№ 9 1776, серпня 23. – Ордер Г. Потьомкіна Азовському губернатору В. Черткову щодо розпорядження подати дані про кількість в Азовській губернії церков, священно- та церковнослужителів

№ 1378. Получен октября 6 дня 1776 году.

Ордер.

Господину генерал маиору Азовскому губернатору и кавалеру Черткову.

В ведомости о числе всякаго рода людей, состоящих в Азовской губернии, прикажите, Ваше Превосходительство, особым перечнем показать число церквей и при них как священнослужителей, так и причетников.

Князь Потемкин.

Августа 23 дня

1776 года.

№ 2429.

ДІМ КП – 74186 / Арх – 14512.

Примітки

Генерал-майор – за Табелем про ранги військовий чин IV класу.

Чертков Василій Олексійович (1726 – 1793) – з 1771 р. – головний командир Нової Дніпровської лінії (одночасно – правитель Новоросійської губернської канцелярії), з 1775 р. – Азовський губернатор, з 1782 р. – Воронезький і Харківський генерал-губернатор. Автор комедії “Кофейний дім” і “Обряду при височайшому шествії імператриці Катерини ІІ через Харківське намісництво”. Мав великі земельні володіння на півдні України. Справляв значний вплив на керівництво церковною системою реґіону.

Потьомкін Григорій Олександрович (1739 – 1791) – російський державний і військовий діяч. Іменним указом Сенатові від 31 травня 1774 р. віце-президента Військової колегії Потьомкіна було призначено генерал-губернатором Новоросійської губернії. Після утворення Азовської губернії обіймав посаду Новоросійського, Азовського та Астраханського генерал-губернатора. За пропозицією Потьомкіна Катерина ІІ у 1775 р. видала наказ про знищення Запорозької Січі. Діяльність Потьомкіна суттєво вплинула на розвиток православної церкви на півдні України в початковий період функціонування Слов’янської та Херсонської єпархії. Ця особа ще до отримання в управління запорозьких земель була досить близько знайома із специфікою взаємин світської та духовної влади. Мова йде не тільки про навчання в Смоленській семінарії, а потім – у Московському університеті, де молодий Потьомкін неодноразово висловлював товаришам своє бажання стати або архієреям, або міністром. Невдовзі після входження на трон Катерина ІІ мала намір призначити Потьомкіна до Синоду. Григорій Олександрович отримав “місце за обер-прокурорським столом” із перспективою “дійсного по цьому місцю вправляння”. Отримавши під свою юрисдикцію південноукраїнський реґіон, Потьомкін домігся значного обмеження ролі Синоду в питаннях прийняття і призначення до церков Слов’янської та Херсонської єпархії закордонних духовних осіб, зведення тут релігійних споруд. Ці напрямки діяльності відтепер більше залежали від місцевої світської влади та єпархіальних архієреїв. За підтримки Потьомкіна Никифор (Феотокі) отримав посаду єпархіального архієрея, а пізніше через зміну ставлення Григорія Олександровича втратив її. Злет та падіння архієпископа Амвросія (Серебреннікова) також були прямо пов’язані з Потьомкіним.

Причетник – член причту церкви; спільна назва всіх кліриків за виключенням священиків та дияконів.