства покорнейший слуга, архимандрит Владимир. Сентября 4 дня 1774 году.

Беднов В.А. К истории бывших запорожских старшин и козаков. – Екатеринослав, 1915. – С. 5.

Примітки

Володимир Сокальський (? – 1790) – “начальник запорозьких церков”. У 1762 р. вже був ієромонахом, начальником Січової церкви. На цій посаді залишався до 1775 р. Сокальський своїм авторитетом підтримував дії кошового керівництва, беручи участь у походах під час війни 1768 – 1774 рр., у відвіданні представниками Коша населених пунктів Вольностей. У 1768 р. під час повстання на Січі саме отець Володимир заспокоїв запорожців і умовив їх знову прийняти Калнишевського на уряд. Отець Володимир робив спроби врегулювати конфлікти з приводу переселення на запорозькі землі старообрядців. На прохання Коша 21 червня 1774 р. Катерина ІІ розпорядилась висвятити Сокальського в сан архімандрита. З цього приводу січове керівництво справило йому коштовні митру та наперсний хрест, а військова рада призначила щорічну платню в розмірі 300 крб. Під час “атакування” Січі військами Текелія у 1775 р. Сокальський умовив козаків не чинити збройного опору. Після ліквідації Запорозьких Вольностей отець Володимир призначений настоятелем Миколаївського Крупицького монастиря, в якому і помер у 1790 р. Див: Беднов В.А. К истории бывших запорожских старшин и козаков. – Екатеринослав, 1915. – С. 2 – 8; Біднов В. Січовий архімандрит Володимир Сокальський в народній пам’яті та освітленні історичних джерел // Записки НТШ. – Львів, 1927. – Т. CXLVII. – С. 81 – 102. Лиман І. Церковний устрій Запорозьких Вольностей (1734 – 1775)… – С. 85 – 87, 131 – 135; Лиман І. Постать начальника запорозьких церков Володимира Сокальського в історіографії та джерелах // Південний архів. Збірник наукових праць. Історичні науки. – Вип. 7. – Херсон: Вид-во ХДПУ, 2002. – С. 71 – 75.

…за минувшую майскую треть… – жалування виплачувалось тричі на рік.

Сентября 4 дня 1774 году. – сам В. Біднов у примітці до цього документа відзначив: “Рік 1774-й тут поставлений, без сумніву, помилково, оскільки наявний у справі чорновий відпуск ордера, даного М.В. Муромцевим підполковнику Норову, датований 11 вересня 1775 року, а на обкладинці справи читаємо: “справа про видачу перебуваючому в колишній Січі архімандриту Володимиру жалування, 1775 вересня 8 д., на 3 аркушах”. Зміст листа показує, що він не міг бути написаний у 1774 році: при існуванні Січі, де товариство відрізнялось рідкою готовністю давати на церкви і духовенство, архімандриту Володимиру зовсім недоречно було посилатись на крайню скудість “через крайню ніякого прибутку відсутність”.