№ 48 1781, червня 12. – Рапорт Готфійського та Кафійського митрополита Ігнатія Синоду із регістром церков і кількості священиків його єпархії
№ 1528. Получен августа 4 дня 1781 года. Записав сообщить к делу и доложить.
В Святейший Правительствующий Синод
митрополита Готфейскаго и Кефайскаго Игнатия
Рапорт.
Сколько в епархии моей вновь освящено церквей, во имя котораго святаго, равно в каких точно оныя местах построены и при них находится священников Правительствующему Синоду подношу и сего регистра.
[Підпис]
Ч. 12 июня.
1781 год
Екатеринослав.
Слушано 4 августа 1781 года. //
Регистр, сколко где церквей построено и служение производится, и во имя каких святых, и во оных состоит священников.
| Сколко где церквей построено | При них состоит священников |
| В Мариуполе Первая во имя Чудотворца Николая, Вторая во имя Святои Мученицы Марии Магдалины |
Протопоп – 1 Наместник – 1 Священников – 7 |
| В слободах | |
| В Сартане | |
| Во имя Святаго Великомученика и Победоносца Георгия | Священников – 2 |
| В Старом Крыму | |
| Во имя Успения Пресвятыя Богородицы | Священников – 2 |
| В Чардакли | |
| Во имя Святаго Иоанна Предтечи | Священников – 2 |
| В Чермалике | |
| Во имя Святаго Великомученика и Победоносца Георгия | Священников – 2 |
| В Каране | |
| Во имя Святых Славных государей и равноапостольных Константина и Елены | Священников – 2 |
| В Ласпе | |
| Во имя Святаго Великомученика и победоносца Георгия | Священников – 2 |
| В Болшой Каракубе | |
| Во имя Святаго Великомученика Димитрия | Священников – 3 |
| В Бешеве | |
| Во имя Святаго Великомученика и Победоносца Георгия | Священников – 2 |
| В Штиле | |
| Во имя Святои Мученицы Кириаки | Священников – 2 |
| В Камаре | |
| Во имя Рождества Господня | Священников – 2 |
| 21 // | |
| В Богатыре | |
| Во имя Преображения Господня | Священников – 2 |
| В Константинополе | |
| Во имя Святаго Феодора | Священник – 1 |
| В Чембреке | |
| Во имя Вознесения Господня | Священников – 2 |
| В Болшой Генисале | |
| Во имя Святаго Иоанна Предтечи | Священников – 2 |
| В Керменчике | |
| Во имя Святои Троицы | Священников – 2 |
| В Малой Янисоле | |
| Во имя Святаго Феодора Стратилата | Священник – 1 |
| В Мангуше | |
| Во имя Святаго Феодора Стратилата | Священников – 4 |
| В Ялте | |
| Во имя Святаго Иоанна Златоустаго | Священников – 4 |
| В Гурзове | |
| Во имя архистратигов Михаила и Гавриила | Священников – 2 |
[Підпис]
РДІА, ф. 796, оп. 60, спр. 98, арк. 159 – 160 зв.
Примітки
Сартана – тепер – на території Новоазовського району Донецької області, на р. Кальміус вище Маріуполя. Невеличка кам’яна Георгіївська церква тут влаштована в 1780 р. Через 5 років парафіяни збудували на її місце нову, яка діяла до 1824 р. У 1787 р. в Сартані мешкало 354 чоловіки і 328 жінок.
Старий Крим – заснований неподалік від Маріуполя, нині – на території Донецької області. У 1780 р. парафіяни влаштували тут Успенську церкву з лози та очерету. У 1786 р. на її місце збудована кам’яна релігійна споруда. У 1787 р. в Старому Криму налічувалось 217 чоловіків і 181 жінка.
Слобода Чердаклі (тепер Кременівка) – була влаштована північніше Старого Криму і вже в 1780 р. мала невелику кам’яну церкву. У 1785 р. вона згоріла, і в 1787 р. на її місці влаштована нова, більша. У тому році в Чердаклі налічувалось 270 чоловіків і 228 жінок.
Чермалик (у 1946 р. перейменований в Заможне) – нині село Тельманівського району Донецької області, за 33 км. на південний захід від Тельманове. У 1780 р. з місцевого каменю тут побудована невелика Георгіївська церква. У 1795 на її місці зведена нова, більша. Станом на 1787 р. населення Чермалику складало 225 чоловіків і 183 жінки.
Карань (пізніше – Стара Карань, Гранітне) – тепер село Тельманівського району Донецької області, розташоване на р. Кальміусі, за 12 км. від Тельманове. У Карані спочатку була влаштована невеличка церква з місцевого дикого каменю, а в 1795 р. на її місці зведена більша релігійна споруда. У 1787 р. тут налічувалось 326 чоловіків і 298 жінок.
Ласпа – тепер село Староласпа Тельманівського району Донецької області, розташоване за 36 км. на північ від Тельманове. У 1780 р. в Ласпі влаштована плетена Георгіївська церква, на місці якої в 1794 р. була зведена кам’яна. У 1787 р. в населеному пункті нараховувалось 189 чоловіків і 120 жінок.
Велика Каракуба (пізніше – Роздольне) – тепер село Старобешівського району Донецької області, розташоване за 18 км. на південь від районного центру. У 1780 р. тут влаштована невелика Димитріївська церква. На її місце в 1786 р. збудована більша. У 1787 р. серед населення було 685 чоловіків і 632 жінки.
Бешеве – тепер Старобешеве, районний центр Донецької області, розташований на правому березі Кальміусу, за 35 км. на південний схід від Донецька. У 1780 р. в землянці влаштовано Георгіївську церкву. Через 2 роки на її місце зведена інша. У 1787 р. тут налічувався 291 чоловік і 267 жінок.
Стила – тепер село Старобешівського району Донецької області, розташоване на берегах р. Мокрої Волновахи, за 18 км. на південний захід від районного центру. У 1780 р. тут влаштовано з дикого каменя церкву в ім’я Кіріаки. Станом на 1787 р. серед населення налічувався 241 чоловік і 243 жінки.
Комар – нині село Великоновосілківського району Донецької області, розташоване на правому березі р. Мокрих Ялів, за 18 км. на північний захід від районного центру. Влаштована тут невелика кам’яна церква в 1796 р. згоріла і через 2 роки на її місці освячена нова. У 1787 р. в Комарі налічувалось 237 чоловіків і 231 жінка.
Богатир – нині село Великоновосілківського району Донецької області, розташоване на лівому березі р. Вовчої, за 18 км. на північ від районного центру. У 1780 р. тут влаштована плетена Преображенська церква. У 1796 р. освячена нова дерев’яна релігійна споруда. Станом на 1787 р. серед населення налічувалось 297 чоловіків і 261 жінка.
Константинополь – тепер село Великоновосілківського району Донецької області, розташоване при злитті рік Сухих Ялів і Вовчої, за 25 км. від районного центру. У 1780 р. тут влаштована церква з дощок на стовпах. У 1795 р. замість неї збудована дерев’яна церква на кам’яному фундаменті. У 1787 р. тут нараховувалось 283 чоловіки і 240 жінок.
Чембрик (Сембрек) – грецьке поселення, влаштоване переселенцями з Дюрмена або Жемреку.
Великий Янисоль – тепер Велика Новосілка, районний центр Донецької області, розташований за 90 км. на захід від Донецька. У 1780 р. тут влаштовано церкву в землянці, а наступного року, замість неї, церкву з лози та очерету. У 1787 р. населений пункт нараховував 326 чоловіків і 297 жінок.
Керменчик (пізніше – Старий Керменчик, Старомлинівка) – нині село Великоновосілківського району Донецької області, розташоване в заплаві р. Мокрих Ялів, за 18 км. від районного центру. У 1780 р. тут влаштована плетена церква. У 1797 р. вона замінена новою. Станом на 1787 р. в Керменчиці нараховувалось 373 чоловіки і 313 жінок.
Малоянисоль (пізніше – Куйбишеве) – тепер село Володарського району Донецької області, розташоване в долині р. Кальчика, за 22 км. на північ від Володарського. Церква тут влаштована спочатку в землянці, а в 1795 р. замість неї збудована нова релігійна споруда. У 1787 р. тут нараховувалось 496 чоловіків і 421 жінка.
Мангуш – тепер районний центр Донецької області, розташований біля річок Мокрої та Сухої Білосарайок, за 18 км. на захід від Маріуполя. У 1780 р. тут збудована невелика кам’яна церква. В 1784 р. замість неї зведена більша. У 1787 р. в Мангуші мешкало 399 чоловіків і 385 жінок.
Ялта – зараз селище міського типу Мангушського району Донецької області, розташоване за 12 км. на південь від Мангушу. Спочатку парафіяни влаштували невелику кам’яну церкву Іоанна Златоустого, а в 1785 р. була освячена більша кам’яна в те ж ім’я.
Урзуф – зараз село Мангушського району Донецької області, розташоване на березі Азовського моря, за 25 км. на південний захід від Мангушу. Грецькі переселенці тут зайняли землі зимівника запорожця Коваля. У каплиці козака вони влаштували Михайлівську церкву. У 1787 р. в Урзуфі нараховувалось 97 чоловіків і 85 жінок.